2. Добридень тобі, Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрічечка,
Метелик літає, мов свічечка.
Квітують, маюють гаї і поля.
Добридень тобі, Україно моя.
Я маленька українка.
В мене коси по колінка.
І сорочка – гаптуванка,
І червоні чобітки,
Щоб любили парубки.
Хто ти, дівчино маленька,
- Доня України – неньки.
- А по чім тебе впізнаю?
- По вкраїнському звичаю.
В мене вдача щира, сміла
І відвага духу, тіла.
І душа моя здорова,
Українська в мене мова.
Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матерні, горнусь
За тебе, рідна і єдина
Щодні я богові молюсь.
Щоби послав щасливу долю
Тобі – народу моєму!
Щоб освятив жадану волю,
Що дарував тепер йому.
Тебе кохаю, рідний краю
3. Твої ліси, степи, поля
Бо все це рідна Україна
Вкраїнська матінка моя!
Україна - рідний край. Край близький і дорогий кожному, хто хоч раз побачив
безмежні поля і дрімучі ліси, вдихнув чистого п’янкого повітря на квітучих лугах,
почув сюрчання коника в лагідному надвечір’ї.
- Можна вибрати друзів і дружину.
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну мати вибирати,
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки батьківщину.
(Пісня «Україно»)
Протягом усієї багатовікової історії український народ відстоював свої права і
свободи. Вистоявши, виборовши волю, Україна нині має свої державні символи:
герб, прапор і гімн, які уособлюють її історію, її сутність.
24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, а 28
червня 1996 року Верховною Радою була прийнята Конституція України.
В ст.. 20 Конституції записано : «Державними символами України є державний
прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.»
Шлях державних символів був дуже довгим, губиться він у сивій давнині.
4. Казкар. Давно-давно колись. Жила собі жінка. У було у неї три сина. Росли вони
чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддали за неї своє
життя. Попідростали і вирішили піти у світ.
1-й син. Мамо, піду - но я межи люди, подивлюся світ.
Мати. Ну що ж, сину йди, та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми з собою
золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе.
Казкар. Минув час, і завдяки своєму розуму став старший син великим князем,
бо трьохпромінева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях
до кращого життя. Дали першому синові ім’я Тризуб, а знак, що дала йому мати,
назвали гербом.
Ведуча. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади.
Він зустрічається ще з часів Київської русі, зокрема на монетах Київського князя
Володимира Великого. Герб – це частина корони, яку носили київські князі. Чому
саме Тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число три завжди
вважалося числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви зайдете розповіді
про три бажання, три дороги… А ще у Тризубові відображено триєдність життя.
Це батько, мати, дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов.
Казкар. Настала черга середнього сина.
2-й син. Пустіть мене, мамо, світ подивитися.
Казкар. Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними
ділами прославляв свою матір, одержав середній син імення Прапор.
Прапор – це державний символ;
Він є у кожної держави;
Це для всіх – ознака сили.
Це для всіх – ознака слави.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки є народом,
Українським в Україні.
Знамено предків, як сумління чисте,
Як символ праці й бойової сили,
Як неба синь і поле колосисте
5. Шануйте прапор вільної держави.
Ведуча. Національний прапор України - це жовто - блакитний прапор. Жовтий
колір - колір хліба, життя, а блакитний – це колір неба, води, миру.
Казкар. А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня.
Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І
одержав син за свій джерельний голос, величний спів – ім’я Гімн.
Ведуча. З давніх- давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні,
які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями.
Слухаючи Гімн батьківщини, ми завжди згадуємо історію свого народу і
сповнюємося гордістю за його бойові та трудові досягнення.
Ведуча. З того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють
рідну Неньку. І там, де вони проходять, лунає урочиста пісня.
Україно! Символи твої пронесемо ми через віки!
Лиш тобі серця даруємо палкі !
На дорогах Всесвіту для нас
Урочисто Гімн тепер звучить!
У шанобі, з трепетом у серці
І дорослий і малий мовчить!
До виконання Гімну прошу встати
(звучить державний Гімн України)
Ми живемо у тривожний , але прекрасний час, коли відроджуються національні
традиції, відроджується все українське, забуте з роками.
Повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося
до забутих джерел, які живили його дух, оберігали чистоту душі, служили
охоронцями у повсякденному житті.
Людина – це маленька частка космосу. Прийшовши на землю, вона відчула своє
безсилля перед силами природи і шукала захисту у них.
Наші давні предки обожнювали природу і вірили в те, що весь світ сповнений
добрими і злими духами. Намагаючись захиститися від зла, людина створила
для себе цілу систему оберегів. Кожен народ крім державних символів має свої
6. святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, птахів, тварин. У
американців – клен, у росіян – берізка. Є вони і в нашого українського народу.
Калина, верба, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута.. вони
віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов
до рідної землі.
- Обереги – наші добрі й давні символи, хліб, вода, одяг, рушник, квіти.
Маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти від забуття нашу
пісню й думку, нашу історію.
Пісня. Вона зароджується в праці і забавах, у календарних обрядах наших
предків. Існує легенда про те, як пісня прийшла до людей.
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали
елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і
порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали
хист до музики.
Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у
куточку дівчинку. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса
переплетена синьою стрічкою, а на голові багрів вінок із червоної калини.
Хлопчик Бог. Хто ти? Чого, дівчино, плачеш?
Дівчина. Я – Україна, а плачу бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж.
Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті
немає правди й волі.
Хлопчик Бог. Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же
зарадити твоєму горю?
Ведучий 1. Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
Г.Б. Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.
В. 2. Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця.
Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в
народ.
Пісня наш - паспорт, пропуск у білий світ.
Ми не ховали обличчя, гордо йшли сотні літ.
Завжди ми накривали дружби ячні столи.
Нас по піснях пізнавали, де б ми таки не були,
Райдуга в небі висне,
Граючи в плесах вод,
Доки живе наша пісня,
7. Доки живе народ.
(пісня «Україночка»)
Пісня – душа народу, символ народу. Яке це диво-українська народна пісня!
Кого тільки не полонила її вічна краса! Українська пісня – то живий скарб, що
йде від покоління до покоління, несучі радість чи смуток, чаруючи людську
душу, даючи їй силу й натхнення.
Лети, здіймайся народна пісня,
Велична і простора,
Така прадавня, споконвічна й нова.
Така врочиста і весела,
В рясних мережках музики і слова.
Пісня – вона серце народу, його душа, слава, його крила. Витворена народом,
пісня пахне травневими дощами, синіми льонами, материними руками.
У піснях постає велична природа України, якою зачаровані люди протягом
багатьох віків. Просторі степи, широкі ріки, краса садків, лісів, гаїв. Співаєш пісні і
згадуєш про рідну хату, калину на подвір»ї.
(пісня)
Ми - українці велика родина,
мова і пісня у нас солов»їна.
Квітне в садочках червона калина.
(Всі разом)
Рідна для нас всіх земля - Україна.
Як ви зрозуміли мова зараз піде про калину.
8. Калина символ України, який за популярністю не має собі рівних. Вірна
супутниця людини від народження і до останніх днів. Вона була потрібна в
різних обрядах. Коли приходили вітати батьків з народженням дитини,
приносили хліб як символ достатку, корінь життя, гроші як символ багатства і
обов’язкова – калину як символ краси, здоров’я рідної землі.
У народі калину цінують за її цілющі властивості. Вона від 100 хвороб
лікує і бадьорості надає.
Колись давно проводжаючи сина в далеку дорогу мати напувала його
калиновим чаєм, а з собою давала хліб з калиною.
(Пісня «На калині мене мати колихала»)
Про походження калини розповідають багато легенд.
-Давно це було, коли нашу країну нападали турки й татари. Вони грабували,
вбивали літніх і старих людей, а дівчаті хлопців забирали в полон. Одного разу
вони помітили гарну дівчину і захотіли її спіймати, але вона почала втікати. Вже
було втекла, та зачепилась за кущ своїм червоним намистом. Воно розірвалось,
а червоні намистинки розсипались по землі. Загинула дівчина на чужині, а з
намистинок виросли прекрасні кущі з червоними кетягами. Назвали їх калиною.
Кущ калини біля материної хати. Це не тільки окраса , а й глибокий символ, наш
духовний світ, наша спадщина. Калина - це любовний потяг до своєї землі, свого
берега, своїх традицій. Вона є символом родинного благополуччя й достатку.
Мамина колискова. Вона передає багатющий світ материних почуттів, безмежну
любов до своєї дитини. У цю пісню мати вкладала найсокровенніше. А ще
вплітала калину, яка в колисанках символізує красу, силу, фізичне й моральне
здоров’я дитини.
(колискова)
-Калина росте у лісі, на лугах, на берегах річок, на городах високими кущами.
Весною калина розквітає і стає гарною мов дівчина в білому вбранні, а восени
палахкотить гронами червоних плодів. Навіть коли вже випаде сніг, вони ще
виграють на гілках яскравими вогниками.
Хоровод.
Посадили ми калину
Біля двору.
Рости наша калинонька,
Вгору вгору.
Міцній, наша калинонько,
Розростайся
Навесні біленьким цвітом
Заквітчайся.
9. Влітку будемо калину поливати,
Будем разом із квітучою
Зростати.
Восени ми всі одягнем
Урочисто
Із достиглих ягідок намисто.
Зацвіла калина, зацвіла червоная (Двічі)
Ясне сонечко сіяє, ти, калина, розквітай.
Із ланів, із полів хай лунає спів.
Ти у коло йди, хоровод веди.
Ще в перші роки існувало неписане правило. Якщо будували нову хату, то біля
неї обов’язково висаджували калину, щоб восени, вставляючи подвійне вікно,
можна було між шибками покласти пучки червоних грон. У найлютіші морози й
хурделицю вони живими своїм теплом і красою оселю.
6.Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля,
Материнський ніжний цвіт.
1. Посадіть калину…
Коло хати.
Щоб на всеньке на життя!
Стане кожен ранок святом
– дітям буде вороття.
2.Посадіть калину…
Коло тину.
Щоб злагода цвіла!
Буде щедрою родина –
Буде честь їй і хвала.
3. Посадіть калину…
На городі
Щоб розквітнула земля!
Із роси – пречиста врода.
З неба – почерк журавля.
4. Посадіть калину…
В чистім полі!
Хай весна освятить час!
Рід наш любить дуже Волю
Хай же й Воля любить нас!
10. 5.Посадіть калину…
Край дороги
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіть коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.
Пісня про калину.
Калина – це наша Україна…
Це опоетизований образ матері, батька, родини, цілого роду нашого красного.
- Вона уособлює той наймиліший серцю куточок землі, де ми народилися,
де вперше усвідомили себе і світ, де душа сповнювалась добром і, як та
калина, наснажувалася від рідної землі.
-
- Ще порівняно недавно на луках і узліссях наших сіл можна було побачити
суцільні калинові гаї. Через те безліч населених пунктів мали поетичні
назви: Калинівка, Калиновий гай, Калиновий міст, Калинова Балка. Назви
залишилися, а самої калини стало мало.
- Тож бережіть її і милуйтеся її цвітом і плодом. І пам’ятайте: у злих,
недобрих людей калина не росте.
- Будьте добрими й чуйними, всі як один посадіть біля своїх осель калину.
Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім. Хай у ньому соловейко зів’є
гніздечко і співає вам пісню про незнищенність нашого українського
народу.
- Калина – символ України, дар рідної землі, символ гордості, стійкості,
незламності.
- Гостей, щоб були здоровими, ми запрошуємо на калиновий час.
