До Дня хрещення Київської Русі-України Одеська національна наукова бібліотека пропонує просвітницький проект «Духовними сходами», який має на меті дослідження різних аспектів християнства як унікального культурного й духовного феномену, розкриття та популяризацію багатих бібліотечних фондів з релігійної та релігієзнавчої літератури й найновіших досліджень науковців духовної ниви України

2. Унікальна особливість української ікони - в її стильовій різноманітності.
Збереглося чимало ікон і настінних розписів, як часів Київської Русі, так і пізнішого часу:
у стилях українського ренесансу, бароко, класицизму.
“Ікона – мистецтво національне й водночас всесвітнє, бо все людське починається з
національного. Великі духовні й культурні цінності виникають і розвиваються на
теренах конкретних націй і через них досягають масштабів загальнолюдського”.
Дмитро Степовик
Одне з важливих місць серед культурних цінностей України належить іконопису.
Різноманітний композиційно, він яскраво передає дух своєї епохи, релігійну
заангажованість попередніх поколінь, розуміння прекрасного, серед іншого -
відображає героїчні сторінки історії нашого народу, особливо у добу бароко.
Ікона постає складним організмом, наповненим духовністю і глибоким змістом,
виразним завершенням якого є художньо-естетичний ідеал краси і того найсуттєвішого,
що є в давній і сучасній культурі.
Ікона (гр. eikon – образ, подоба, зображення) – в історії мистецтва станковий твір
сакрального (релігійного) малярства, який є предметом культу.

3. Степовик Д. В. Історія української ікони X-XX століть / Д. В. Степовик;
Гол. ред. С. Головко; Дизайн О. Григір. – К. : Либідь, 2008. – 440 с. : іл.
У книзі розкриваються особливості
розвитку української ікони від
джерел, – Візантійської традиції до
кінця ХХ століття. Дається
періодизація історії іконопису,
характеризуються стилі й специфічні
риси української ікони, які
відрізняють її від творів інших
іконописних шкіл, аналізуються
осередки та школи іконописи.
Значна увага приділяється
продовженню національних
ікономалярських традицій в діаспорі

4. Степовик Д. В. Мистецтво ікони. Рим, Візантія, Україна / Д. В. Степовик;
В.о. НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т.
Рильського; Передм. Т. Піскунова.– К. : Наукова думка, 2008.– 466 с. : іл.
У книзі всебічно досліджено джерела та історія
іконописного мистецтва, - найдавнішого і
найпопулярнішого образотворчого жанру, твори
якого не лише прикрашають храми та оселі, а й
виконують у житті людини значну духовну
(віронавчальну) роль. Автор детально простежує
складний і тернистий шлях становлення і поступу
ікономалярства в часи Римської та Візантійської
імперій. Висвітлює розвиток іконотворчості в Україні
від доби хрещення Русі-України до сьогодення.
Окрему увагу приділено символіці сакрального
мистецтва.

5. За християнською легендою першим
іконописцем вважається євангеліст Лука. Ще
при житті Діви Марії, матері Христа, Лука
відобразив її образ. Побачивши своє
зображення, богоматір промовила:
«…благодать Родшагося від Мене і Моя та
буде зі святими іконами". З того часу ці
слова згадувалися коли люди приходили
поклонитися образу Богоматері.
Дослідники вважають, що ранні ікони (а
вони належать до ІV ст. н.е.) були вельми
схожі за стилем і засобами малярства до
єгипетського, так званого фаюмського
портрета.
Володимирська ікона Божої Матері, одна з самих
шанованих ікон Пресвятої Богородиці,
за переказами, була написана Євангелістом Лукою.

6. Покров Божої Матері над Україною : альбом / Упоряд. і авт. тексту О. Ясинецька;
Упоряд. В. Рудяк; Вступ. П. Ющенко; Пер. на англ. О. Ковтун. – Київ : Мистецтво, 2008.– 240 с. : іл.
Альбом розповідає про чудотворні
ікони Божої Матері, найбільш шановані
в Україні, починаючи з Х ст. до наших
днів. Це ілюстрований каталог
виставки, що проводилася в межах
проекту “Українці в світі”. Видання
містить відомості про появу святих
образів на нашій землі, описи явлених
чудес та інформацію про нинішнє
місцезнаходження чудотворних ікон
або їх списків. За обсягом
представленого матеріалу альбом є
першим в Україні зібранням
чудотворних образів Богоматері на тлі
християнської історії Русі-України.

7. Витоки української ікони сягають доби Київської Русі, яка успадкувала високі
художні досягнення Візантії. В Україні-Русі, що на ті часи досягла блискучого
розквіту в усіх видах мистецтва, вироблялись єдині для всіх її земель художні
зразки і форми. Київ стає провідним центром іконописання, в якому створено
більшість з нині відомих ікон. За свідченням літописців, ще в давні часи київські
ікони як коштовні реліквії або паладіуми вивозились великими князями до їхніх
земель і вотчин.
"Богородиця Холмська”, кін.
ХІ ст. Музей Волинської
ікони, Луцьк.
«Св. Борис та Гліб», сер. ХІІІ ст.
Національний музей
«Київська картинна галерея»
«Богородиця Знамення
(Панагія), Київська школа, ХІІ ст.

8. Давня українська ікона із приватних збірок
: [Альбом] / Упоряд. О. Сидор, Т. Лозинський;
Вступ. ст. О. Сидор. – К. : Родовід, 2003. – 334
с. : іл. (кн. 2)
“… Сторінки цього альбому стали місцем зустрічі
численних українських ікон різного часу
виконання – значимих пам’яток культури, які
наразі невідомі, бо зберігаються у приватних
колекціях різних міст України: Львова, Луцька,
Івано-Франківська, Києва, Полтави, Черкас... У
своєму сукупному взаємодоповненні вони дають
достатнє уявлення про важливі епізоди літопису
давнього українського малярства приблизно за
500 років – від ХІІІ до зламу ХVІІІ/ХІХ ст.”
Олег Сидор.
Альбом "Давня українська ікона" є другою книгою
видавничої серії "Українська Старовина із
приватних збірок".

9. Український іконопис XII-XIX ст. з колекції НХМУ : Альбом / Упоряд. Ю.
Литвинець; Авт. проекту і передм. А. Мельник; Авт. ст. Л. Членова. – Хмельницький
: Галерея; Київ : Артанія Нова, 2004. – 256 с. : іл.
«Український іконопис XII-XIX ст. з колекції
НХМУ» - перше із трьох видань,
покликаних якомога предметніше
висвітлити золоту дещицю багатющої
скарбниці Національно- художнього музею
України.
Ікони, що представлені в альбомі, до
певної міри репрезентують розвиток та
еволюцію українського іконопису. Каталог
наприкінці альбому подає головну
інформацію про походження ікон. До
послуг читача – багатий довідковий
матеріал.

10. Овсійчук В.А. Оповідь про ікону / В. А. Овсійчук, Д.П. Крвавич; Ред. М.
Горбань.– Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2000.– 392 с.
«Оповідь про ікону» є першим в
Україні виданням, в якому на основі
богословської, історичної, мистецтво-
знавчої літератури розкривається її
походження, розвиток і місце в
іконостасі. Як зазначають автори:
“Ікона – складний твір, що має
літургійне призначення й, разом з тим,
є людським документом присутності
часу – це відкрите «вікно» в духовний
світ минулого й у світ вічного буття”.

11. Креховецький Я. Богослов'я та
духовність ікони / Я. Креховецький;
В.о. Укр. Католицький ун-т. Катехит. ін-т. –
Львів : Свічадо, 2005.– 196 с.
Автор - доктор богослов’я Яків
Креховецький, відомий фахівець з діаспори,
з досвідом викладів в університетах США та
Канади. Його книга - короткий курс лекцій
про богословське значення іконографії та її
ролі як у літургійному житті Церкви, так і в
звичайному, приватному житті людини.
У книзі розглянуто: історичний контекст
первісної християнської іконографії;
сакральне мистецтво доби Костянтина
Великого; іконоборство й перемога над
ним; розвиток іконографії назагал та в
Україні зокрема.

12. Ікони відігравали важливу роль впродовж багатьох століть в історії
формування українського народу, його ментальності. Обряди
хрещення, весілля, купівлі й освячення оселі – ніщо в житті
свідомого українця не відбувається без ікони.
Деякі ікони були в Україні особливо шановані, славилися як
чудотворні і часто ставали предметом воєнної здобичі або дарування.

13. Богомолець О. В. Українська домашня ікона : монографія / О. В.
Богомолець; Вступ. сл. В. М. Попович. – Київ : ВД Дмитра Бураго, 2017. – 517 с.
Монографічне дослідження «Українська домашня ікона»
стало результатом понад двадцятилітнього вивчення
Ольгою Богомолець (відомого лікаря і політика)
феномену домашньої ікони. У своїй праці автор вперше в
українській інтелектуальній думці запропонувала
науковий розгляд домашньої ікони як унікального явища
в українській народній культурі, яке протягом століть
відображало найвищі цінності українського народу,
визначало своєрідність звичаєвої практики, закладаючи
водночас підвалини для розвитку української етнічної
ідентичності. Незважаючи на загальну наукову інтенцію
дослідження, воно не обмежене сухістю та суворістю
наукового стилю, оскільки містить розлогі фольклорні та
обрядові екскурси.

14. Откович В. Українська народна ікона : альбом / В. Откович. – Львів : Ліга-
Прес, 2010. – 98 с. : іл.
У багатій духовній спадщини України чільне місце
належить іконопису, в якому втілено душу
українського народу, глибину сприйняття
християнської віри. Відомий своїми
дослідженнями народної ікони мистецтвознавець
В. Откович у своєї праці розкриває таїнство та
глибину сакральної творчості українців. Зокрема,
дослідник відокремлює український іконопис в
особливий і самобутній шар національної
культури.
“Народний іконопис – вияв душі народу, його
національної самобутності й глибини духовного
сприйняття навколишнього середовища ”.
Василь Откович

15. На всіх етапах розвитку українського іконопису роль народних декоративних традицій у
формуванні національного стилю була визначальною. З кінця XVIII, а особливо у XIX столітті,
народна ікона була основним носієм національних художніх традицій.
Народний іконопис набув значного поширення у гірських районах Карпат і на Гуцульщині,
віддалених від визначних офіційних центрів, де знайшов сприятливий ґрунт для свого розвитку.
Місцеві майстри творили самобутній і багатогранний стиль, спираючись на поетичну образність
народного сприйняття.

16. Приймич М. Церковне професійне малярство Закарпаття др. пол. XVIII – пер. пол.
XX ст.: народна традиція, візантійська канонічність та впливи західноєвропейського
мистецтва : монографія / М. Приймич; Наук. конс. О. З. Рибак. – Ужгород : Карпати,
2017. – 507 с. : іл.
Дане комплексне видання є одним із перших
досліджень церковного мистецтва Закарпаття та
окремих сакральних об’єктів, які знаходились на
території історичної Мукачівської єпархії з XVIII до
першої половини ХХ ст. У результаті багаторічної
роботи автору вдалося зібрати та систематизувати
твори церковного мистецтва, спираючись на принцип
хронологічного підходу. Дослідження базується на
фактах з літератури, польових досліджень та з архівних
джерел. Спираючись на ґрунтовну інформаційну
основу, автор доводить думку, що професійне
малярство на Закарпатті має довгу історію, формуючи в
середовищі населення характерні і до сьогодні
естетичні і мистецькі ознаки.

17. Лихач Л. Ікони Шевченкового краю /
Л. Лихач, М. Корнієнко; Ред. Н.
Плющ, Р. Забашта.– К. : Родовід, 2000.–
231 с. : цв. ил.
Блажейовський Д. Альбом вишитих
ікон / Д. Блажейовський; Вступ І.
Ковальчук. – Львів : Каменяр, 2010. –
176 с. : іл.

18. Ікони та сучасне українське
мистецтво : З колекцій Переяслав-
Хмельницького історико-культурного
заповідника та Дирекції художніх
виставок України / В.о. М-во культури
України.– К. : [б.в.], 1994.– 152 с.
У каталозі виставки представлено
ікони з фондів Переяслав-
Хмельницького історико-культурного
заповідника, а також живопис,
графіку, скульптуру та витвори
декоративно-прикладного мистецтва
українських митців ХХ століття.