1. 1

2. 2
Кам’янець-Подільська міська рада
Управління освіти і науки
Лабораторія дошкільної освіти
Дошкільний навчальний заклад № 16
Художні твори для дітей
молодшого та середнього
дошкільного віку
Згідно Програми розвитку дитини дошкільного віку
«Українське довкілля»
м. Кам’янець-Подільський
2014 р.

3. 3
Автори посібника:
Кондратюк І.В., вихователь дошкільного навчального закладу №16 «Айболить»;
Свіргоцька О. П., вихователь дошкільного навчального закладу №16 «Айболить»
Рецензенти:
Вінцюк О.А., вихователь-методист дошкільного навчального закладом №16
«Айболить»;
Олійник О.М., викладач кафедри теорії та методикдошкільної і початкової освіти,
педагогічного факультету, Кам’янець-Подільськийнаціональний університет імені
Івана Огієнка
У поданомупосібнику підібрано та систематизовано художнітвори, народний
фольклор для дітей молодшого та середньогодошкільного віку згідно програми
розвиткудитини дошкільного віку «Українськедошкілля».
Посібник може бути корисним для роботивихователів, практичних
психологів а також батькам та студентам

4. 4
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………………8
Молодший дошкільний вік
Розділ І
Народний фольклор
Прилетіла зозуленька…………………………………………………………………....11
Ой ходила журавочка…………………………………………………………………...11
Павлику-равлику………………………………………………………………………...11
Я маленький пастушок ……………………………………………………………........11
Два півники, два півники ……………………………………………………………....12
Ой ну котку-рябку ……………………………………………………………………....12
Ой кіт-воркіт ………………………………………………………………………….....12
Повішу я колисочку…………………………………………………………….……....13
Люлі, люлі мій синочку………………………………………………………………...13
Не йди, не йди дощику …………………………………………………………..…......13
Розділ ІІ
Народні казки
Колосок……………………………………………………………………………….....14
Котик і півник ……………………………………………………………………….......15
Коза-дереза………………………………………………………………………….......16
Лисичка-Сестричка……………………………………………………………………..18
Вовк і чапля ………………………………………………………………………...…...22
Розділ ІІІ
Твори українськихта зарубіжних письменників
Звеселивсь горобчик(М. Барка) …………………………………………………….…23
Бабця спить (В. Багірова) ……………………………………………………………....23
Вороната рак (Г. Барвінок) ………………………………………………………..…...23
Перші крапельки весни (Г. Бойко) ………………………………………………….…24
Гуси-гусенята (Г. Бойко) …………………………………………………………….....24
Кіт не знав (П. Воронько)……………………………………………………………....24
Ніколи не хвалися (П. Воронько)……………………………………………………...25
Є у мене киця Мурка (П. Воронько)……………………………………………..........25
Зійшли сніги, шумить вода (П. Грабовський) ………………………………………...25
Край городубілі вишні (В. Віденко) ……………………………………………......…25
Батьківщина (О. Довгий) ………………………………………………………….........26
Щедрівка (С. Жупанин) ………………………………………………………………...26
Наша ялинка (Н. Забіла) …………………………………………………………...…...26
Песик, котик і півник (Р. Завадович)……………………………………………….....27
Наша мама (Р. Завадович)…………………………………………………………...…27
Світлячок (А. Камінчук) ………………………………………………………………..28
Береза розвивається (А. Камінчук) …………………………………………………....28
Жабка (П. Король)……………………………………………………………...……....28

5. 5
Для матусі (О. Криштанович)……………………………………………………....….28
Я пісень багато знаю (С Кузьменко)………………………………………………......29
Казочкапро хлопчика та янгола (А. М’ястківський)………………………………...29
Весна (О. Олесь) …………………………………………………………………….......30
Пташка (О. Олесь) ………………………………………………………………….…...30
Весна (К. Перелісна) …………………………………………………………….…...…31
Жовкнуть трави в полі (К.Перелісна)…………………………………………….…....31
Пролісок (К. Перелісна) …………………………………………………………….….31
Літо (М. Підгірянка) ……………………………………………………………………32
Різдв’яназірка (М. Підгірянка) ………………………………………………………...32
Сніг іде (М. Познанська)………………………………………………………….…....32
Вітер (М. Познанська) …………………………………………………………….…....33
Півень (М. Познанська) …………………………………………………………..….…33
Ластівка (Н. Поклад) ……………………………………………………………………33
Віє вітер (М. Рильський)……………………………………………………………….33
Літо (Л. Савчук) …………………………………………………………………..….....34
Неслухняні хмарки (О. Соловей) ………………………………………………………34
Лялька під дощем (В. Сухомлинський) …………………………………………….…35
Як хлопчик хотів приголубитисніжинку (В. Сухомлинський)……………………..36
А я у гай ходила (П. Тичина)………………………………………………………..…36
Осінь така мила (П. Тичина) …………………………………………………….…..…36
Добридень тобі, Україно моя (П. Тичина) …………………………………………….37
Дівчина надворі(В. Шкляр) …………………………………………………………....37
Ромашка (Б. Харчук) …………………………………………………………………....38
Паска (Л. Храплива-Щур) ………………………………………………………….…..38
Великодня пригода(Л. Храплива-Щур) …………………………………………..…..38
Не брудни книжки (Г. Чорнобицька)…………………………………………….…....39
Колискова(Я Щоголів) …………………………………………………………….…..39
Бджілки на розвідці (К. Ушинський) ……………………………………………….…40
Літо краснеє минуло (Л. Українка) ……………………………………………………40
Тече вода з-під явора(Т. Шевченко) …………………………………………….…….41
Лисичкаі журавель (І. Франко) ………………………………………………………..42
Шпак (Я. Ярош)………………………………………………………………………....42
Середній дошкільний вік
Розділ І
Народний фольклор
Бім-Бом....................................................................................................................44
Коляд, коляд, колядниця........................................................................................44
Сію, вію, посіваю....................................................................................................44
Щедрівки............................................................................................................................45
Віншування........................................................................................................................47
Колядки..............................................................................................................................48
Посівалки...........................................................................................................................55

6. 6
Розділ ІІ
Народні казки
Пан коцький.............................................................................................................61
Солом’янийбичок..................................................................................................62
Двоє жадібних ведмежат........................................................................................65
Розділ ІІ
Твори українськихта зарубіжних письменників
Вереда (Г.Бойко)....................................................................................................67
Для мами (Г.Бойко)................................................................................................70
Ясне сонцене гріє (Г.Бойко).................................................................................70
Зараз (О.Буцень) .....................................................................................................71
Зайчика злякались (П.Воронько)..........................................................................72
Облітав журавель (П.Воронько)...........................................................................72
Не будь козою(П.Воронько)................................................................................73
Писанка (Т.Верес) ..................................................................................................73
Веснянка (С.Воробкевич)......................................................................................74
Рідна мова (С.Воробкевич)...................................................................................74
Веснянка (Л.Глібов) ...............................................................................................75
Спасибілісникові (Г.Демченко) ...........................................................................75
Ялинка (Г.Демченко).............................................................................................76
Сніжок (С.Жупанин) .............................................................................................77
Віхола (С.Жупанин) ...............................................................................................77
Журавлик (С.Жупанин) .........................................................................................77
Бджолина перемога(Н.Забіла) .............................................................................80
Равлик (Н.Забіла) ...................................................................................................81
Олівець-малювець (Н.Забіла) ...............................................................................81
Мови нема без народу (В.Забаштанський) ..........................................................82
Великдень – милий гість (Р.Завадович)...............................................................82
Тато (Р.Завадович).................................................................................................82
Вірш про мову (В.Камінчук) .................................................................................83
Хліб (Т.Коломієць)................................................................................................83
Білочка восени(Л.Костенко)................................................................................84
Для матусі (О.Криштанович)................................................................................84
Ромасовеяблуко і Петрикова груша (Н.Кулик) ..................................................84
Пташка (Б.Лепкий) ................................................................................................84
Левеня із міста Лева (М.Людкевич) .....................................................................85
Він ходить від хати до хати(С.Майданська) .......................................................86
Чому равлик ховається (Г.Малик) ........................................................................86
Киця прокидається (А.Мястківський).................................................................86
Великдень (А.Мястківський) ................................................................................87
У ніч Святого Миколая (Н.Наркевич) .................................................................87
Вірші до Святого Миколая (М.Чумарна) ............................................................87
Все навколо зеленіє (О.Олесь)..............................................................................88

7. 7
Колискова(М.Підгірянка) .....................................................................................88
Снігова баба (М.Підгірянка) .................................................................................89
На волі (М.Підгірянка) ..........................................................................................89
Мій дідусь (М.Підгірянка) ....................................................................................89
Українка я маленька (М.Підгірянка) ....................................................................90
Мамині руки (В.Гринчак) .....................................................................................90
Христос Воскрес (К.Перелісна) ............................................................................91
Коляда(К.Перелісна) .............................................................................................91
Пташина пісня (М.Петрів) ....................................................................................92
Про нашу Україну (М.Познанська) ......................................................................92
Моїй мамі (М.Познанська) ....................................................................................93
Ромашка (М.Познанська) ......................................................................................93
Щаслива зустріч (М.Погідник-Угорчак) .............................................................93
Хто як говорить (Л.Полтава) ................................................................................94
Риби (Л.Полтава) ...................................................................................................95
Великодні писанки (Л.Полтава) ...........................................................................95
Про книжку (М.Пригара) ......................................................................................95
Весняні квіти (О.Пчілка) ......................................................................................96
Ялинка (П.Ребро)...................................................................................................97
Сніговик (О.Сенатович).......................................................................................97
Вересень (М.Сингаївський) .................................................................................97
Чому рипить сніжок (В.Струтинський) ..............................................................98
Святий Миколай (В.Софронів-Левицький)........................................................98
Я вирощу внучку, дідусю (В.Сухомлинський)..................................................99
Зайчик і горобина(В.Сухомлинський)...............................................................99
Шпак прилетів (В.Сухомлинський).....................................................................99
Хто свічки засвітив (В.Сухомлинський)...........................................................100
Фіалка і бджілка(В.Сухомлинський)..................................................................100
Конвалія в саду (В.Сухомлинський) ..................................................................100
Мамо, іде вже зима (Л.Українка) .......................................................................101
На зеленому горбочку(Л.Українка)...................................................................101
Умій почекати (К.Ушинський) ...........................................................................102
Зацвіла в долині (Т.Шевченко) ...........................................................................102
Мамин заповіт (М.Хоросницька).......................................................................103
Малий львів’янин (М.Хоросницька)..................................................................103
Лівівські ліхтарі (М.Хоросницька)....................................................................104
Паска (Л.Храплива-Щур) ....................................................................................104
Святий Миколай (Г.Черінь) ................................................................................104
Лисичкаі рак (І.Франко) .....................................................................................105
Заєць та їжак (І.Франко) ......................................................................................106

8. 8
Вступ
Діти завжди спостережливі і допитливі - їм хочеться найшвидше усе
побачити, пізнати, зрозуміти, а ми, дорослі, і повинні допомогти їм осягнути
навколишній світ, посіяти в душу дитини зерна доброти, чесності, порядності,
бережливості, відчуття прекрасного, робити усе можливе щоб у дітей не згасало
бажання до вивчення нового та незвіданого.
У процесі виховання дітей дошкільного віку особливе значення має
емоційний комфорт дитини, саме він є однією з головних умов гармонійного й
правильного розвитку особистості.
Матеріали збірки містять цікаві й доступні твори для дітей середнього
дошкільного віку згідно програми розвитку дітей дошкільного віку «Українське
дошкілля» та систематизовано згідно орієнтовного переліку художніх творів.
Матеріалом для народних казок завжди служило життя народу, його боротьба за
щастя, його вірування і звичаї. Втілення в казках позитивних рис народу робило їх
ефективним засобом передачі цих рис з покоління в покоління.
Багато народних казок вселяють впевненість у торжестві правди, перемоги
добра над злом. Як правило, страждання позитивного героя і його друзів є
минущими, тимчасовими, заними, зазвичай приходить радість, причому ця радість
– результат боротьби, результат спільних зусиль.
В першому розділі «Народний фольклор» міститься щедрівки, колядки,
віншування, посівалки. Щедрівки - величальні українські народні обрядові пісні,
які співається на Новий рік, після Різдва, із щедрими побажаннями врожаю,
здоров’я і достатку на майбутній рік. Щедрівки співали окремо господареві,
господині, хлопцеві, дівчині, усій родині.
Щедрівки, так само як і колядки, беруть свій початок дуже давно. Деякі
щедрівки мають відбиток образів старого князівсько-дружинного побуту з часів
Київської Русі. У щедрівках, так само як і в колядках християнського циклу,
відбиваються біблійні епізоди, такі як народження Ісуса Христа. Також в щедрівках
є багато образів святих, щоб надати їм більш магічного значення. Колядки і
Щедрівки є невід’ємною частиною вертепів і різних Різдвяних вистав, в яких
завжди присутні пісні про народження Христа.«Радуйся, ой радуйся, земле, Ясен
Світ народився» — є до сих пір одна з найпопулярніших колядок в Україні.
Народжується Молоде Сонце, коли закінчується зимове сонцестояння і день
починає приростати.
В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами –
символом щедрості, багатства. На щедрий Вечір печуть пироги з м’ясом, смажать
гречані млинці на свинячому смальці, печуть бублики, ліплять вареники.
Колядки - величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої
давнини. Колядки приурочені до найголовнішого свята - зимового сонцестояння,
перемоги світла і життя над зимовим мороком і змертвінням у природі, пов’язані з
давнім арійським культом Сонця. Предки українців відзначали три фази Сонця —

9. 9
весняне рівнодення, літнє і зимовесонцестояння.Колядиі весь обряд колядування у
християнський час значною мірою перенесені на християнські Різдвяні свята.
Колядки за традицією вшановували всіх членів родини: господаря,
господиню, хлопця, дівчину. Колядування поєднувалось із відповідними іграми,
танцями, музикою. По всій Україні першими йдуть колядувати діти, радіючи
копійкам і пампушкам. У перший день Різдвяних свят колядують і парубки – вони
вже ходять із «звіздою» та дзвоником. «Звізду» роблять з дерев’яної обичайки й
тоненьких дощечок – шалівок. І не п’ять чи шість, а саме сім, вона декорується
кольоровим папером, стрічками. Посередині – образок «Народження Христа» і
свічка. Колядують в хаті перед образами. За коляду господар дає цілого калача, а то
й запрошує до столу як бажаних гостей.
Особливо актуальним для українського народу в сьогодення є збереження
національних традицій, української мови. Український дитячий фольклор – це
найцікавіший, доступний багатофункціональний матеріал для виховання дітей
дошкільного віку, сутність якого полягає в наданні дитині перших відомостей про
оточуюче середовище, передачі суспільних моральних цінностей і культури свого
народу через прості форми фольклорного матеріалу. За своєю природою дитячий
фольклор є скерованим на вдосконалення потреб дитини у спілкуванні з батьками,
ровесниками, іншими людьми, а також спрямованим на самопоглиблення,
саморозвиток та виховання практичного життєвого досвіду особистості.
Українська нація вважається однією з наймузичніших у світі. А отже процес
засвоєння національного музичного фольклору дітьми дошкільного віку
ґрунтується на наявності у них загально музичного інстинкту, природних
схильностей, що закладені генетично. Синкретичні жанри дитячого музичного
фольклору створюють умови для природного формування музичних здібностей у
дітей з раннього віку, позитивно впливають на підвищення інтелекту, становлення й
творчу самореалізацію особистості.
Фольклорний матеріал орієнтує дитину на успішність навчання та здоровий
спосіб життя. Народні традиції – це приклад гармонії життя з законами добра і
краси. Виховуючи дитину рідною мовою, національною культурою, ми вводимо її у
світ народного життя, народної пісні, тим самим передаємо нащадкам, а, отже,
зберігаємо, наші національні традиції, обряди, ритуали, міфи, легенди .
В наступному «Народніказки» зібрано казки які вчать цінувати й розвивати
дружелюбність, доброзичливість та інші моральні почуття. Без казки неможливо
уявити дитинство. Ії можливості великі. У казках акумулюється, збирається все
варте уваги нащадків, це своєрідний сплав життєвого досвіду і мрій, реальності і
вимислу який вчить дітей і є скарбом народної дидактики. Виховання і навчання
завжди починається з казки.
За час нашї роботи ми переконалися, що діти краще і швидше засвоюють
навчальний матеріал, коли він подається у вигляді казки. Також казка допомагає
виховувати у дошкільників позитивні риси характеру. Отже казки відіграють
важливу роль в вихованні й розвиткові дітей їх треба читати дитині кожного дня,

10. 10
оскільки вони сприяють розвиткові уяви, фантазії. Збагачення досвіду дітей у
сприйнятті казок дозволяє формувати в них вибіркове ставлення до цих творів.
Третій розділ «Твори українських і зарубіжних письменників» складається з
творів, які спрямовані на виховання «доброго серця» , адже тільки витончене і
щире серце здатне завжди скеровувати людину на гарні вчинки. Емоційний фон і
моральний зміст художніх творів мають надзвичайну виховну силу, бо легко й
міцно фіксуються у пам’яті дитини, порівнюють літературних героїв з собою, що
підносить дитячу свідомість на новий рівень.

11. 11
МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК
Народний фольклор
«Прилетіла зозуленька»
Прилетіла зозуленька
З темного лісочку,
Сіла, сіла – закувала:
Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!
«Ой ходила журавочка»
Ой ходила журавочка
Да по комишину
А я своюдитиночку
Да заколишу.
Ой ну люлі, люлі!
Ой ходила журавочка
Да на той пожар,
Да попекла білі ніжки,
Стало мені жаль.
Ой ну люлі, люлі!
«Павлику-равлику»
Павлику-равлику,
Вистав свої ріжки,
Тобідва, мені два,
Поділимось обидва.
«Сонечко, сонечко»
Сонечко, сонечко
Виглянь у віконечко
Дітки гуляють
Тебе виглядають
«Я маленький пастушок»
Я маленький пастушок,
Загорнувся в кожушок,
На скрипочкуграю,
Вас усіх вітаю.

12. 12
А ви, люди, чуйте,
Колядурятуйте.
Яблучка, горішки
Дітям на потішки.
«Два півники, два півники»
Два півники, два півники
Горохмолотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.
Цап меле, цап меле,
Козанасипає,
А маленьке козенятко
На скрипочкуграє.
«Ой ну, котку-рябку»
Ой ну, котку рябку,
Та скопай нам грядку,
Малу, невеличку,
Як із рукавички.
Ми насієм маку
Та ще й пастернаку,
Та насадим квіточок
Забавляти діточок,
Бо в нас діти маленькі,
Гулять вони раденькі.
«Ой кіт-воркіт»
Ой кіт-воркіт
Кашу поїв,
А нашому Юрчику
Спать повелів.
Ой кіт-воркіт
Та воркоче,
А мале дитя
Спати хоче.

13. 13
«Повішу я колисочку»
Повішу я колисочку
В темнім лісі
На липочку,
В темнім лісі
На липочку.
Буде вітрець повівати,
Мале дитя колисати.
Будуть пташки прилітати
Та будуть співати,
Дитиночку маленечку
Будуть присипляти.
«Люлі, люлімій синочку»
Люлі, люлі мій синочку
Справлю тобі колисочку
Та й повішу на дубочку.
Сонце зійде, обігріє,
Росавпаде та й скупає,
Листоквпаде та й накриє.
Будуть пташки прилітати
Та й будуть співати,
Дитиночку малесеньку
Будуть присипляти.
Колишися, колисонько,
Із дуба, із дуба,
Колишися в колисоньці
Дитиночко люба.
Колишися, колисонько,
З горішка, з горішка,
Колишися в колисоньці
Мамина потішко
«Не йди, не йди, дощику»
Не йди, не йди, дощику,
Зварютобі борщику,
Поставлю на дуба,
Закличу голуба,
За ким голуб прилетить,
То се дощик розлетит.

14. 14
Народні казки
«Колосок»
Жило-було двоє мишенят Круть і Верть та півник Голосисте горлечко.
Мишенята тільки й знали, що співали та танцювали, крутились та вертілись. А
півник тільки починало світати, схоплювався, спочатку всіх піснею бідив, а
потім брався за роботу.
Одног разу замітав півник подвір’я і побачив на землі пшеничний колосок.
-Круть, Верть! – покликав півник. – Гляньте, що знайшов!
Прибігли мишенята та й кажуть:
-Його треба обмолотити і з зерна в млині борошна намолоти.
-А хто це зробить? – спитав півник.
-Тільки не я! – закричав Круть.
-Тільки не я! – закричав Верть.
-Добре, я сам зроблю, - сказав півник.
Повернувся півник з млина, кличе мишенят:
-Сюди Круть, сюди Верть! Я борошно приніс.
Прибігли мишенята, дивляться, вихваляють:
-От так півник! От так молодець! Тепер треба тісто замісити і пероги пекти.
-Хто буде місити? – спитав півник. А мишенята знову своє:
-Тільки не я! – запищав Круть.
-Тільки не я! – запищав Верть.
Подумав, подумав півник та й каже:
-Мабуть, мені доведеться.
Замісив він тісто, наносив дров, затопив піч і спік у печі пироги. Поклав він
пироги на стіл, а мишенята тут як тут. І кликати їх не довелося.
-Ох, і голодний я! – пищить Круть.
-Ох, і їсти мені хочеться! – ищить Верть.
Тай швидше сіли за стіл.
А півник їм каже:
-Зачекайте! Ви спочатку скажіть: хто знайшов колосок?
-Ти знайшов! – голосно закричали мишенята.
-А хто колосок обмолотив та зерно поніс у млин?
-Теж ти, - тихо відповіли Круть і Верть.
-А тісто хто місив? Дрова носив? Піч топив? Пироги пік?
-Все ти … Все ти, – ледве пропищали мишенята.
-А ви що робили?
Нічого сказати мишенята.
Стали Круть і Верть вилазити з-за столу, а півник їх і не затримує.
Немає за що таких ледарів пирогами пригощати.

15. 15
«Котик і півник»
Був собі котик і півник, та й побратались. От котикові треба іти по дрова,
він і каже півникові: «Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по
дрова; та як прийде лисичка, то не озивайсь!» Пішов.
Коли ж біжить лисичка. «Півнику, братику, одчини! Півнику, братику,
одчини! Як не одчинеш, оконце видеру, борщик виїм і тебе возьму». А півник
каже: «То-ток, то-ток, не велів коток! То-ток, то-ток, не велів коток!» От
лисичка оконце видрала, борщик виїла і півника взяла. Несе його, а він кличе
котика — співає:
Мій котику,
Мій братику!
Несе мене лиса
За кленові ліса,
За крутії гори,
За бистрії води...
От котик почув, прибіг, одняв півника і поніс додому та й каже знов:
«Глядиж, півнику, як прийделисичка, не одкликайся, бо тепер я піду дальше!»
Пішов.
А лисичка вже й біжить. Стук-стук у віконце: «Півнику, братику, одчини!
Як не одчинеш, оконце видеру, борщик виїм і тебе возьму!» А півник усе: «То-
ток, то-ток, не велів коток!» От вона оконце видрала, борщик виїла і його
взяла. Несе, а півник знову:
Мій котику,
Мій братику!
Несе мене лиса
За кленові ліса,
За крутії гори,
За бистрії води...
Раз проспівав – не чує котик; він вдруге голосніше — котик прибіг, одняв
його і поніс додому та й каже: «Тепер же я піду далеко-далеко, і хоч як уже
будеш кричать — не почую; то вже мовчи, не озивайся до лисички!»
Коли ж ізнов лисичка: «Півнику, братику, — каже, — одчини! Півнику,
братику, одчини! Як не одчинеш, оконце видеру, борщик виїм і тебе возьму!»
А півник: «То-ток, то-ток, не велів коток!» От лисичка оконцевидрала, борщик
виїла і його взяла. Несе, а півник співає — раз, вдруге, втретє... Котик не почув,
а лисичка й понесла півника додому.
Увечері приходить котик додому — нема півника. Він зажуривсь, а далі
зробив собібандурку, узяв мішок і молотокі пішов до лисиччиної хатки. Став і
заграв:
А в лиски-лиски новий двір,
Чотири дочки — на вибір,
П’ятий Пилипко,

16. 16
Та й той мій!
Пилипко-Пилипко, вийди на ринку — погляди;
Як бубни бубнять, як сурми сурмлять — погляди!
А лисичка саме пекла палянички. От старша дочка лисиччина і каже:
«Мамо, піду я подивлюсь: хто се так гарно грає, й паляничку возьму». А
лисичка каже: «Іди!» І дала їй паляничку. Дочка пішла, а котик її — цок, та в
лобок, та в мішок, та й знов став грать.
От і друга дочка каже лисичці: «Піду і я, мамо!» Лисичка каже: «Іди,
доню!» І їй дала паляничку, і ся пішла. А він і ту — цок, та в лобок... А після і
третя дочка, і четверта. А Пилипко ждав-ждав і каже: «Піду я, мамо, зажену їх,
— чого вони так забарились!» Пішов. А котик і його — цок, та в лобок, та в
мішок. А послі в хату до лисички — і її убив, та тоді дивиться, що півник уже
без стегенця, — витяг борщик, достав стегенце, притулив до півника та й поніс
його додому. От вони живуть і хліб жують, і постолом добро возять.
«Коза-Дереза»
Був собі дідо й баба. Та й мали хлопця. Купили вони козу. Та й каже дідо
бабі:
- Гони, бабо, козу пасти.
Баба ймила козу, погнала в поле, напасла її, напоїла та й гонить додому. А
дідо вийшов, став на воротях в червоних чоботях, ціпком підпирається, в
козоньки питається:
- Козонько моя люба, козонько моя мила, чи ти їла, чи ти пила?
А коза каже:

17. 17
- Бігла через лісочок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку,
ухопила води крапельку. Тілько їла, тілько пила.
І дід бабу насварив.
На другий день дідо каже:
- Гони, хлопче, козу пасти.
Хлопець козу напас, напоїв і жене додому. А дідо став на воротях в
червоних чоботях, ціпком підпирається, в козоньки питається:
-Козонько моя люба, козонько моя мила, чи ти їла, чи ти пила?
- Не їла, дідоньку, не пила, дідоньку. Йшла через лісочок, ухопила
кленовий листочок, йшла через гребельку, ухопила водички крапельку. Тілько
їла, тільки пила.
А дідо хлопця насварив.
І самий іде козу пасти. Та й напас, напоїв та й жене додому. І пішов дідо
наперед кози. І став на воротях, у червоних чоботях, ціпком підпирається,
козоньки питається:
- Козонько моя люба, козонько моя мила, чи ти їла, чи ти пила?
А коза каже:
- Не їла, дідоньку, не пила, дідоньку. Йшла через лісочок, ухопила
кленовий листочок, йшла через гребельку, ухопила водички крапельку. Тілько
їла, тілько пила.
А дідо скричав:
- Та я тебе не пас, та я тебе не напоював?! А ти кажеш, що ні?!
Узяв дід ніж та й лупить козу. А коза:
- Не мене-е-е!
Дід півбока облупив, а півбока ще ні. А коза вирвалася та й утекла. Утекла
коза та й забігла до лисячої хатки. А лисички дома не було. Приходить лисичка
додому, а то двері замкнені. А вона ковт-ковт.
- Хто там є в хатці?
- Я Коза-Дереза, півбока драна, пів ні. Цупну ніжками, сколю ріжками,
хвостиком замету. Тут тобі й смерть.
Лисичка йде та й плаче, а назустріч біжить вовк. Та й каже:
- Чого ти плачеш, лисичко?
- Щось у мої хатці є.
- Ходім, може, виженемо. Та й прийшли, та й ковт-ковт.
- Хто є в хатці? А вона каже:
- Я Коза-Дереза, півбока драна, пів ні. Цупну ніжками, сколю ріжками,
хвостиком замету. Тут тобі й смерть.
- Ой, я цего боюся, — сказав вовк та й утік.
А лисичка йде та й плаче. Назустріч біжить медвідь.
- Чого плачеш, лисичко?
- В мої хатці щось є.
- Ходім, може, виженемо. Та й приходять. Ковт-ковт.
- Хто там є в хатці?

18. 18
- Я Коза-Дереза, півбока драна, пів ні. Тупну ніжками, сколю ріжками,
хвостиком замету. Тут тобі й смерть.
А медвідь каже:
- Ой, я цего боюся. Та й пішов медвідь.
Лисичка йде та й плаче. А назустріч їй мурашка червона лізе.
- Чого ти плачеш, лисичко? — питає мурашка.
-В мої хатці щось є.
- Ходім, може, виженемо. А лисичка каже:
- Як вовк не вигнав, як медвідь не вигнав, то й ти не виженеш.
А мурашка знов каже:
- Ходім, може, виженемо.
Та й приходять. Ковт-ковт у дверці.
- Хто там є в хатці?
- Я Коза-Дереза, півбока драна, пів ні. Цупну ніжками, сколю ріжками,
хвостиком замету. Тут тобі й смерть.
А мурашка каже:
- Я цего не боюся.
Та й полізла, та як ущипне козу. А коза лиш каже:
- Не мене-е-е!
А вона другий раз як ущипне. А коза напудилася та й надвір. А лисичка
стала за двері та й крикнула:
- Гу!
А коза як пішла, та й пішла.
«Лисичка-Сестричка»
Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от

19. 19
стала її ніч застигати. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась
звичайненько та й каже:
- Добривечір, люди добрі!
- Дай, Боже, здоров’ячка.
- Пустіть переночувати!
- Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, — ніде буде тобі лягти.
- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
Хазяї й кажуть:
- Добре, ночуй!
- А де ж я свою курочку подіну?
- Пусти її під піч.
От вона так і зробила. А вночі нишком устала, курочку з’їла й пір’ячко
загребла.
Другого дня встала раненько, вмилася біленько, господареві на добридень
дала.
- Ой, де ж це моя курочка?
- А під піччю.
- Я дивилась, там нема. Сіла та й плаче.
- Тільки й було добра, що курочка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за
курочку качечку!
Нема що робити — треба давати. Взяла лисичка качечку в мішок та й
пішла. Біжить та й біжить, аж застигла її на дорозі ніч. Бачить вона хатку,
заходить туди та й каже:
- Добривечір, люди добрі! Ті їй:
- Дай, Боже, здоров’я!
- Пустіть переночувати!
- Не можна, лисичко-сестричко:у нас хатка маленька, ніде буде тобілягти.
- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
- Ну, добре, ночуй!
- А де ж я свою качечку подіну?
- Пусти її в хлів між гуси.
От вона так і зробила. А сама вночі нищечком устала, качечку з’їла й
пір’ячко загребла.
Другого дня встала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень
дала.
- А де ж моя качечка?
Глянули в хлів — нема. Каже їй хазяїн:
- Мабуть, гусей випускали, та випустили й її. А лисичка плаче:
- Тільки й добрабуло, що качечка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за
качечку гусочку!
Нема що робити — треба давати. Взяла вона гусочку в мішок та й пішла.
Іде та й іде... Аж ізнову вечір настає. Бачить вона, що стоїть хатка, зайшла
туди та й каже:

20. 20
- Добривечір, люди добрі! Пустіть переночувати!
- Не можна, лисичко-сестричко:у нас хатка маленька, ніде буде тобілягти.
- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся, так і переночую.
Люди кажуть:
- Ну, добре, — ночуй!
- А де ж я свою гусочку подіну?
- Пусти в хлів до ягнят.
От вона так і зробила. А сама вночі нищечком устала, гусочку з’їла і
пір’ячко загребла.
Другого дня устала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень
дала, а тоді:
- А де ж моя гусочка?
Подивились — нема. От вона й каже хазяїнові:
- Де я не бувала, такої пригоди не знала, щоб у мене що вкрадено!
Хазяїн і каже:
- То, може, ягнята затоптали її.
А лисичка:
- То вже як хоч, хазяїне, а віддай мені ягня. Нічого робити. Віддали.
Узяла лисичка в мішок те ягня та й пішла. Іде та й іде, — застає її знову
ніч. От вона, побачивши хатку, стала проситися на ніч:
- Пустіть, люди добрі, переночувати!
- Не можна, лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ніде буде тобі й
лягти.
- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
- Добре, — ночуй!
- А де ж я своє ягня подіну?
- Пусти в загороду.
От вона так і зробила. А вночі нищечком устала та й з’їла те ягня.
Другого дня встала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень
дала, та й питає:
- А де ж моє ягня?
Далі сіла та й давай плакати та примовляти:
- Де я не бувала, такої пригоди не знала, що одно було добро, та й те
вкрадено.
Хазяїн їй каже:
- Ото невістка гнала воли, то, може, й випустила.
От вона й каже йому:
- Ну, як собі хоч, хазяїне, а віддай мені невістку!
Свекор плаче, свекруха плаче, син плаче, діти плачуть. А лисичка таки
зав’язала невістку в мішок. От іще вона не вийшла та якось там на часину
одвихнулась із хати, а син узяв, вив’язав з мішка невістку, а ув’язав собаку.
Прийшовши, лисичка взяла не розв’язуючи той мішок з собакою та й
понесла. Несе та ще й приказує:

21. 21
- За курочку — качечку, за качечку — гусочку, за гусочку — ягнятко, а за
ягнятко - невістку!
Та як струсоне тим мішком, а собака: «Авурр!..» А лисиця:
- А, капосна невістко, пособачилась! Ану, гляну на тебе, яка ти є.
Сіла та й розв’язала мішок. Тільки розв’язала, собака звідти як не
вискочить. Вона навтіки, собака за нею та далі в ліс... от-от дожене! Ні, таки
добігла лисичка до нори, заховалась. Сидить вона в норі, а собака над норою —
не може влізти. А лисичка і давай питатися ушей:
- Ушечки мої любі, що ви думали-гадали, як від того проклятого хортища
втікали?
- Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, щоб хорт не догнав, золотої
кожушини не порвав.
- Спасибі ж вам, мої любі ушечки, я вам сережки золоті куплю.
Тоді до очей:
- Що ви, оченькимої любі, думали-гадали, як від того проклятого хортища
втікали?
- Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, туди-сюди розглядали, щоб
хорт не догнав, золотої кожушинки не порвав.
- Спасибі ж вам, мої оченьки любі, я вам золоті окуляри куплю.
Потім до ніг:
- Що ви, ніженьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого
хортища втікали?
- Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, швидше втікали, щоб хорт не
догнав, золотої кожушини не порвав.
- О, спасибі ж вам, мої ніженьки, я вам куплю червоненькі черевички з
срібними підківками.
- А що ти, хвостище-помелище, думало-гадало, як від того проклятого
хортища втікало?
А хвіст розсердився, що лисичка до нього так неласкаво заговорила, та й
каже:
- Те я думав-гадав, поміж ногами плутав, щоб хорт догнав, золоту
кожушину зняв.
Розсердилась лисиця на хвоста, та й вистромила його з нори:
- На тобі, хортище-собачище, хвоста, відкуси, поки біле!
А хорт як ухопив, так увесь і відкусив.
От тоді лисиця пішла між зайці. А зайці ще тоді хвостатими були.
Побачили вони, що лисиця куца, — давай з неї сміятися. Вона їм і каже:
- Дарма, що без хвоста, але я вмію хоровода скакати.
- Як?
- Та так. Тільки треба вам хвости позв’язувати, то й ви навчитесь.
- Ну, позв’язуй!
Позв’язувала їм хвости, а сама збігла на шпиль та звідтіля як гукне:
- Тікайте, бо йде вовчище!

22. 22
Зайці як сунуть в усі сторони, — так хвости й пообривали. Після того, як
посходились докупи зайці, бачать — усі без хвостів. От і давай питатись один
одного:
- Ти був у лисички?
- Був.
- І я ж, братику, був!
Почали вони змовлятись, щоб як-небудь віддячити лисиці. А вона й
підслухала, бачить, що лихо, та мерщій з того лісу, більше про неї й не чули.
«Вовк і Чапля»
Ішов голодний вовк. Він, бідний, так їсти хотів, аж у очах йому чорніло. Ішов
він, ішов, аж гульк — чапля стоїть. Підкрався вовктихенько та хап її! Бачить чапля,
що непереливки їй, та й каже:
— Дозволь мені, вовче, хоч перед смертю потанцювати.
«Від цього мені шкоди не буде», — подумав вовк і дозволив.
— Танцюй, коли хочеш, тільки пошвидше, а то я їсти хочу. Чапля перед ним з
ноги на ногу перескакує — танцює наче (хоч усім відомо, що чаплі ніколи не
танцюють). Скаче, а сама потрошки вбік відходить. А коли відійшла вже
далеченько, знялась та й полетіла.
Вовк подививсь їй вслід та й говорить:
— І нащо мені ті танці здалися, коли я їсти хочу!..

23. 23
Твори українських та зарубіжних письменників
«Звеселивсь горобчик»
(М. Бабка)
- Цвінь-цвірінь
Ой, яка хороша весняна теплинь!
Сипле ясне сонечко
Теплі промінці,
І спішать в таночок
Ніжки-стрибунці
«Бабцяспить»
(В. Багірова)
Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинникцокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньках вийду з хати,
Щоби їй не заважити.
Не скачи, собачко, цить!
Бабця спить, бабця спить!
«Ворона та рак»
(Г. Барвінок)
Воронавхопила рака i над берегом моря скаче.
- Вороно-матінко,— каже рак,— яка у тебе матуся хороша.
- Умгу!
- Вороно-матінко, який твій батенько хороший!
- Умгу!
- Вороно-матінко, яка у тебе сестриця хороша.
- Умгу.
- Вороно-матінко, який у тебе братчик хороший.
- Умгу.
- А згадай, вороно-матінко, як ми у Києві бували, у пишну одежину вбирались,
а ти краща від всіх була.
- Коли, коли? — рот роззявила, а рак навтіки, аж водарозлягається.

24. 24
«Перші крапельки весни»
(Г. Бойко)
Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло.
І з-під стріхи: капу-капу! –
Прямо цуцику на лапу.
Цуцик носапідставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам весняним
«Гуси-гусенята»
(Г. Бойко)
Гуси-гусенята
На ніжки
Одягличервоні
Панчішки
І пішли рядком
До корита
Свіжої водиці
Попити.
Напились води
Гусенята,
Почали купатись,
Пірнати.
Гуси-гусенята
Сердиті:
Дуже близько дно
У кориті.
«Кіт не знав»
(П. Воронько)
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собіпиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водоюстік.
Кіт не знав, що на пиріг
Требатісто, а не сніг

25. 25
«Ніколи не хвалися»
(П. Воронько)
Хвалився кіт
Що він у брід
Дніпро передреде
То як пішов –
І не прийшов,
Нема кота ніде.
І ти ніколи не хвались,
Коли не можеш – не берись.
«Є у мене кицяМурка»
(П. Воронько)
Є у мене киця Мурка,
Дуже мудра кішка.
Тільки скажеш:
«Замазурка!» —
Вмиється хоч трішки.
А синок її Васько
Муркне:
«Мила нене,
Поки вип'юмолоко,
Вмийся ти за мене»
«Зійшли сніги, шумить вода»
(П. Грабовський)
Зійшли сніги, шумить вода,
Весною повіва;
Земля квіточки викида,
Буяє травка молода;
Все мертве ожива.
Веселе сонечко блистить,
Проміння щедро ллє;
Гайок привітно шелестить,
Неначе кличе пригостить;
Струмочоквиграє...
«Край городубілі вишні»
(В. Віденко)
Край городувишні білі
Наробили заметілі —

26. 26
Розметали пелюстки.
Понад луки, понад поле
Поспішають бистрібджоли
Мед збиратизалюбки.
Я беру тоненьку гілку.
А вона:
- Пусти, Васильку,—
Так почулося мені,—
Не ламай мойого цвіту:
Скоро-скоробутиліту —
Вродять вишеньки смачні.
«Батьківщина»
(О. Довгий)
Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.
«Щедрівка»
(С. Жупанин)
Я несу щедрівочку
У будинки,
Сію-вію житечко
Із торбинки.
Сію-вію зернята —
Зоренята.
Хай добром проміниться
Кожна хата!
Як моя торбиночка
Порожніє, —
То навколо радістю
Світ повніє.
«Наша ялинка»
(Н. Забіла)
З неба падають сніжинки
На дерева, на будинки,
На майдани, на садки,

27. 27
На ялинки, на дубки.
Закрутилися сніжинки,
Як веселі комашинки,
Наче зграї білих мух,
Як м’який холодний пух.
Біле-біле все навколо,
Ясне й чисте, як ніколи!
Мов пухнаста ковдра ліг,
Скрізь на землю білий сніг.
І тупочуть ноженята
По блискучому сніжку.
Це ж у нас сьогодні свято
У дитячому садку!
«Песик котик і коник»
(Р. Завадович)
Де ти, песику, бував?
На подвір'ї вартував,
Від смеркання аж до ранку
Безустанку - гав, гав, гав.
Де ти, котику, бував?
Я на мишок полював
І в кімнаті, і надворі,
І в коморі - няв, няв, няв.
Де ти, конику, бував?
По левадах я гуляв,
По степах, лугах гуляв я,
Всіх вітав я - і-га-га!
«Наша мама»
(Р. Завадович)
Матусю наша, ми це знаєм:
Багато ангелів є в Божім раю,
Та на землі лише одинміж нами:
Це наша мама!
За вас ми молимося Богу,
За вас благаєм Пресвятого,
Щоб вам здоров’я, силудав,
Щоб щастя-радість вам послав,
Щоб обминало лихо і пригодизлі.
Матуся наша – ангел на землі!

28. 28
«Світлячок»
(А. Камінчук)
Сидить метелик-біланець,
Спить зелений стрибунець,
Спить ромашка і кульбабка,
Під листком заснула жабка.
А маленький світлячок
Не лягає на бочок.
Він засвічує ліхтарик
І чита собібукварик.
«Березарозвивається»
(А. Камінчук)
Береза розвивається
У тихому гайку.
Зозуля озивається:
Ку- ку, ку-ку, ку-ку!
А сонце усміхається
В зеленому вінку.
Он зайчик умивається
На теплому пеньку.
«Жабка»
(П. Король)
У кущі на корчі
Жабка-скрекотушка
Упіймала уночі
Комараза вушко,
Щоб над лугом не гасав,
Жабеняток не кусав.
«Дляматусі»
(О. Криштанович)
Нині свято – Мамин день.
Заспіваю пісень
Для матусі
Ще й рясних, запашних
Нарву квітів польових
Для матусі.
Затанцюю гопака –
У присядкуще й млинка
Для матусі.
І гукну на цілий світ,

29. 29
Що бажаю многих літ
Я матусі!
«Я пісень багато знаю»
(С. Кузьменко)
Я пісень багато знаю,
Я матусі їх співаю:
І колядки, і щедрівки,
І веснянки, і гаївки,
І про пташку, і про квітку,
І про те, як гарно влітку.
Це мене матуся мила
Всіх пісень співать навчила.
«Казочка про хлопчика та янгола»
(А. М’ястківський)
Бджілка бджілці казку каже, бджілка губи медом маже… Чує татко, чує
ненька, чує дівчинка маленька про ліси і про гаї та про хлопчика малого, та про
Янгола святого, про зірничкуу росі… Й ви послухайте усі!
Лісом йшов малий хлопчина, й прикра трапилась причина: заблудився він.
Стежка вилась, та урвалась… Вже не ліс, а чорнийпраліс на стонадцять гін…
Десь далеко дзвін…
Хлопчик стрів мале Зайчатко:
- Йди до мене, в мене – хатка, в ній привітно, в ній не пусто — є морквина, є
капуста, коржикна меду!
Й каже хлопчик той маленький:
- Там нема моєї неньки, отже не піду!
Із криничкивін напився, чемно Зайчику вклонився й мимо Зайчикової хати
стежечку пішов шукати, а її нема, й падає пітьма…
Переліз глибокийрів і Лисичкутам зустрів:
- Заблудився-заблукався,може, Вовка ти злякався… В мене є соснависока, в
мене є нораглибока, в ній і проживеш. Чом же ти не йдеш?
- Не життя там – посиденьки. Мені ж хочеться до неньки, до бабусі і до
татка…
- Так промовив він.
Й зновучує дзвін.
Хлопчик дзвонууклонився, тричі він перехристився та з-за листя, з-за
гілляччя раптом Янголапобачив. При берізці, при ліщині усміхався він
хлопчині:
- Колихрестишся до неба, йти тобі зі мноютреба, твій знайдеться дім.
Взяв за руку і повів через хащі, через рів…
Їм цвіли зірниці-квіти, нахилялись пружні віти до травиці, до землі…
Далечінь обохманила й церква солодко дзвонилазапереліском в селі. І

30. 30
забув той хлопчик втому, бо без зайвих слів, Янголвів його додому, до матусі
вів.
«Весна»
(О. Олесь)
Скоро сонечко пригріє.
Потечуть струмочки,
Темний гай зазеленіє,
Зацвітуть квітки.
Підем ми тоді з тобою
В ліс на цілий день
І натішимось весною,
І наслухаємсь пісень.
«Пташка»
(О. Олесь)
Пташко! будь рада теплу і весні,
Кинь жалкувати по долі...
Слухай: навколо лунають пісні,
В сонці купається поле.
Плаває — в’ється над річкою мла,
Ваблять, всміхаючись, луки...
Дай мені руку, і — геть від села,
Де нам дались тільки муки.
Дай мені руку, і в поле біжім,
В степ голубийта широкий;
Там, серед нього, під небом ясним
Знайдем ми втіху і спокій.
Всіх там, у полі, уклоном низьким
Жито привітно стрічає,
Сонце ласкаве промінням своїм
Рівно для кожного сяє.
Станем ми в полі на стежці глухій,
Стане нам тепло і ясно,
Стомлене серце під шум польовий
Стихне і солодко засне.
Сонце погасне, і ніч прилетить
З чарами, сріблом, красою,

31. 31
Пісня кохання в гаю задзвенить,
Нас зачаруєсобою...
Цілу ми ніч проблукаємо там,
Ранком ми підем щасливі...
Буде проміння всміхатися нам,
Будуть кивати нам ниви..
«Весна»
(К. Перелісна)
Що з весноюнастає?
Сніг у полі розтає.
А чому то так буває?
Сонце його пригріває.
Що ж синіє на землі?
Ніжні проліски малі.
А що пнеться з-під листа?
То травичка вироста.
А над полем що бринить?
Любий жайворондзвенить.
«Жовкнуть трави в полі»
(К. Перелісна)
Жовкнуть трави в полі,
Квіти у ліску.
Облітає листя
Із дерев в садку.
Сумно вітер виє,
Гілочки лама.
Плачуть хмари сиві —
Сонечка нема.
І пташок не чути
В полі і садках.
Листячко зів'яле
Мокне по стежках.
«Пролісок»
(К. Перелісна)
Я – пролісок синенький,
І перший на весні
Сказати вам раденький:
«Кінець! Кінець зимі!»
З-під снігу мій листочок

32. 32
До сонця простягну
І ніжний мій дзвіночок
До сонця простягну
І ніжний мій дзвіночок
Вітатиме весну.
«Літо»
(М. Підгірянка)
Зеленая травичка,
Прозорая водичка,
Край водички — дубочок,
За дубочком —лісочок.
А у лісі ягідки,
І квітоньки, і пташки,
І зайчики малесенькі,
І білочки рудесенькі.
«Різдв’яна зірка»
(М. Підгірянка)
Різдвяна зірка на небо вийде,
Малий Ісусик до дітей прийде.
Малий Ісусик, Божа дитинка,
Буде Свят-вечір, буде ялинка.
Буде колядка в кожній хатині,
Настане радість в кожній родині.
«Сніг іде»
(М. Познанська)
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий;
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку біля ганку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
Хто ж це так доріжку
Виіє прокидати?

33. 33
«Вітер»
(М. Познанська)
Вітер, вітер пустотливий
Залетів до нас у сад,
Оббиває груші, сливи,
Трусить яблуні підряд.
І хустиночку в Марусі
На голівці розв’язав.
Свиснув дівчинці у вусі
І нічого не сказав.
Перебіг, упав на квіти,
На траві лишив сліди.
Неслухняний і сердитий,
Хто просив тебе сюди?
«Півень»
(М. Познанська)
Півнику-розбійнику, що ти наробив?
Півникові меншому голову зробив!
Як тобі не соромно меншенького бить?
Я не буду, півнику, більш тебе любить!
І пшона не дам тобі, не наллю води.
Помирилися з меншеньким, зараз підійди!
«Ластівка»
(Н. Поклад)
- Де ти, ластівко, літала?
Де ти зиму зимувала?
- За лісами, за морями.
Я носила телеграми,
В них весела новина:
«Повертається весна!»
«Віє вітер»
(М. Рильський)
Віє вітер з-під воріт,
У воротях— сірий кіт.
Вітер сірому котові
Чеше вусики шовкові.

34. 34
Ясне сонцевиплива,
Коту спинку пригріва.
Кіт воркоче, кіт муркоче,
Ніби щось сказати хоче.
«Літо»
(Л. Савчук)
Літо-літечко
В небі сонечко яскраве,
В травах — коники.
А у лісі кучерявім —
Всюди дзвоники.
«Неслухняні хмарки»
(О. Соловей)
- Я хочу пити, — розплакалася жовта нагідка, — вже так довго я не маю
ні краплини води.
- Я теж хочу пити, — схлипнула маленька біла ромашка, — дуже-дуже
хочу пити. Мене так змучила спрага, що я не здатна втримати рівно голову.
- Ох, і моє коріння зовсім пересохло, — зітхнула яблуня, — І воно не
знаходить води вже багато днів. І мої яблука не можуть наливатися й рости.
- Якщо я не дістану незабаром хоч ковток води, — простогнав маленький
кущик, — то на мені не буде цього літа солодкихчервонихягід для дітей.
- А я дощенту вигорю! — зойкнула трава. — Вигорю, і ряба короване
матиме чого їсти.
Сонце подивилося з неба на спраглу землю.
- Де поділися всі дощові хмари? — запитало Сонце.
Ген далеко, в самому куточку неба, причаїлися двімаленькі хмаринки.
- Ходіть, ходіть! — гукнуло Сонце. — Чому ви не напоїте землю?
А тут і Вітер, дмухаючи, підлетів до хмарок.
- Справді, — зашумів Вітер, — чому ви не напоїте спраглу землю? Бідні
квіти понахиляли голівки. Там усе загине, якщо ви не дасте хоч трохиводи.
- Ми ж ще не готові, — відповіли хмарки. — Ми не дамо жодної краплини
води, аж докине будемо готові.
- Ось я зроблювас готовими, — розсердився Вітер і почав щосили
дмухати. Дмухав, дмухав та й видмухав обидвіхмарки на самий вершечок
неба.
- А що це за шум та дмуханина? — суворо озвався старийГрім.
- Земля зовсім висохла, — пояснив Вітер, — квіти понахиляли голівки,
усе загине, якщо хмари не напоять землю.
- То в чомуж річ? — гуркотить Грім, — чому хмарки не посилають униз
дощу?

35. 35
- О, зновукажуть, що не готові. Вони не хочуть посилати на землю дощ,
аж докине будуть готовими.
- Ось ми їм допоможемо приготуватися! — гукнув Грім. — Ми їм
допоможемо!Ану подмиз усієї сили!
Вітер почав дмухати, дмухати, дмухати та й нарешті зігнав обидвіхмарки
докупи.
Тодіпочулося сссс, сссс, ссс — то вогнянагадюка прослизнулапоміж
хмарками, і старий Грім гримнув на все небо:
- Неслухняні діти!
Маленькі хмарки гірко розплакалися, і важкі краплі почали падати на суху
землю. Угорі хмарки все плакали й плакали, а внизу ромашки й нагідки почали
підводити голови.
- Нарешті маю що пити, — весело зашелестіла яблуня, — тепер мої
яблука наливатимуться й ростимуть.
- Її коріння вже смоктало воду.
- А я знову стану свіжою й зеленою, — раділа травичка, — і ряба корова
матиме смачну їжу.
- А на мені будуть солодкічервоніягодидля дітей, — радісно сказав
кущик.
Всі рослинибули щасливі, тільки неслухняні хмарки не переставали гірко
плакати.
«Лялька під дощем»
(В. Сухомлинський)
Зіна вкладалася спати. А надворіпочалася гроза. Гримів грім, з-за Дніпра
насувались чорніхмари. По залізному даху зашумів дощ.
Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на
подвір'ї стоять калюжі води, йде дощ. Ой горе, що ж це таке? — на лавці, під
дощем, лежить її лялька Зоя.
Вона забула Зоюна лавці. Як же це трапилось?Як же вона не згадала про
Зою, лягаючи спати, як же вона не подумала про неї, коли почалася гроза?
Від цих думок Зіні стало важко, і вона заплакала. А ще важче було від
думки про те, що на лавці лежить під холодним дощем її Зоя...
Зіна встала з ліжка, тихо відкрила двері, побігла на подвір'я. Дощ миттю
змочив її сорочечку. Вонапідбігла до лавки, взяла Зою, пригорнулаїї до
грудей.
Коли Зіна відкрила двері, мама ввімкнула світло й широко відкритими від
страху очима дивилась на порожнєліжко.
Побачивши Зіну з притуленою до дитячихгрудей лялькою, мама
перевела дух.
Вона зняла рушник, витерла Зіну, переодяглав суху сорочечку. Давши
рушник, сказала:

36. 36
- Витри ж і Зою... Якже це ти її забула на лавці?
- Ніколи більше цього не буде, матусю...
«Як хлопчик хотів приголубити сніжинку»
(В. Сухомлинський)
З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов
пушинка. І красива, мов зірка.
На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик думав: ось
впаде під ноги, і її затопчуть.
Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. Хлопчик
простяг долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на теплу,
добру руку хлопчика й розтанула. Хлопчик з жалем дивиться на руку. На
долоні блищить крапелька, мов сльозинка.
«А я у гай ходила»
(П. Тичина)
А я у гай ходила
По квітку ось яку
А там дерева люлі
І все отак зозулі
Ку – ку
Я зайчика зустріла
Дрімав він на горбку
Була б його спіймала
Зозуля ізлякала
Ку – ку
«Осінь така мила»
(П. Тичина)
Осінь така мила,
Осінь, славна.
Осінь матусі їстинесе:
Борщик у горщику,
Кашка у жменці,
Скибка у пазусі,
Грушки у фартушку.
Осінь така мила,
Осінь, славна.
Прийде, поставить:
Мамо, спите?
Підведуться мати:
— Це ти, моя доню?
— Я ішла все лісом,

37. 37
Дуб мене за хустку,
Він хотів догнати,
Горщик однять!
Осінь така мила,
Осінь, славна:
— Мамо, мамусю, чом не їсте? —
Бистро подивились
Очі матусі,
Зсунулось тіло,
Звісилась рука…
Осінь така мила,
Осінь, славна:
— Мамо, мамусю, чом не їсте?
«Добриденьтобі. Україно моя!»
(П. Тичина)
Струмоксеред гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!
«Дівчина надворі»
(В. Шкляр)
Мама щось сіяла на грядці та й Петруся покликала:
- Ходи поможеш борозенки робити.
- А що це буде? – спитав Петрусь.
- Дівчина в коморі, а коса на дворі, - всміхнулася мама.
- Що – що? Яка дівчинка?
- А вгадай.
Думав петрусь, думав, та так нічого путнього й не спало йому на думку.
- Морква, - підказала мама.
- А – а – а… Справді, солодкий рожевий корінець у землі, а кіска зелена
зверху, - зрадів Петрусь, бо моркву він дуже любив. Як заєць. От і заходився
допомагати мамі.
От і минуло від тоді чималенько часу, вже й літечко завітало на город, і
Петрусь пішов подивитися що там доспіло. Глядь – а там на грядці, де він
борозенки робив, - кіски зелені до сонця тягнуться. Кучеряві такі, височенькі.
О, то це там «у коморі» вже є чим поласувати!
Висмикнув Петрусь одну кіску, а морква маленька о неї вчепилась – з
мізинчик. Висмикнув другу – ще менша. Отак посмикав, посмикав, і жодної не
знайшов великої.
Треба посадити ї назад, - думає. Хай підростає.

38. 38
А щоб видно було, коли морквавеличенькою стане, то Петрусь посадив її
зеленим бадиллям у землю. А рожеві корінці зверху стримлять.
Потім прибіг до мами й питає:
- А вгадай, що це таке – дівчина надворі, а коса в коморі?
Тепер уже мама думала, думала й не додумалась. Петрусь сміявся радів
що ніхто загадку його не розадає, а коли сам про все розповів, то було йому не
дуже смішно. Ой же ж і зовсім не до сміху було Петрусеві.
«Ромашка»
(Б. Харчук)
Проклюнулась на леваді маленька ромашка. Навколо високі трави стоять. І
всім їм до ромашки байдуже.
Незатишно стало ромашці, й вона сумно похилила голову. Коли чує:
хтось грає. Срібно так, солодко.
Ворухнувся на ромашчиномустеблі один листочок, другий. Розплющила
ромашка очі — аж то бджілка кружляє. її крильця бринять, і від того — музика.
Радіє зелена земля. Радіє синє небо. Ромашка підвела голову і розквітла:
біла, біла, ще й з крапелькою жовтогарячогосонця.
І від того, що ромашка розквітла, літо стало ще краще.
«Паска»
(Л. Храплива-Щур)
Тішиться маленька паска,
Тішуся і я,–
Що несу її святити,
Що вона моя.
«Великодня пригода»
(Л. Храплива-Щур)
Засвітило сонечко ранком у віконечко. Поклала мама в кошик паску,
писанки, ковбаску, та покликала донечку — Параску:
- Від себе і від Батька і від мене занесеш Бабусі Свячене!
І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогоюдивуються
горобчики:
- Цьвірінь! — що в Параски вишита запаска.
Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко — песик: скік та скок!
- Куди ідеш та що несеш?
- Несу я паску, писаночки, ковбаску, від Батька і від Мами і від мене — несу
Бабусі Свячене.
- А не буде там нічого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
- Писанки Матуся написали, оленями, півниками, сонцямиприкрашали. Не на
те трудились мої Ненька, щоб з'їв Бровко писанкисмачненько!

39. 39
- Подивись, Парасю, ще раз на Свячене:може там найдеться що для мене? —
Бровко питає, хвостиком махає.
- Білу паску — не малі це речі! — Мама цілу ніч місили ще й пекли у печі. Ой,
багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка — собаці?
- Подивись, Парасю, ще раз на Свячене:я голоден — чи нема нічого в кошику
для мене?
- Лиш ковбаска, вся товстенька, з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекли!
Я знаю, їстити готовий, та не дам ніяк ковбаски — псові!
- Поглянь, Парасю, в кошик — ще ж бо не порожнійвін! — Бровко благає,
хвостиком махає.
- Не порожній, ще остався... хрін. Викопала я його сама в городі — може стане
Бровковів пригоді?
Дала Параска Бровковіласощів тих, а Бровко лиш понюхав та: — Аааапчих!
В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув
Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанки, ковбаску...
Покотилася з горбочкапаска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за
ними кошик і Параска, а за ними, гавкаючи, Бровко — пес.
Котилися, котилися ранок весь. Аж мусіли стати, бо докотились до
бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбиралав кошик паску, писанки,
ковбаскута промовила:
- Бабусенько, від Мами і від Тата і від мене принесла я ласощі вам на Свячене.
І сказала, як пригодаприключилася: як усі вони з горбочкапокотилися.
А Бабуся — нумо Параску цілувати. Посадили її на покутті в хаті, а Бровкові
біля порогадали велику кість. А він зубами: — хап! — і їсть, і досіїсть!
«Не брудни книжки!»
(Г. Чорнобицька)
Це була чистенькакнижка,
А тепер брудна вже стала.
Може киця, може мишка
Уночі її читала.
Чуєш, кицю, чуєш, мишко,
Не годиться так робити!
Як читати хочеш книжку,
Спершу лапки слід помити.
«Колискова»
Я. Щоголів)
Мати сина колихала,
Колихаючи співала: —
Ніч приходить, треба спати,
Коло тебе рідна мати,
Я тебе нагодувала,

40. 40
І сповила, і приспала,
Колишу тебе й співаю:
Спи, дитино, баю, баю.
Геть від нас усяке лихо,
Хай круг тебе буде тихо,
Над тобою я співаю:
Спи, дитино, баю, баю.
Спи ж, дитино, я з тобою,
Ніч покрила землю млою,
Я не сплю, тобі співаю:
Спи, дитино, баю, баю...
«Бджілки на розвідці»
(К. Ушинський)
Настала весна; сонце зігнало сніг з полів; у пожовклій торішній травичці
з'явилися свіжі яскраво-зелені стеблинки; бруньки на деревах розгорталися і
випускали молоденьке листячко.
От прокинулась і бджілка від свого зимового сну, прочистила очиці
волохатими лапками, розбудила подруг, і виглянули вони у віконечко —
дізнатися: чи зник уже сніг, і лід, і холодний північний вітер?
Бачать бджілки, що сонечко світить весело, що скрізь ясно й тепло;
вибралися вони з вулика і полетіли до яблуньки:
- Чи нема в тебе, яблунько, чого-небудь для бідних бджілок? Ми цілу
зиму голодували.
- Ні,— каже їм яблунька,— ви прилетіли занадто рано; мої квіти ще
заховані в бруньках. Спитайте у вишні.
Полетіли бджілки до вишні:
- Люба вишенько! Чи нема в тебе квіточки для голодних бджілок?
- Завітайте, любоньки, завтра,— відповідає їм вишня,— сьогодні ще нема
на мені жодної розкритої квіточки, а коли розкриються, я буду рада гостям.
Полетіли бджілки до тюльпана, заглянули в його яскраву голівку; та не
було в ній ні запаху, ні меду.
Сумні та голодні бджілки хотіли вже додому повернутись, коли враз
побачили під кущиком маленьку темно-синю квіточку: це була фіалочка. Вона
відкрила бджілкам свою чашечку, повну запашного солодкого соку.
Наїлися, напилися бджілки і полетіли додому — радесенькі.
«Літо кранеєминуло»
(Л. Українка)
Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають