Презентація, присвячена 95-річчю Одеському академічному українському музично-дрматаичному театру імені Василя Василька. Про співпрацю театру з Одеською національною науковою бібліотекою.

1. 95сходинок до успіху:
до 95-річчя відкриття в Одесі в 1925 році театру
«Держдрама»
(нині −Одеський академічний український музично-
драматичний театр ім. В. Василька)

2. Приміщення сучасного Українського музично-драматичного театру
ім. В. Василька будувалося архітектором С. Ладесманом
на кошти відомого у театральних колах антрепренера О. Сибірякова.
Відкриття його відбулося 16 жовтня 1803 року.
Історія театрального життя в Одесі починається з початку ХІХ ст. Перший театр
з’явився 1909 року. Спочатку в ньому виступали французькі та італійські драматичні трупи.
Перші українські вистави з’явилися в Одесі в 20-х роках ХІХ ст. В основному виступали
гастрольні трупи. Восени 1917 року при Одеському товаристві «Українська хата» було
створено «Вільний український театр». Його очолив О. Павловський. У цей час з’являється
товариство «Одеський український театр» під керівництвом І. Салюка, працювали аматорські
групи. Пізніше, в 1923 році, створено пересувний Український музично-драматичний театр
імені Марії Заньковецької на чолі з Миколою Альбиковським. З 1924 року працювали
театральні майстерні «Березоля».
У 1925 року уряд УРСР ухвалив створити в Одесі державний театр під назвою
«Держдрама», з 1937 року - Одеський державний театр імені Жовтневої революції. За часів
незалежності України театр носить ім’я одного зі своїх засновників - Василя Василька.

3. Cлаву театрові творили О. Луценко, Г.
Осташевський, Ю. Божек, С. Шиманська, Б.
Метрофанова, М. Орловський, Т. Ходоченко
та ін.
У репертуарі завжди чільне місце
посідали твори як національних корифеїв –
І. Франка, М. Гоголя, М. Старицького, І.
Тобілевича (Карпенко-Карого та інших, так
і вистави світової класичної драматургії –
від Софокла, В. Шекспіра, Е.-Т.-А. Гофмана
– до Б. Брехта та інших класиків світової
драматургії. Репертуарна політика театру
відзначається сміливістю і послідовністю
пошуків.
Успіхові Одеського театру сприяли
новаторсько-пошукова діяльність таких
режисерів, як М. Тінський, М. Терещенко,
Б. Глаголін, Г. Юра, пізніше – В. Василько,
В. Вільнер, Є. Коханенко…

4. Василь Степанович Василько (1893-1972) –
видатна постать в історії вітчизняного театру, учень
засновника національного українського модерного
театру ХХ століття Леся Курбаса. В. Василько
працював у провідних театрах України, але
тридцять років життя митець віддав одному місту і
одному театральному колективу, тому цілком
справедливо, що Одеський український музично-
драматичний театр з 1995 року носить його ім’я.
Протягом 13 сезонів (правда, з перервами) Василь
Степанович очолював його колектив. 30 вистав,
поставлених ним, увійшли в історію театру.
Більшість з них стали подіями у мистецькому житті
України.
Про це написано у книгах самого митця, у спогадах
колег та учнів Майстра, у рецензіях і
мистецтвознавчих дослідженнях.

5. Спогади В.С. Василька про майбутнє українського театру в книзі
“Театру віддане життя “
«… Мене переконували, що саме в Одесі мусить бути зразковий
український театр, це дуже важливо для нашої культурної політики, і
колектив Держдрами просить призначити мене художнім керівником. Я
погодився. Це був знаменний і, безумовно, переломний крок в моєму
житті… Яким я уявляю майбутній український театр? Перш за все
синтетичним.
Я прихильник театрального театру. Глядачі йдуть до театру подивитися
й послухати виставу у виконанні акторів, а не «в гості до сестер
Протасових». Одна з чарівних якостей театру − це жива людина на
сцені. Творчість талавитого актора − це могутня сила, яка полонить
розум, почуття і волю глядачів.
Я вимагав від акторів сміливої вигадки, яскравої форми, ритмічного
малюнка, пластичного виразу, повноти темпераменту і активного
відчуття у спілкуванні з глядачами, а не відгороджування від них
четвертою стіною. Контактувати з глядачем так, щоб захопити його,
заполонити , довести до екстазу, − ось що мусить бути ідеалом у
мистецтві театру ».

7. Багаторічний лідер трупи був художній керівник
Ігор Равицький (1946-2017), народний артист України,
який впродовж трьох десятиліть, до останніх днів життя не
припиняв пошуку талановитої творчої молоді

8. “Головна наша задача – не втрачати
досягнутого рівня. Яким я бачу наш
театр в завтрашньому дні?
-Лідером не лише серед інших театрів
Одеси, а й всієї України” В. Прокопенко
Директор театру − заслужений
працівник культури України,
Валентина Прокопенко (2001-2020)
В сезоні 2017 р. директором та
художнім керівником театру
за підсумками відкритого
конкурсу стала
Юлія Пивоварова

11. І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий) в Одесі : бібліографічний
покажчик / упоряд. О. Г. Нуньєс, О. І. Кравченко; наук. ред.
Р. Я. Пилипчук. – Одеса : ОДНБ ім. М. Горького, 2004. – 171
с. –
(Літературна Одеса ; Вип. 10).
Бібліографічні Покажчики з
історії українського театру про
творчість відомих митців, що
підготовлені науково-
бібліографічним відділом
ОННБ
М. Л. Кропивницький в Одесі : бібліографічний покажчик /
упоряд. О. Г. Нуньєс; наук. ред. Р. Я. Пилипчук; ред. І. С.
Шелестович. – Одеса : ОДНБ ім. М. Горького, 2006. – 218 с.
– (Літературна Одеса ; Вип. 12).
М. П. Старицький в Одесі : бібліографічний
покажчик / упоряд. О. Г. Нуньєс ; ред.
І. С. Шелестович. – Одеса : ОННБ им.
М. Горького, 2010. – 126 с. –
(Літературна Одеса ; Вип. 13) .

12. Український драматичний театр в Одесі
/ Юрій Смолич // Життя й революція. − 1929. −№ 2.
− С. 146-160.

13. Шматочки минулого : Одеса. Український
театр. Суворин та Заньковецька
/ Борис Лазаревський // Тризуб. − 1933. −
№ 4. − С. 11-14.
Шматочки минулого :
Євген Завадинський.
Побут машиністів.
Смерть Вілєвича. Пан
Хоєцький. Дрібниці
життя.
/ Борис Лазаревський
// Тризуб. − 1933. −
№ 18. − С. 2-4.

14. .
Така любов… : вистава «Щастя поруч»
(за п‫ۥ‬єсою Івана Франка «Украдене
щастя) в Одесьому українському
музично-драматичному театрі імені
В. Василька / Роман Кракалія //
Українська культура. − 2004. −№ 2-3. −
С. 31 : іл.

15. Творче спрямування Одеського
державного українського драматичного
театру (1925-1928) / Клавдія Соколовська
// Українознавство. − 2009. −№ 1-3. −
С. 201-203.

16. З історії українського театру : бенефіси Марії Заньковецької в Одесі
/ Валерій Левченко, Галина Левченко // Юго-Запад. Одессика :
ист.-краеведч. науч. альм. = Південний захід Одесика – Одесса,
Вып 2. – 2013. – С. 240-251 : портр.

17. Шляхами
театрального
півдня /
А. Недзвінський
// . − 1966. −28
груд. − С. 3 : іл.

18. Жизнь и сцена / Василь Василько //
Знамя коммунизма. − 1967.
−18 авг. − С. 2-3 : іл.

19. В Одеській національній науковій бібліотеці,
у відділі краєзнавства «Одесика», під час роботи
інтелект-форуму, відбулася презентація
монографії Анни Білик і Галини Степанової
«Театрально-драматична антреприза
Одеси»
(7 червня, 2019 р.)
Зміст книги розкриває такі розділи: «Що таке
антреприза?»; «Витоки театральної антрепризи в
Україні»; «Особливості антрепренерської
діяльності в Одесі у другій половині XIX – поч.
ХХ ст.»; «Будівництво театрів в Одесі й
антрепренери»; «Антреприза Миколи
Милославського (70-ті рр. XIX ст.)»;
«Антреприза Миколи Соловцова в Одесі»;
«Культурне життя Одеси на поч. ХХ ст.»;
«Театральна антреприза Олександра
Сибірякова»; «Театральна антреприза Михайла
Багрова»; «Український театр в Одесі»;
«Театральна цензура»; «Сучасна антреприза
Одеси» тощо.
Білик А. Театрально-драматична
антреприза Одеси : монографія /
Анна Білик, Галина Степанова. −
Херсон : Гельветика, 2019. − 184 с.

20. Колектив Одеської
національної наукової бібліотеки
щиро вітає театральну громаду з
нагоди 95-річного ювілею і
шлють найкращі побажання
успіхів в житті та на сцені.
Хай щастить всім вам,
талановиті прекрасні люди,
яскраві майстри сцени!