ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ПЕЧІНКИ. ЖОВТЯНИЦІ Pathophysiology of the Liver. Jaundice

3. Ацинус
ЦВ
ПВ
ПА
ЖП
Часточка
 Печінка в організмі людини виконує
важливі і різноманітні функції,
спрямовані на збереження гомеостазу.
 Захворювання печінки (гепатити,
гепатози, цирози, порушення кровообігу
в печінці) нерідко приводять до розвитку
печінкової недостатності, найважчим
проявом якої є печінкова кома.
 Порушення утворення і виведення
жовчі при захворюваннях печінки,
гемолітичних анеміях супроводжується
появою такого патологічного синдрому,
як жовтяниця.

4. У печінці відбуваються
наступні процеси:
O 1. Cинтез жовчних пігментів з холестерину, синтез та секреція жовчі.
O 2. Детоксикація токсичних продуктів, що надходять з ШКТ.
O 3. Синтез білків (білки плазми крові серед них), їх осадження,
трансамінування і дезамінування амінокислот, утворення
сечовини, синтез креатиніну.
O 4. Синтез глікогену з моносахаридів.
O 5. Окислення жирних кислот, утворення ацетону (кетонові тіла).
O 6. Депонування та обмін вітамінів (А, В, D), депонування іонів
заліза, міді, цинку.
O 7. Регулювання балансу між коагулянтною та антикоагулянтною
системою крові, утворення гепарину.
O 8. Руйнування деяких мікроорганізмів, бактеріальних та інших
токсинів.
O 9. Депонування плазми крові, регулювання загальної кількості крові.
O 10. Гемопоез плода.

5. ЕТІОЛОГІЯ ПЕЧІНКОВОГО
УШКОДЖЕННЯ
Бліді спірохети
Роберт Кох
Актиноміцети
Eхінококи
Аскариди
Лямблії
1. Інфекційні агенти:
 віруси гепатиту,
 бацили Коха,
 бліді спірохети,
 актиноміцети,
 ехінококи,
 аскариди,
 лямблії;
2. Гепатотропні отрути:
 ліки: тетрациклін,
ПАСА (парааміносаліцилова кислота),
сульфаніламіди,
 промислові отрути: чотирихлористий
вуглець (CCl4), миш'як, хлороформ;
 рослини отрути: (афлатоксин, мускарин);

6. 3. Фізичні фактори - іонізуюче
випромінювання, механічна травма;
4. Біологічні речовини - вакцини,
сироватки;
5. Порушення току крові - тромбоз,
емболія, венозна гіперемія, ішемія;
6. Ендокринна патологія - цукровий
діабет, гіпертиреоз;
7. Пухлини (метастазування);
8. Спадкові ферменти патології
(глікогенози).
Метастази раку легень в печінці

7. ОЗНАКИ ПЕЧІНКОВОГО УШКОДЖЕННЯ
Абдомінальний біль Жовтяниця Нудота/блювання
Асцит Свербіж шкіри Зниження маси тіла
Жовте забарвлення
шкіри та склер

8. ХОЛЕМІЯ (cholaemia  грец. cholе — жовч + haіma — кров; син.
жовчокрів'я) — накопичення в крові складових частин жовчі,
головним чином, жовчних кислот.
ДИСХОЛІЯ - це порушення фізико-хімічних властивостей жовчі,
унаслідок чого вона здобуває літогенні властивості (здатність
утворювати камені (конкременти) у жовчному міхурі і жовчних
протоках). Результатом цього є розвиток жовчно-кам'яної хвороби.
ХОЛЕСТАЗ  застій жовчі.
БІЛІРУБІНУРІЯ – прямий білірубін з’являється в сечі  сеча
«кольору пива»
ХОЛАЛУРІЯ – поява жовчних кислот у сечі
АХОЛІЧНИЙ СИНДРОМ – порушення кишкового травлення,
зумовлене відсутністю або зниженням надходженням жовчі у
кишечник. АХОЛІЯ – знебарвлений кал
СТЕАТОРЕЯ - синдром, що виникає через порушення травлення і
всмоктування жирів. Жири виводяться з фекаліями. Жироподібні
вітаміни А, D, Е, K втрачаються разом із жиром

9. Відділення
глобіну Гемоглобін
Залізо
Рецир-
куляція
Аміно
кислоти
Гем
Білівердин
Непрямий
білірубін
(жиро-
розчинний
75% + Альбумін
 КБ розчинний у воді
(прямий білірубін, ПБ).
утворюється кон'югований білірубін (КБ):
+ УДФ-
глюкуроніл-
трансфераза
Прямий білірубін
1) Старі еритроцити фагоцитозуються
селезінковими макрофагами.
2) НБ є кінцевим продуктом
деградації гему в макрофагах.
 НБ ліпідо-розчинний
(непрямий білірубін).
Некон'югований білірубін (НБ)
НБ поєднується з альбуміном у
крові.
1) Захоплюється гепатоцитами
2) Кон'югується з глюкуроновою
кислотою за допомогою уридин
глюкуронозилтрансферази (УДФ) і
дифосфат

10. Уробілін
Печінка
ЖОВЧ
Уробіліноген
Уробіліноген
Уробілінові тіла
Темна сеча
Прямий білірубін
Стеркобілін
(кал гіпохолічний)
НИРКИ
Уробіліноген
КИШЕЧНИК
мезобілірубін
Білірубілін
Стеркобілін
Стеркобіліноген
Мезобіліноген
(Уробіліноген)
 КБ (ПБ) виділяється у
внутрішньопечінкові жовчні
протоки:
1) Тимчасово зберігається в
жовчному міхурі;
2) Виводиться у дванадцятипалу
кишку за допомогою загального
жовчного протоку
 Кишкові бактерії перетворюють
КБ на убібіліноген (часто
використовують термін
стеркобіліноген):
 Уробіліноген спонтанно
окислюється до уробіліну
(стеркобіліну).
 Уробілін забарвлює кал у
коричневий колір.
 Близько 20% уробіліногену
переробляється в печінці (90%)
та нирках (10%).
 Колір сечі пов'язаний з уробіліном.
Вміст білірубіну в крові
8,0-20,8 мкмоль/л

11. Макрофаг в
селезінці, печінці,
або червоному
кістковому мозку
Гем
1 Еритроцити
помирають і
фагоцитуються
Білівердин Н.білірубін
Глобін
Аміно
кислоти
Трансферин
Повторно
використовуються
для синтезу білків
Трансферин
Феритин
П.білірубін
Циркулюють близько 120 днів
Печінка
Білірубін
Нирки
Бактерії
Тонкий
кишечник
Товстий
кишечник
Сеча
Кал
Стеркобілін
Уробіліноген
Уробілін
Глобін
Віт. В12
Еритропоетин
Еритропоез у
червоному
кістковому мозку
у крові
у жовчі
+ Альбумін
+ УДФ-глюкуроніл-
трансфераза

12.  Найпершою ознакою є жовтяниця склер (жовта зміна кольору склер);
 Жовте забарвлення шкіри;
 Підвищення сироваткового білірубіну, як правило > 2,5 мг/dL
 Виникає через порушення обміну білірубіну.
Некон’югований білірубін Некон’югований
+ кон’югований
білірубін
Кон’югований білірубін
Патологічна
жовтяниця
Фізіологічна
жовтяниця
Гемолітична Не гемолітична
Спадкова
С-м Кріглера-Наяра С-м Жильбера
Печінкова
Спадкова
С-м Дабіна-Джонсона
С-м Ротора
Пост-печінкова
(механічна)

13.  Підвищений гемоліз еритроцитів
 Гемоглобін із зруйнованих еритроцитів перетворюється в фагоцитах у
непрямий білірубін (НП)
 НП зв'язується з білками крові і надходить у печінку.
 Гепатоцити не в змозі перетворити великі кількості непрямого білірубіну в
прямий, тому він екскретується у складі жовчі.
 Високий вміст стеркобіліногену в калі (гіперхолічний кал) і у сечі.
 У сечі з‘являється уробіліноген (печінка не в змозі окислити його збільшену
кількість, яка надходить з кишок.
 Непрямий білірубін не міститься в сечі, оскільки не фільтрується нирками
(зв'язаний з білками).
КРОВ
СЕЧА КАЛ ХОЛЕМІЯНепрямий
білірубін
Прямий
білірубін
Підвищений N
Підвищений
уробілін
Підвищений
стеркобілін
Відсутня

14.  Фізіологічна або неонатальна жовтяниця
зустрічається у 75% дітей, які народилися доношеними і
здоровими  викликана збільшенням кількості жовтого
пігменту (білірубіну) в крові малюка. З'являється через 24-
36 годин після народження, наростає протягом 3-4 днів
життя і закінчується на 2-3 тижні життя.
 Ядерна жовтяниця (Kernicterus) виникає при різкому
підвищенні рівня білірубіну під час післяпологовий
жовтяниці. При цьому білірубін проникає в нервову
систему (базальні ганглії) і впливає на неї свою токсичну
дію. На відміну від фізіологічної жовтяниці, ядерна
відрізняється появою гіпербілірубінемії (вище 256 мкмоль/л
у доношених і більше 171 мкмоль/л у недоношених дітей).
 Гемолітична жовтяниця один з видів патологічної
жовтяниці. Викликана порушенням складу крові (резус-
конфліктом або груповий несумісністю матері і плоду).
• Жовтянична форма зустрічається найчастіше.
Клінічні форми гемолітичної хвороби новонародженого:
• Анемічна форма зустрічається у 10-20% новонароджених і проявляється блідістю,
низьким рівнем гемоглобіну (<120 г/л) та гематокриту (< 40%) при народженні.
• Набрякова форма (hydrops fetalis) є найважчим проявом захворювання та має високий
відсоток летальності. Практично завжди пов'язана із несумісністю крові матері та дитини за
Rh-фактором. Проявляється генералізованими набряками та анемією при народженні.
• При змішаній формі об'єднуються симптоми 2 або 3 форм, описаних вище.
Проявляється жовтяничним забарвленням шкіри та слизових одразу після народження або в
перші години після народження (до кінці 2-ої доби – резус-конфлікт, до кінця 4-ої доби – АВО-
конфлікт).

15. зміна кольору шкіри з'являється
відразу після народження;
через 3-4 дні жовтий колір стає
яскравіший, всі симптоми посилюються;
жовтушність покривів зберігається більше одного
місяця;
виникнення симптомів жовтяниці хвилеподібно: то
з'явиться, то зникне;
крім жовтого, колір шкіри може набувати і зелений
відтінок;
кал знебарвлений;
сеча має темний колір;
мимоволі з'являються синці;
простежується збільшення печінки і селезінки;
загальне самопочуття дитини погіршується.

16. порушення структури мембрани еритроцитів
(сфероцитоз) та гемоглобіну (таласемії)
несумісність групи крові за системою ABO
резус-конфлікт та інші види антигенної
несумісності еритроцитів, наприклад Kell, Kid,
Duffi
генетичні порушення обміну речовин
(метаболічного походження): муковісцидоз,
галактоземія, недостатність α-антитрипсину,
фуктоземія, тирозинемія.
спадкові захворювання  недостатність
глюкуронілтрансферази: Синдром Кліглера-
Найара та синдром Жільбера
порушення ферментів еритроцитів 
недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази,
піруваткінази

17. Хвилі довжиною 350 - 450 нм є
мутагенними, а отже
потенційно канцерогенними.
Світлолікування (фототерапія)  хвилі синього
світла (425 - 475 нм)  лікування новонароджених із
гіпербілірубінемією.
 Збільшення екскреції білірубіну з організму з калом і
сечею;
 Зменшення токсичності непрямого білірубіну (НП);
 Зменшення ризику ядерної жовтяниці при високих
непрямих гіпербілірубінеміях.
 Це пов'язано з наступним:
1) фотоокиснення НП з утворенням білівердину, піролів,
які водорозчинні та виводяться з організму з калом і
сечею;
2) конфігураційна зміна молекули НП, що призводить
до водорозчинності білірубіну;
3) структурна зміна молекули НП з утворенням
люмібілірубіну.
 Фототерапію слід розпочати негайно при появі
жовтяничного забарвлення шкіри у перші 24 години життя
або, коли вона є «небезпечною» з одночасним забором
крові для визначення загального білірубіну сироватки.
 У разі неуспішної фототерапії протягом 4-6 годин
 слід провести замінне переливання крові.

18.  Під час проведення фототерапії
відбувається швидке зникнення білірубіну
зі шкіри дитини  тому забарвлення
шкіри не відтворює наявного рівня
гіпербілірубінемії під час фототерапії і
впродовж 24 годин після її припинення.
 У нормі фототерапія
супроводжується:
 зниженням загального білірубіну
сироватки на 20-35 мкмоль/л або
 зниженням інтенсивності приросту нижче
рівня, що вимагає замінної трансфузії
протягом 4-6 годин від початку
фототерапії.
 Фототерапія припиняється при появі
знебарвленого стільця та темної сечі.
 Ускладнення при проведенні
фототерапії:
 синдром бронзової дитини,
 пурпура,
 бульозні ураження шкіри,
 фотодерматит у хворих на порфірію.
синдром бронзової дитини
пурпурна висипка
бульозний епідермоліз

19.  сімейна негемолітична жовтяниця
 аутосомно-домінантне успадкування (ген, що кодує
УДФ-глюкуронозілтрансферазу-1 (UGT1A1) має промотор-TATA-
Box, який є містить алелі A(TA6)TAA. Як правило, асоціюється з
гомозиготними A(TA7)TAA-алелями).
 > 5% населення, чоловіків> жінки (у європейців  2-5%,
азіатів  3% і африканців  36%).
 друга найчастіша жовтяниця (найбільш поширений гепатит).
 найчастіше спадкова причина жовтяниці.
 порушення функціонування уридин глюкуронізол-
трансферази (УГТ)  ⬇ активності на 70% -75%).
 ЖОВТЯНИЦЯ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ПРИ:
 голодуванні
 виснаження об'єму рідини, ОЦК,
 стресі,
 менструальному циклі.
 Сироватковий НБ рідко > 5 мг/dL;
 інші печінкові функції не
 Біопсія печінки не потрібна.
 Лікування не потребує (зменшенням рівня гіпербілірубінемії
під дією фенобарбіталу)

20. Білірубін
глюкуронід
Глюкуронілтрансфераза
Водо-
розчинний
білірубін
глюкуронід
Синдроми Дубіна-
Джонсон і Ротора
Синдром
Кріглера-Наяра
і неонатальна
гіпербілірубінемія Водо-нерозчинний білірубін
Синдром Жільбера
Клітини Купфера
Гемоглобін
 У 94 %  ушкоджуються ферменти сім'ї
глікозилтрансфераз:
 UDP-GT1-A6  зниження активності приблизно на
50%:
 UDP-GT1-A7  зниження активності приблизно на
83%).
 Внаслідок цього відбувається:
 Порушення захоплення білірубіну мікросомами
васкулярного полюсу печінкової клітини (гепатоцита),
 Порушення його транспортування глутатіон-S-
трансферазою (доставляє непрямий білірубін до
мікросом гепатоцитів)
 Неповноцінність мікросомального ферменту уридин
дифосфатглюкуронілтрансферази (допомагає
кон'югації НБ з глюкуроновою та іншими кислотами).
 зменшується ще й активність УДФ-
глюкуронілтрансферази на 70-75 %.
 У жовчі виявляють:
 переважно білірубіну моноглюкуронід,
 меншою мірою — диглюкуронід.
 Надлишковий непрямий білірубін, (не здатний
виходити з сечею), внаслідок притаманної йому
тропності потрапляє до центральної нервової системи
 спричинює гальмування роботи деяких структур.

21.  рідкісна аутосомно-рецесивна жовтяниця
 частота у світі складає 1:1 000
 Синдром спричинює дефект УДФ-глюкуронілтрансферази, що
відповідає за кон'югацію білірубіну у гепатоциті.
 Внаслідок дефіциту цього ферменту НБ не кон’югується у ПБ.
Розрізняють два типи хвороби:
 Синдром Кріглера—Найяра І типу (КГ-І) аутосомно-рецесивний
o повна відсутність ферменту глюкуронілтрансферази.
o мутація в екзоні 2-5 гену УДФ-глюкорунілтрансферази, спричиняє утворення
неповноцінного ферменту, який швидко руйнується.
o порушується глюкуронування білірубіну, стероїдних гормонів і ліків.
o концентрація некон'югованого білірубіну значно підвищується.
o активність інших печінкових ферментів (амінотрансферази, ɣ-
глутамілтранспептидази, лужної фосфатази) достатня;
o жовч хворих майже безбарвна.
o гістологічно  без особливостей.
o виражена жовтяниця (перевага НБ у крові одразу після народження).
o не вдається досягти активації ферменту при прийомі
ензимоіндукторів (фенобарбітал, риампіцин чи рифаксимін).
o без регулярного лікування  ядерна жовтяниця з обтяжуючими
неврологічним ушкодженнями.
o У сечі уробіліноген не визначають, діти з таким типом синдрому швидко гинуть.

22.  Синдром Кріглера—Найяра ІІ типу (синдром Аріаса):
o успадковується аутосомно-домінантно;
o «пом'якшена мутація»  часткове зниження активності ферменту УДФ-
глюкуронілтрансферази (становить 10-20 % від норми);
o дефект УДФ-ГТ1-гену (існує понад 10 відомих форм мутації);
o деякі форми можуть приводити до подібних І типом порушень кон'югації
гормонів і медикаментів;
o рівень НБ в крові підвищується при ІІ типі не так сильно;
o білірубін значною мірою кон'югується і виводиться з організму.
o за допомогою фенобарбіталу можна підвищити активність ферменту і
досягти рівня білірубіну в крові до 50 мкмоль/л/год.
o як і при І типі розміри печінки і гістологія без особливостей.
o Жовтяниця проявляється на першому році життя або навіть в підлітковому
віці.
o Ядерна жовтяниця є рідким явищем.
o Надалі жовтяниця і виражений свербіж шкіри можуть відчутно погіршити
якість життя.
o Прогноз при цьому типі для хворих відносно сприятливий.

23. Види паренхіматозних жовтяниць:
 печінково-клітинна – ушкодження гепатоцитів їх цитоліз;
 холестатична – ушкодження гепатоцитів і
внутрішньопечінковий холестаз;
 ензамопатична – порушення ферментативних процесів у
гепатоцитах, не рідко спадкового характеру.
КРОВ
СЕЧА КАЛ ХОЛЕМІЯНепрямий
білірубін
Прямий
білірубін
Незначно
підвищений
Підвищений
Підвищений
уробілін
N або
знижений
стеркобілін
Є ознаки
Етіологія:
 ушкодження печінкових клітин при:
 інфекції – вірусний гепатит, сепсис, черевний тиф;
 інтоксикації алкоголем, хлороформом,
отруєння грибами тощо;
 генетичний дефіцит ферментів у гепатоцитах.

24.  Внаслідок ушкодження гепатоцитів жовч
потрапляє із жовчних капілярів у кров.
 Метаболізм і функції гепатоцитів порушуються,
вони набухають, жовчні протоки здавлюються,
погіршується відтік жовчі.
 Зміни в організмі  жовтяниця
 гіпербілірубінемія – за рахунок НБ та ПБ.
 уробіліногенемія – ушкоджені гепатоцити не
спроможні метаболізувати уробіліноген
 холалемія – поява жовчних кислот у крові 
розвиток холемічного синдрому (сербіж)
 білірубінурія – сеча насиченого кольору
 уробіліногенурія – наслідок уробіліногенемії
 гіпохолія, ахолія – внаслідок зменшення
поступлення жовчі в кишечник
 відсутність у сечі і калі стеркобіліногену
(безбарвний кал)
 недостатність печінки:
 геморагічний синдром,
 гіпопротеїнемічні набряки,
 енцефалопатія,
 печінкова кома.

25.  Спадкова жовтяниця з порушенням транспорту ПБ з гепатоцитів у
жовч (екскреційна жовтяниця  варіант паренхіматозної).
 Жінки хворіють частіше за чоловіків, тривалість життя як у здорових осіб.
 Спеціального лікування не потребує.
 Прийом естрогенів при цьому захворюванні суворо протипоказаний.
 Етіологія та патогенез:
 Аутосомно-рецесивно успадкування.
 Внаслідок мутації порушується повноцінне функціювання білка MRP2
(multidrug resistance related protein 2)
 Білок MRP2 відповідає за виділення ПБ (кон'югованого) в жовчні канальці
(canaliculi hepatici).
 Жовч не може повноцінно переходити з гепатоцитів у жовчні капіляри 
накопичення білірубіну в печінці і зворотного переходу ПБ у кров.
 Клінічні прояви:
 Жовтяниця з легкою інтермітуючою (епізодичною) гіпербілірубінемією.
 Підвищується рівень ПБ (близько 60 %).
 У сечі присутній копропорфірин.
 Діагностика: лабораторні дані  ⬆ білірубін, копропорфірин;
 Лапароскопія  коричнево-чорне забарвлення печінки «шоколадна печінка»
(за рахунок метаболітів катехоламінів);
 Негативна холангіограма через порушення виділення рентгенконтрастної
речовини.

26.  Дуже рідкісний спадковий доброякісний синдром, жовтяниця за рахунок ПБ.
 Хворіють як жінки, так і чоловіки.
 Клінічно схожий на синдром Дабіна-Джонсона.
 Тип успадкування  аутосомно-рецесивний.
 Причина виникнення  порушення транспортування ПБ у жовчні капіляри через
пошкодження MRP2 (multidrug resistance related protein 2) каналу. Клінічні
ознаки:
 як правило тільки жовтяниця.
Діагностика:
 В крові  підвищення рівня прямого білірубіну.
 Відсутній цитоліз (порушення проникності мембрани клітини) печінкових клітин
(гепатоцитів);
 Активність амінотрансфераз та лужної фосфатази стабільно в нормі.
 Білірубінурія
 Бромсульфалеїновий тест  зростання затримки барвника в крові через 45 хв

27.  розвивається в результаті механічної перешкоди відтоку жовчі.
 Етіологія:
1) стиснення жовчовивідних шляхів ззовні (пухлина голівки
підшлункової залози, рубець);
2) закупорка цих шляхів каменем, гельмінтами, густою жовчю.
 Патогенез:
 механічна перешкода відтоку жовчі приводить до застою і підвищення
тиску жовчі,
 розширенню і розриву жовчних капілярів (тиск вище 10 мм.рт.ст.)
 надходженню жовчі прямо в кров чи через лімфатичні шляхи.
КРОВ
СЕЧА КАЛ ХОЛЕМІЯНепрямий
білірубін
Прямий
білірубін
N Підвищений
Відсутній
уробілін
Відсутній
стеркобілін
+++++

28.  Тверді круглі камені в жовчному міхурі
 Внаслідок осідання ХОЛЕСТЕРИНУ
(холестеринових каменів) або БІЛІРУБІНУ
(камені білірубіну) в жовчі
ВИНИКАЄ З:
1) перенасичення холестерину або білірубіну;
2) Зменшення фосфоліпідів (наприклад,
лецитину) або жовчних кислот (як правило,
підвищують розчинність);
3) стаз.
 КАМЕНІ ХОЛЕСТЕРИНУ (жовті) є найбільш
поширеним типом (90%), особливо на Заході:
1. зазвичай радіонуклідні (10% - рентгено-
контрастні через асоційований кальцій)
2. Фактори ризику включають:
 вік (40 років),
 естроген (жіноча стать),
 ожиріння,
 багаторазова вагітність,
 оральні контрацептиви,
 клофібрат,
 Хвороба Крона,
 цироз печінки.

29.  КАМЕНІ БІЛІРУБІНУ (пігментовані)
складаються з білірубіну:
1. Зазвичай рентгеноконтрастні
2. Фактори ризику включають:
 екстраваскулярний гемоліз (підвищений
білірубін у жовчі);
 інфекція жовчних шляхів (E. coli, Ascaris
lumbricoides та Clonorchis sinensis).
 Ascaris lumbricoides  поширений
круговим черв, який заражає 25% населення
світу, особливо в районах з поганою
санітарією (фекально-оральний передача);
o інфікує біліарний тракт, підвищуючи ризик
жовчних каменів
 Clonorchis sinensis є ендемічним у Китаї,
Кореї та В'єтнамі;
o інфікує біліарний тракт, підвищуючи ризик
жовчних каменів, холангіт і холангіокарциному
 КАМЕНІ ЖОВЧНОГО МІХУРА, як правило,
безсимптомні;
 ускладнення включають  біліарну коліку,
 гострий та хронічний холецистит,
 висхідний холангіт,
 жовчнокам'яну непрохідність,
 Рак жовчного міхура
Холестеринові камені
Білірубінові камені
Змішані камені

30. ПЕЧІНКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ – СТАН, КОЛИ
ПЕЧІНКА НЕСПРОМОЖНА ВИКОНУВАТИ СВОЇ
ФУНКЦІЇ І НЕ МОЖЕ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ СТАЛІСТЬ
ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ОРГАНІЗМУ.
ЛІКИ ВІРУСИ ГЕПАТИТУ АЛКОГОЛЬ БІЛІАРНИЙ ЦИРОЗ
ПРИЧИНИ ПЕЧІНКОВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

31.  За перебігом:
 гостра;
 хронічна;
 блискавична
 За здатністю забезпечувати гомеостаз:
 відносна;
 абсолютна.
 За причиною ушкодження:
 печінково-клітинна;
 печінково-судинна;
 холестатична.
 За масштабом ушкодження:
 парціальна;
 тотальна.
 За ступенем компенсації порушених функцій:
 компенсована;
 субкомпенсована;
 декомпенсована.

32. Епідеміологія
 Пост-інфекційна тріада для визначення
синдрому Рейє включає:
1) Енцефалопатія
2) Мікросвікулярна зміна жиру
3) Підвищення рівня трансаміназ у сироватці
крові
 Застосування аспірину була з'ясована при
гарячці (часто вітряна віспа, грип)
 Зазвичай розвивається у дітей віком до 4
років

33. Патогенез синдрому Рейє (Рея):
 Мітохондріальне ушкодження (вірус, саліцилати)
 Розрив циклу сечовини (зазвичай використовується для метаболізму
аміаку)
 Збільшення сироваткового аміаку
 Дефектне β-окислення жирних кислот в ушкоджених
мітохондріях  більше жирних кислот доступні lля синтезу тригліцеридів
 Мікровезикулярна заміна жиру:
 Малі цитоплазматичні глобули без ядерного переміщення
 Відсутність запального інфільтрату
Клінічні прояви:
 Спочатку хворий тихий,без гарячки летаргічний, сонний і
блює  присутня гепатомегалія та дисфункція печінки
 Енцефалопатія (набряк мозку з підвищеним церебральним тиском)
 Прогресування захворювання включає:
1) Сонний, проте відповідає; блювота;
2) Ступор, судоми, декортикаційна регідність, інтактні папілярні рефлекси;
3) Поглиблення коми, децеребраційна регідність,
фіксовані зіниці;
4) кома, втрата глибоких сухожильних рефлексів, фіксовані
розширені зіниці, периферичний параліч / децеребрація
5) Смерть

34. Лабораторні дані
 Збільшення сироваткових трансаміназ
(АСТ та АЛТ)
 Рівень загального білірубіну
нормальний або незначного збільшений;
 Збільшення аміаку в сироватці крові
 Збільшений протромбіновий час
(ПТЧ)
• Рівень прогнозує ступінь тяжкості
 Гіпоглікемія (порушення глікогенезу
та глюконеогенезу у печінці)
 Аналіз черепно-мозкової рідини
зазвичай є нормальним
Лікування
 Симптоматичне, підтримуюче
 Манітол, гліцерол або
гіпервентиляція, щоб знизити набряк
мозку
Летальність  близько 25-50%

35. ТЕСТ ОБГОВОРЕННЯ
НЕКРОЗ КЛІТИН ПЕЧІНКИ
Сироваткова аланін
трансаміназа (АЛТ)
Специфічний фермент для некрозу клітин печінки
Присутня в цитозолі
АЛТ> АСТ: вірусний гепатит
Сироваткова
аспартат
трансаміназа (АСТ)
Представлені в мітохондріях
Алкоголь пошкоджує мітохондрії:
АСТ> АЛТ вказує на алкогольний гепатит.
ХОЛЕСТАЗ
Сироватка γ-глюта-
мілтрансфераза
(ГГТ)
Внутрішньопечінкова або позапечінкова обструкція
відтоку жовчі
Індукція системи цитохром P450 (алкоголь):
збільшується ГГТ
Сироваткова лужна
фосфатаза (ЛФ)
Нормальна ГГТ і підвищена ЛФ: джерело ЛФ окрім
печінки (остеобластна активність у кістці)
Збільшення ГГТ і ФЛ: холестаз печінки.
ГГТ і ЛФ синтезуються епітелієм жовчних проток

36. ТЕСТ ОБГОВОРЕННЯ
ЕКСКРЕЦІЯ БІЛІРУБІНУ
КБ (ПБ) <20% Некон'югована гіпербілірубінемія: екстраваскулярні
гемолітичні анемії (спадковий сфероцитоз).
КБ (ПБ) 20% -50% Змішана гіпербілірубінемія (вірусний гепатит)
КБ (ПБ) > 50%
 Білірубін в сечі
 Уробіліноген (УБГ)
сечі
Кон'югована гіпербілірубінемія (холестаз печінки)
Білірубінурія: вірусний гепатит, внутрішньопечінкова
або позапечінкова обструкція жовчних шляхів
Збільшення УБГ сечі: екстраваскулярні гемолітичні
анемії, вірусний гепатит
Відсутність УБГ сечі: холестаз печінки
ФУНКЦІЯ ГЕПАТОЦИТІВ
Сироватковий
альбумін
Альбумін синтезується печінкою
Гіпоальбумінемія: важке захворювання печінки (цироз)
Протромбіновий час
(ПТЧ)
Більшість факторів згортання синтезуються в печінці
Збільшення ПТЧ: важкі захворювання печінки
Фактор V Знижується при важких захворюваннях печінки
Азот сечовини крові
(BUN)
Цикл сечовини присутній у печінці.
Зменшений сироватковий BUN: цироз печінки,
фульмінантний гепатит

37. ТЕСТ ОБГОВОРЕННЯ
ФУНКЦІЯ ГЕПАТОЦИТІВ
Азот сечовини крові
(BUN)
Цикл сечовини присутній у печінці.
Зменшений сироватковий BUN: цироз печінки,
фульмінантний гепатит
Сироватковий аміак Аміак метаболізується у циклі сечовини в печінці.
Утворюється внаслідок розпаду амінокислот у
товстій кишці
Збільшення сироваткового аміаку: цироз печінки,
синдром Рейє
ІМУННА ФУНКЦІЯ
Сироваткові IgM Збільшенні при первинному біліарному цирозі
Антимітохондріальні антитіла Первинний біліарний цироз печінки
Антитіла проти гладких м'язів Аутоімунний гепатит
Антиядерні антитіла (АНА) Аутоімунний гепатит
МАРКЕР ПУХЛИН
α-Фетопротеїни (AFP) Гепатоцелюлярна карцинома

38. 1. Goljan, Edward F. Rapid review pathology / Edward F. Goljan.—Ed. 4., 2014
2. Robbins basic pathology / [edited by] Vinay Kumar, Abul K. Abbas, Jon C. Aster ;
artist, James A. Perkins. 10TH EDITION. 2018.
3. 19th edition of Harrison’s Principles of Internal Medicine. 2015
4. Pathophysiology: the biologic basis for disease in adults and children / [edited by
Kathryn L. McCance, Sue E. Huether; section editors, Valentina L. Brashers, Neal
Rote -- 6th ed. 2010
5. Copstead Lee-Ellen C. Pathophysiology / Lee-Ellen C. Copstead, Jacquelyn L.
Banasik // Elsevier Inc, 4th edition. – 2010.
6. Corwin Elizabeth J. Handbook of Pathophysiology / Corwin Elizabeth J. – 3th
edition. Copyright В. – Lippincott Williams & Wilkins – 2008.
7. Pathophysiology, Concepts of Altered Health States, Carol Mattson Porth, Glenn
Matfin. – New York, Milwaukee. – 2009.
8. http://www.pathoma.com Fundamentals of Pathology: Medical Course and Step
Review, First Edition HUSAIN A. SATTAR, MD