Краєзнавча діяльність бібліотеки: [методичні рекомендації]

1. Відділ культури і туризму
Черкаської райдержадміністрації
КЗ «Районний організаційно-методичний центр
бібліотечної та краєзнавчої роботи»
Черкаської районної ради
Методичні рекомендації
Черкаси
2016

2. Краєзнавча діяльність бібліотеки: [методичні рекомендації]
/ КЗ «РОМЦ БКР»; уклад. Л.В. Гріщенко; ред. Л.В. Воскобійник
– Черкаси: [б. в.], 2016. – 20с.
Методичні поради, щодо організації краєзнавчої роботи в
бібліотеках, розраховані на широке коло бібліотечних
працівників, які займаються краєзнавчою діяльністю. В даних
порадах висвітлено методику створення посібників «малих
форм», організація роботи ДБА краєзнавчого характеру,
особливості краєзнавчо-пошукової роботи, а також формування і
достатньо різноманітне використання фонду краєзнавчої
літератури.
Укладач: Л.В. Гріщенко
Редактор: Л.В. Воскобійник
Відповідальна за випуск: В.М. Канюка
Комп’ютерний набір: Л.В. Гріщенко
Підписано до друку 03.03.2016. Тираж 25.
Видавець: КЗ «РОМЦ БКР»
18009 м. Черкаси
вул. Дахнівська, 52
Електронна адреса: bibliotekaromc@gmail.com
2

3. ЗВЕРНЕННЯ ДО БІБЛІОТЕКАРІВ
Нашим бібліотекам для того, щоб вижити сьогодні, потрібно
відповідати вимогам часу і потребам громади. Бути корисними і цікавими
населенню свого села, стати більш відкритими і дружніми, запропонувати
населенню нові послуги, подати нові ідеї громадській спільноті, залучити
різні вікові категорії до співпраці на благо самих же людей – головне
завдання бібліотек. Робота з громадою і на благо громади майже завжди
пов’язана з краєзнавством. Традиційні форми краєзнавчої роботи публічних
бібліотек під впливом часу повинні змінюватися, ставати більш яскравими і
ефективними, наближеними до жителів і завжди проводитися за участю
населення. Роботу з питань краєзнавства радимо проводити у кількох
напрямках: історичному, природно-географічному, народознавчому,
екологічному, літературному, мистецькому та видавничому.
1. ОРГАНІЗАЦІЯ КРАЄЗНАВЧОЇ БІБЛІОТЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Краєзнавча робота та основні її показники відбиваються в плані роботи
бібліотеки. Основний розділ плану (звіту) про краєзнавчу роботу бібліотеки
має відображати всі традиційні складові КБД4
, а саме:
1. Формування краєзнавчого фонду (обсяг нових надходжень, в т.ч.
місцевого обов’язкового примірника, ксерокопіювання і мікрофільмування;
доповнення папок газетних вирізок, розстановка краєзнавчих документів,
перегляд дублетного фонду з метою відбору на депозитарне зберігання,
оправлення документів і т. ін.).
2. Краєзнавча інформаційна і бібліографічна діяльність.
2.1. Організація краєзнавчого довідково-бібліографічного апарату
(аналітико-синтетична обробка краєзнавчих документів, поповнення
краєзнавчої картотеки, створення автоматизованих краєзнавчих БД1
,
поповнення фонду виконаних довідок та ін.).
2.2. Довідково-інформаційне обслуговування споживачів інформації
(кількість абонентів інформування, в т.ч. індивідуальних і колективних,
бібліографічних довідок, оглядів і т.д.).
2.3. Підготовка краєзнавчих бібліографічних посібників (тематичних,
біобібліографічних і персональних тощо).
3. Популяризація краєзнавчих знань (книжкові виставки, тематичні
перегляди, масові заходи – краєзнавчі читання, читацькі конференції, вечори
зустрічей з видатними земляками і т. ін.)
4. Дослідна діяльність (аналіз краєзнавчої роботи бібліотеки).
5. Автоматизація бібліотечно-бібліографічних процесів.
2. ФОРМУВАННЯ КРАЄЗНАВЧОГО ФОНДУ
Основою КБД є краєзнавчі фонди (КФ7
). Як зазначено в «Положенні
про краєзнавчу роботу бібліотеки» вони «включають, по-перше, документи,
пов’язані з краєм змістом, – незалежно від тиражу, мови, місця видання чи
виготовлення, політичної чи ідейної спрямованості (краєзнавчі документи); і,
по-друге, документи, пов’язані з краєм походженням (місцеві видання),
опубліковані на території краю, – незалежно від їх змісту, виду, способу
видання, мови, в т.ч. малотиражні, внутрівідомчі, вузькоспеціальні та ін.».
3

4. Тобто, краєзнавчі фонди – узагальнююче поняття, що об’єднує сукупність
різних типів і видів краєзнавчих документів і місцевих видань. Проте, слід
чітко розмежовувати ці дві складові краєзнавчих фондів, що формуються і
організовуються паралельно: 1) фонд краєзнавчих документів (ФКД12
), 2)
фонд місцевих видань (або місцевий друк).
Краєзнавчий фонд формується протягом багатьох років, тому до його
створення та збереження необхідно відноситись особливо ретельно та
старанно. Чим менший населений пункт тим складніше знайти документи, що
йому присвячені, тому варто детально переглядати універсальні видання –
енциклопедії, енциклопедичні словники, довідники, окремі документи
загального плану про Україну, область, район, тощо; видання з питань
культури, народної творчості, етнографії на предмет пошуку там матеріалів
місцевого краєзнавчого змісту. Таку інформацію містять окремі регіональні
путівники, мапи, схеми тощо.
Розміщувати краєзнавчі матеріали краще на окремих полицях,
постійно діючій виставці «Наше село», «Наш район» і т. ін.
2.1. Склад фонду краєзнавчих документів
Для ФКД12
бібліотеки характерний широкий видовий склад зібраних в
них документів: книги; рукописні, електронні, машинописні, візуальні,
аудіальні, ізографічні, картографічні, нотні документи і т. ін. Головним
критерієм для відбору документів у такий фонд є наявність у них відомостей
про край (село). ФКД можуть бути універсальними.
Зміст ФКД схожий із змістовною структурою всього фонду бібліотеки:
видання суспільно-політичного напрямку, природничо-наукові, технічні;
література з питань сільського господарства, культури і мистецтв; художня
література і т. д., тобто, документи, що охоплюють усі аспекти суспільно-
політичного, економічного, культурного життя краю (області, району, села
або селища).
Особливістю ФКД є те, що саме повнота, а не величина фонду є
головною його якісною характеристикою. Типологічний, хронологічний,
мовний склад ФКД, як правило, співпадає зі структурою фонду бібліотеки в
цілому. Своєрідність ФКД і в тому, що краєзнавчі документи збираються і
зберігаються незалежно від їхньої актуальності в даний час і не підлягають
списанню як застарілі за змістом. Типова помилка бібліотечних працівників у
минулі роки – виключення з ФКД або передання в спецсховища документів
певних періодів нашої історії, «забуття» подій, фактів, а також видань,
присвячених особам, діяльність яких була засуджена, внаслідок чого багато
документів втрачено назавжди, а в фондах утворились невиправдані лакуни.
Отже, матеріали про уродженців села, їх твори краєзнавчого змісту необхідно
збирати в бібліотеках незалежно від популярності цих людей в даний час.
У краєзнавчий фонд не включаються документи, де відомості про край
вміщені у вигляді окремих розділів, абзаців і т. ін., крім тих випадків, коли
такий витяг (тематична папка, копія статті тощо) оформлено як самостійну
одиницю зберігання.
4

5. Найповніший і найширший за складом ФКД зібраний в Черкаській
обласній універсальній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка та є
центром бібліотечного краєзнавства.
2.2. Визначення краєзнавчої цінності документа
Краєзнавча цінність документа – це сукупність змістовних і
формальних характеристик, за якими бібліотечний спеціаліст віддає перевагу
тому чи іншому КД6
, відбираючи його у фонд бібліотеки. Для експертизи
цінності КД існує ряд критеріїв. Зокрема, еталонним КД вважається такий
документ, якому притаманна сукупність краєзнавчих ознак: зв’язок з краєм за
змістом; широке соціальне призначення; функціональна спрямованість на
вивчення краю; створений і виданий (виготовлений) в краї; написаний
місцевим автором; комплексного характеру та гуманітарного змісту.
Ступінь краєзнавчої цінності документа визначається повнотою набору
вказаних ознак, причому серед останніх є основні і допоміжні. Звичайно,
основним є краєзнавчий зміст документа. Перевага надається документам
широкого соціального призначення, які синтезують опосередковану
краєзнавчу інформацію, тобто, опрацьовану автором за допомогою джерел.
Такі узагальнюючі матеріали необхідні більшості користувачів публічних
бібліотек.
Крім того, бібліотека збирає і неопубліковані (рукописні,
машинописні, електронні, графічні) краєзнавчі документи, але їх обсяг у
фонді має бути таким, щоб не виникла ситуація, коли публічна бібліотека
виконує функції архіву. Раціональне розмежування функцій та узгодження
дій по формуванню фондів КД бібліотечного, архівного і музейного
зберігання – запорука успішної роботи із забезпечення профільного
комплектування в краєзнавчому напрямку. На краєзнавчу цінність документів
впливає також і їхнє походження та достовірність описаних фактів, а саме,
звернення до архіву, редакції місцевої газети і т. ін.
Перевага надається і документам відомих місцевих авторів, адже, як
правило, місцеві жителі мають змогу спостерігати ті чи інші події або брати в
них безпосередню участь.
Краєзнавчі документи комплексного характеру, які висвітлюють життя
краю в різних аспектах (історія, економіка, культура, наука, суспільна сфера і
т.д.) користуються пріоритетом при відборі у фонд публічної бібліотеки, це
обумовлено комплексним характером самого краєзнавства як науки.
Визначення краєзнавчої цінності документів, що висвітлюють тільки
один аспект життя краю або присвячених певній галузі, потребує додаткової
конкретизації (враховується тип, вид бібліотеки, запити користувачів).
2.3. Організація ФКД місцевих документів
Краєзнавчий фонд у повному складі, як правило, формується в
центральній бібліотеці. Розподіл краєзнавчих документів по сільських
бібліотеках проводиться у відповідності з загальними положеннями
формування єдиного фонду.
5

6. Для сільської бібліотеки пріоритетне значення має також проблема
збереження краєзнавчих та місцевих документів для нинішніх і прийдешніх
поколінь, яка набуває особливого соціального значення. Крім видань
загального змісту про область, район, бібліотека збирає матеріали про своє
село. У зв’язку з цим велику увагу варто приділяти створенню тематичних
альбомів, папок вирізок із місцевих газет, літописів (колгоспів) с/г товариств
та фермерських господарств, історії трудових династій, адже ці матеріали
значно доповнюють краєзнавчий фонд сільської бібліотеки.
Суттєва частина краєзнавчого фонду – документи про видатних людей
краю: самостійно зібрані та друковані інформаційні ресурси, тематичні
добірки статей, формовані «прес-досьє», «порт-фоліо», окремі рукописи,
розвідки працівників і користувачів бібліотеки тощо. Це стосується і творів
авторів-краян. Такі матеріали зазвичай надають місцеві краєзнавці, відомі
земляки. Місцева преса – основне джерело краєзнавчих матеріалів. Публікації
з газет і журналів, де є інформація про населений пункт, зберігаються
постійно.
Особливу увагу слід приділити формуванню фонду неопублікованих
документів. Разом з радою ветеранів, краєзнавцями села бібліотеки
здійснюють краєзнавчий пошук, оформляють фотостенди, теки, пам’ятки
тощо. Це – сімейні архіви, що можуть включати генеалогічні дерева; окремі
світлини або альбоми, спогади; добірки журнально-газетних вирізок тощо.
Такі матеріали повинні бути зібрані, опрацьовані і зберігатися у папках,
коробках, на електронних носіях тощо з відповідними надписами.
3. КРАЄЗНАВЧИЙ ДОВІДКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ АПАРАТ
3.1. Загальні вимоги, призначення і функції
Краєзнавчий довідково-бібліографічний апарат (КДБА5
) є основою
здійснення краєзнавчої діяльності бібліотеки.
Головне призначення КДБА5
полягає в найповнішому та різнобічному
відображенні існуючих документів, картографічних, нотних видань, аудіо-
візуальних та інших матеріалів про край. Тут висвітлюють документи в
галузевому, авторському, персональному, предметному, топографічному,
хронологічному і мовному аспектах.
3.2. Якісні показники
Якісні показники КДБА визначаються: максимальною повнотою
відображення всіх видів документів та інших матеріалів; відповідністю
структури і змісту картотеки сучасним вимогам; доцільністю складу і
компактності структури ДБА, що забезпечує зручне користування ним;
наявністю найповніших зведених даних про репертуар краєзнавчих і місцевих
видань та наочністю оформлення.
3.3. Структура краєзнавчого довідково-бібліографічного апарату
До КДБА входять такі структурні складові, які забезпечують
конкретний аспект пошуку і не повторюють інші. Це, по-перше краєзнавча
картотека. По-друге – фонд довідкових і бібліографічних посібників. По-
третє – фонд виконаних краєзнавчих довідок.
6

7. Створення будь-яких додаткових картотек має сенс лише тоді, коли
розшук документів за конкретною темою в основному КДБА неможливий або
дуже складний. Разом з тим, неприпустиме безпідставне знищення тих чи
інших краєзнавчих картотек в будь-якій бібліотеці.
3.4. Тематичні картотеки
Упродовж останніх років питання доцільності створення тематичних
картотек, як однієї з основних складових КДБА, неодноразово
обговорювалося теоретиками і практиками бібліотечного краєзнавства.
Фахівці дійшли згоди, що з метою компактності КДБА не варто
нагромаджувати його структуру тематичними картотеками. Достатньо
розкрити певне актуальне питання в СКК7
за допомогою тематичних рубрик і
деталізованих за певною темою роздільників.
Слід сказати й про те, що існування тематичних картотек виправдано в
тих випадках, коли тема не висвітлена або недостатньо розкрита в СКК, і яка
є актуальною для користувачів-фахівців. Такі картотеки створюють,
здебільшого, в спеціалізованих відділах ОУНБ. Так, наприклад, в патентно-
технічному відділі необхідними є картотеки: «Продукція місцевих
підприємств», «Винахідники … краю» і т. ін.
3.5. Фонд довідкових і бібліографічних посібників
Для виконання нескладних краєзнавчих довідок і для популяризації
краєзнавчих бібліографічних посібників в бібліотеках «під рукою» у
бібліотекаря має бути ФДБП11
, а саме: енциклопедії, словники, довідники,
путівники, календарі; література довідкового характеру, яка має цифрові і
фактичні відомості про край (наприклад, видання комплексного характеру
типу «…область (район) за …років»); адресні і пам’ятні книги; географічні
карти, атласи; бібліографічні посібники про край – друковані (незалежно від
місця їх видання) і неопубліковані.
Останнім часом почали видаватися довідкові посібники на СD-ROM, їх
також включають до фонду довідкових бібліографічних посібників.
3.6. Фонд виконаних бібліографічних довідок
ФВБД10
може бути повноцінною ланкою КДБА тільки за умови їхньої
раціональної організації. Перш за все, він має бути компактним – тут не
повинні зберігатися довідки на запити, які легко виконати за допомогою
КДБА.
В деяких бібліотеках цей фонд складається з багатьох папок або існує у
вигляді картотеки, користуватися якими без допоміжного «ключа» (ДК3
)
незручно. Такий фонд практично є архівом і досить пасивною частиною
КДБА, до якого рідко звертаються, більшість бібліотек намагається
організувати цей фонд якомога раціональніше. До СКК також включають
описи документів, які вже були вперше виявлені під час виконання довідки.
Описи цих документів відразу включаються до СКК і відбиваються в
допоміжному алфавітно-предметному і іменному «ключах». Лише в
особливих випадках виконані довідки зберігаються в папках у фонді довідок,
або, як неопубліковані бібліографічні посібники, – у фондах довідкових і
бібліографічних посібників.
7

8. Доречність такої організації фонду виконаних довідок очевидна, тому
що концентрація описів документів в СКК – головній ланці КДБА – сприяє
його компактності та економії бібліографічної роботи. Крім того,
загальновідомо, що виконані довідки досить швидко стають застарілими,
тому рекомендуємо зберігати у фонді виконаних довідок найскладніші і такі,
що потребували використання великої кількості джерел (довідників,
бібліографічних покажчиків, багатьох розділів СКК). Радимо також зберігати
довідки про документи різними мовами; довідки, що вимагали складних
розшуків безпосередньо в книжковому фонді; фактографічні довідки
(перевірка і уточнення будь-яких даних, наприклад, до якого повіту і губернії
належало певне село у 1920 р. і т. ін.).
4. ПІДГОТОВКА КРАЄЗНАВЧИХ РЕКОМЕНДАЦІЙНИХ
ПОСІБНИКІВ
4.1. Посібник «Що читати про село…»
Цей посібник адресується найширшим верствам населення, як
дорослим, так і молоді та школярам, і призначений на допомогу:
‒ загальній самоосвіті та освіті;
‒ професійній самоосвіті та освіті;
‒ педагогічній, пропагандистській та виховній діяльності.
Основними джерелами пошуку літератури для посібника даного типу є
краєзнавча картотека, система бібліографічних посібників краєзнавчої
тематики, галузеві і тематичні покажчики, присвячені окремим природно-
економічним зонам, або району (селу) в цілому і т. ін.
При доборі матеріалів варто звертатися безпосередньо до фонду
бібліотеки. Ретельному перегляду підлягають всі видання, в яких знайшли
відображення питання краєзнавства про село.
Заслуговують на увагу також довідкові видання: універсальні і галузеві
енциклопедії, статистичні збірники «Історія міст і сіл УРСР» і т. ін.
При доборі літератури не можна нехтувати реальними можливостями
читача скористатися рекомендованою літературою. Тому перевагу доцільно
віддавати місцевим, всеукраїнським виданням, зважаючи також на їх тиражі.
У зв’язку з тим, що посібник призначений читачам різних вікових
категорій, добір літератури залежить від вікових особливостей імовірного
адресата. Тому матеріали до кожної теми добираються диференційовано,
зважаючи на специфіку сприймання інформації дітьми, юнацтвом, молоддю
та дорослими.
У посібнику даного типу надзвичайно велику роль відіграють
рекомендаційні анотації.
Посібник може бути доповнений «Літописом місцевих подій», в якому
в хронологічному порядку перераховані найважливіші для села події.
Рекомендаційний характер посібника, його цільове і читацьке
призначення вимагають гарного поліграфічного оформлення, застосування
різних кольорів, шрифтів, малюнків, заставок і т. ін.
8

9. 4.2. Календар знаменних і пам’ятних дат
«Календар знаменних і пам’ятних дат села…» – одне з
найпоширеніших видань СКБП8
. Цей покажчик сприятиме популяризації
документів з актуальних питань життя села, його економічного стану, освіти,
літератури, культури, а також допомагатиме в виховній діяльності і буде
корисним громадським організаціям і т. ін..
Поєднання в одному виданні фактографічної і бібліографічної
інформації, різноманітність змісту, цікавість і пізнавальність роблять
«Календар» цінним краєзнавчим джерелом. Він подає відомості про діяння
минулих поколінь, популяризує нові імена славетних земляків, висвітлює їх
внесок у скарбницю світової науки, культури і т. ін., що є основою для
формування історичної пам’яті, виховання національної гордості народу.
4.2.1. Виявлення дат
Робота по складанню «Календаря» починається з визначення дат,
знаменних і пам’ятних для певного села у наступному році. Основним
джерелом є краєзнавча картотека, що являє собою фактографічний банк
даних з історії, культури, економіки села. Ця картотека містить фактографічні
відомості про ті чи інші події, факти, дати з життя села із зазначенням
джерела, звідки вони взяті.
Найбільше відомостей про пам’ятні дати можна почерпнути з хронік
подій, літописів, які знаходяться в обласних бібліотеках. Варті уваги
різноманітні календарі: щоквартальні рекомендаційні бібліографічні
довідники «Календар знаменних і пам’ятних дат», щорічні універсальні і
галузеві календарі; відривні, перекидні, мистецькі, музичні, жіночі тощо, що
готує Національна парламентська бібліотека України, обласна універсальна
наукова бібліотека ім. Тараса Шевченка; обласна бібліотека для юнацтва ім.
Василя Симоненка та Черкаський районний організаційно-методичний центр
бібліотечної та краєзнавчої роботи.
Кожен місяць починається з переліку знаменних і пам’ятних дат. До
найзначніших з них подаються інформаційні довідки або нариси, які
супроводжуються невеликими бібліографічними списками.
4.2.2. Відбір дат
Наступним етапом роботи є відбір з фактографічної бази даних дат для
щорічного випуску «Календаря». Один з найважливіших принципів відбору
дат полягає в тому, щоб дата була «круглою», тобто, знаменувала собою 10-
річчя, 50-річчя, 100-річчя якоїсь знаменної події. У сукупності вони мають
представляти найважливіші події історії, суспільно-політичного,
економічного, наукового і культурного життя краю.
До «Календаря» відбираються:
‒ роковини значних історичних подій на території села;
‒ дати подій суспільно-політичного руху;
‒ дата географічного відкриття;
‒ дати, що відображають важливі події культурного життя села;
‒ дати заснування місцевих промислових та сільськогосподарських
підприємств, відкриття установ культури, учбового чи медичного закладу;
9

10. ‒ дати, пов’язані з життям і діяльністю визначних місцевих діячів,
знатних земляків, уродженців краю, а також тих осіб, чиє перебування в селі
або діяльність, залишили помітний слід у його історії, вплинули на його
розвиток, культуру.
При відборі персональних дат критерієм має служити відношення
даної особи до села, а саме краєзнавчий аспект її діяльності. Особливо це
стосується діячів всесвітньо відомих, різнобічно обдарованих, які проявили
себе в багатьох галузях науки, культури, громадського життя. З їх біографій
відбираються лише значущі для певного села епізоди, події, незалежно від
того, яке місце вони займали в їх власному житті, значення і роль в їх
діяльності.
Виправданими є випадки включення до «Календаря» ювілейних дат
визначних людей, що пов’язані з краєм лише якоюсь подією, наприклад:
перебування Т.Г.Шевченка у даному селі.
Не рекомендується включати до «Календаря» «не круглі» дати та дати
глобального, всеукраїнського значення, що не носять краєзнавчого характеру:
8 Березня, 1 Травня.
Не менш важливим критерієм відбору є рівновага у відображенні дат,
присвячених окремим подіям, фактам, особам. Оптимальним є підбір дат,
який у сукупності висвітлює різні сторони суспільного, політичного,
історичного, господарського, культурного життя і представляє село у
цілісності, об’єктивно.
Забезпеченню правильного співвідношення між датами допомагає
розподіл їх на основні і додаткові. До основних відносяться ті, значення яких
особливо вагоме для села, і саме у наступному році, а також зовсім «круглі» –
100, 200, 300 і т.д. років, а також ті, що відзначаються громадськістю згідно
постанов ЮНЕСКО, органів влади, громадських організацій.
До основних дат подаються текстові довідки і списки літератури.
Додаткові дати наводяться загальним переліком. До нього включаються
дати: не висвітлені у літературі; відзначені як основні у попередніх випусках
«Календаря» або інших посібниках; ті, що становлять переважний інтерес не
для всього району, а для певного її села; присвячені тим уродженцям села,
чиє життя і діяльність проходили поза його межами, або особам, чиї зв’язки з
селом були епізодичними і не справили помітного впливу на розвиток краю.
Неабияку роль у відборі дат відіграє їх достовірність, встановлення
точної хронології подій, явищ, фактів. І, нарешті, до відбору дат слід
ставитися дуже виважено, об’єктивно, уникати кон’юнктурного підходу за
етнічними, соціальними, релігійними та іншими ознаками.
4.2.3. Структура «Календаря»
Структура «Календаря» визначається за їх цільовим і читацьким
призначенням. В оптимальному варіанті вона має бути такою:
1. Передмова
2. Перелік пам’ятних дат на рік
3. Матеріали, що характеризують кожну з дат, визначених основними,
окремо: текстова (фактична) довідка; цифри, факти; цитати; список
10

11. літератури; перелік ілюстративних і аудіовізуальних документів; перелік
документальних джерел (архівних матеріалів, музейних експозицій і т. ін.)
4. Допоміжні покажчики (іменний, географічний, зведені покажчики
змісту «Календарів» за ряд попередніх років)
5. Поради бібліотекареві
6. Зміст.
Добрим доповненням до «Календаря» є хроніка найважливіших подій
за минулий рік. У переліку дат на … рік у хронологічному порядку, за
місяцями і числами, розташовуються всі відібрані для даного випуску дати.
Для зручності всі дати, як основні, що виділені зірочками, шрифтом і т. ін.,
так і додаткові, вміщуються в одному ряду. До кожної дати подається
анотація, в якій стисло викладається зміст події, явища, біографічні відомості
в краєзнавчому аспекті.
Інформація в анотації має бути гранично об’єктивною, не носити
оцінюючого характеру, тон – витриманим, наприклад:
20 вересня 80 років від дня нар. М.Д. Шапошника (1936-2009), укр.
письменника, гумориста, заслуженого працівника
культури України, уродж. с. Леськи Черкаського р-ну
Дати тих подій, що відбувалися впродовж місяця, декількох місяців,
року, а також тих, що не встановлені з точністю до дня, вміщуються у
переліку в кінці відповідного хронологічного розділу (місяця, року).
Наприклад:
2016 р. 400 років (1616) від часу заснування Суботів спадкового
маєтку Б. Хмельницького, першої гетьманської столиці
квітень 50 років (1961) Кременчуцькому водоймищу
4.2.4. Текстова (фактографічна) довідка
Важливішою складовою частиною «Календаря» є текстова
(фактографічна) довідка, яка інформує про дату. Її текст має задовольняти
обов’язковим вимогам: містити лише вивірені, достовірні факти, відповідати
сучасному стану наукових знань, забезпечувати повне і всебічне висвітлення
даної теми, ясні і чіткі формулювання, максимальну об’єктивність. Разом з
тим, у відповідності з читацьким і цільовим призначенням посібника, довідка
повинна не тільки нести інформацію, а й зацікавити читача, спонукати його
до вивчення рідного краю, читання краєзнавчої літератури. Для цього
необхідно написати довідку живою, образною, виразною мовою, розкрити
зміст запропонованих у списку видань таким чином, щоб заохотити читача
познайомитися з ними ближче, звернути увагу на ті матеріали, які
рекомендуються як доповнення.
Зміст довідки обумовлюється характером самої дати (історична подія,
ювілей села, підприємства, установи, роковини з дня народження або смерті
того чи іншого діяча). Наприклад, у довідці, присвяченій ювілею села,
обов’язковими є відомості про час і обставини його заснування, походження
назви, зміни в адміністративному статусі, основні віхи історичного,
економічного, культурного життя, сучасний стан, перспективи розвитку,
пам’ятки і пам’ятні місця, видатних людей.
11

12. У довідках про ту чи іншу установу, учбовий, культурний заклад тощо,
окрім відомостей про фундацію, осіб, які цьому сприяли, основні етапи
розвитку, напрями діяльності важливо показати реальний внесок у народне
господарство і культуру району та села, перелічити основні видання, вистави,
наприклад, про вистави Худяківського театру тощо.
При складанні довідок, присвячених ювілеям окремих осіб, беруться
до уваги декілька моментів. Коли політичний діяч, вчений, письменник,
митець є земляком, широко відомим у межах села, довідка носить
біографічний характер, у ній простежується весь життєвий шлях ювіляра. У
довідці, присвяченій славнозвісним у країні, світі видатним особам, основна
увага приділяється розкриттю їх зв’язків з селом, висвітленню періодів життя,
проведених у даній місцевості. Загальновідомі біографічні дані побіжно
згадуються або даються посилання на біографічні твори.
Обсяг довідки залежить від теми, важливості події і ступеня
висвітлення даного питання у літературі. Чим менше друкованих матеріалів,
що стосуються дати, тим більш докладною, ґрунтовною має бути довідка.
Разом з тим, її обсяг не повинен заходити в суперечність з характером
посібника як просвітницького, популяризаторського видання. Тому обсяг
довідки не повинен перевершувати 1-1,5 сторінки машинопису.
Текстову довідку бажано доповнити розділом «Цифри і факти».
Особливо корисні фактографічні, статистичні дані у розділах, що присвячені
ювілейним датам історії села, підприємств, будов, установ, учбових закладів;
роковинам історичних подій.
Значно збагачують розділи «Календаря» цитати, які розкривають суть
і значення дати, висловлювання видатних людей про ту чи іншу подію, особу,
їх оцінки, тлумачення. Обов’язкові вимоги при наведенні цитат: абсолютна
ідентичність з текстом першоджерела, посилання на автора (авторів) і
бібліографічний опис джерела, звідки взято цитату, з зазначенням вихідних
даних, сторінок.
Списки літератури до дат, як правило, носять рекомендаційний
характер. Вони включають невелику кількість книг і статей, доступних
широкому колу читачів, за виключенням тих випадків, коли література про
відзначувану подію або особу вичерпується кількома назвами. В такому разі у
списку наводяться всі матеріали, в т.ч. нетиражовані (видані у кількості до
100 примірників, депоновані рукописи, машинописи і т. ін.). Доцільно
вказати їх місцезнаходження (бібліотека, музей, архів, приватне зібрання).
Оптимальний обсяг списків обмежується 10-15 назвами, максимальний – до
20-25 назв. Вичерпний перелік літератури суперечить характеру і
призначенню посібника. Включених до списку матеріалів має бути достатньо
для поглиблення і освоєння інформації за темою, почерпнутою читачем з
тексту довідки. Для тих, хто бажає докладніше ознайомитися з відзначуваною
датою, доцільно доповнити список бібліографічними посібниками, в яких
відображена література за темою.
До списків відбираються переважно нові видання, опубліковані
масовими тиражами. Але не виключається можливість відображення видань
12

13. за минулі роки, в т.ч. XIX – початку XX ст., якщо вони містять цінні
відомості, оригінальне трактування теми, висвітлюють різні підходи,
інтерпретації, оцінки. Важливо, щоб запропонована у списку література
об’єктивно і всебічно представляла коло матеріалів з даного питання.
За видами друку відбираються книги, брошури, статті з періодики та
продовжуваних видань, карти, схеми, ілюстровані матеріали, аудіовізуальні
документи тощо. Значно підвищує цінність посібника включення до списку
літератури архівних документів, особливо з числа розкритих у останній час.
Якщо у тексті довідки згадуються архівні джерела або довідка написана з
використанням архівних матеріалів, включення їх до списку обов’язкове.
Основними критеріями при доборі літератури є її наукова і пізнавальна
цінність, доступність, об’єктивність. Бажано уникати включення
вузькоспеціальної наукової літератури, що потребує спеціальної підготовки
для засвоєння. Крім суто краєзнавчих, у списках відображаються і
некраєзнавчі в цілому за змістом твори, в яких містяться відомості, що
стосуються відзначуваної дати в окремих розділах, частинах, на окремих
сторінках тощо.
Розміщення літератури в списках до дат може бути різним: логічним
або за формальною ознакою – в алфавіті, хронології тощо. Краще групувати
літературу в рекомендованому порядку читання: від загального до
часткового, дотримуючись хронології подій.
Разом з тим, варто дотримуватись загальноприйнятих правил:
першоджерела (укази президента, постанови парламенту та уряду і т. ін.)
вміщуються на початку списку, а далі – всі інші матеріали в логічній
послідовності. У списках літератури до персональних дат література
розташовується так, як у біобібліографічних покажчиках: спочатку – власні
твори ювіляра, а потім – матеріали про його життя і творчість.
Література, що пропонується для поглибленого вивчення, виділяється
в окремий ряд, в який включаються і бібліографічні покажчики за темою. В
кінець списку виносяться ілюстративні, аудіовізуальні документи. І окремо
подаються описи документів архівного зберігання. Література українською і
російською мовами розміщується у загальному ряду, а після них – матеріали
іншими мовами (окремо кожною мовою).
Бібліографічний опис здійснюється у відповідності з діючими нині
державними стандартами. У ряді випадків виникає потреба у довідкових
анотаціях, які уточнюють заголовок, розкривають територіальний і
хронологічний аспект вміщених матеріалів, відношення до даної особи.
4.3. Біобібліографічні і персональні посібники
Персональні і біобібліографічні посібники складають найбільш
освоєну бібліотеками групу краєзнавчих покажчиків. Вони присвячені
видатним землякам – діячам науки, культури, літератури, дослідникам краю,
які живуть і працюють в селі, або пов’язані з селом творчістю, місцем
народження, тимчасовим перебуванням, і об’єднуються в серії «Наші видатні
земляки», «Діячі мистецтва – наші земляки», «Письменники нашого села»
тощо.
13

14. За термінологічним словником, біобібліографічний посібник – це
такий, що відображає твори певної особи (чи осіб), а також документи та
біографічні відомості про неї (них), а персональний – який відображає твори
одного автора та літературу про одну особу. Відмінності між цими видами
посібників незначні. Головним чином, вони полягають у тому, що
біобібліографічні посібники включають, крім відомостей про документи, ще
й біографічні відомості про особу, якій присвячено посібник.
Біобібліографічний посібник може бути присвячений одній або декільком
особам, а персональний – тільки одній. Крім того, біобібліографічний
посібник, як правило, включає і твори певної особи (осіб), і літературу про неї
(нього, них), а персональний може включати тільки твори певної особи, чи
тільки літературу про неї (нього), чи те й інше разом.
Матеріал в покажчиках подається в алфавіті персоналій. В межах персоналій
спочатку подається література даного автора, а потім література про його
життя та творчість.
При складанні «словника» письменників у процесі створення
біобібліографічного посібника типу «Письменники села» слід відобразити
творчу спадщину таких письменників:
‒ які народилися в селі та пов’язали свою творчу діяльність з
літературним та громадським життям краю;
‒ уродженців села, які перебували на її території певний час,
відтворювали мотиви краю у своїй творчості, але є представниками інших
національних літератур. Віднесення таких авторів до «словника»
письменників села вирішується залежно від частки місцевих мотивів у їхній
творчості;
‒ уродженців села, які не проживали на її території довгий час та не
відбили місцеві мотиви у своїй творчості.
Їхні імена мають увійти до довідкових видань, але відображати їх у
біобібліографічному посібнику окремою персональною главою – недоцільно.
Серійний характер видання потребує дотримання певної однаковості
випусків, складу і послідовності їх основних елементів, таких як передмова,
вступна стаття, література про життя і творчість, покажчик праць, допоміжні
покажчики, зміст.
Вступну статтю про життєвий і творчий шлях особи готує бібліотекар
або за дорученням інша особа. У статті називаються основні дати життя,
характеризується його діяльність, зв’язки з селом. Зв’язок між статтею і
покажчиком праць особи встановлюється за допомогою відсилок до
бібліографічних описів у покажчику (порядкові номери бібліографічних
описів – у квадратних дужках).
Основний розділ включає публікації про життєвий шлях, творчу,
наукову чи громадську діяльність особи. Зібраний матеріал групується за
роками видання, в межах року – в алфавітному порядку (за алфавітом
прізвищ авторів і заголовків праць). Описи літератури розміщують як і у
«Календарі».
14

15. Для зручності у користуванні біобібліографічним покажчиком
розробляються допоміжні «ключі» (іменний, предметний, хронологічний).
Коло джерел бібліографічного виявлення окреслюється шляхом
вивчення матеріалів про життя і діяльність особи.
З метою виявлення перших публікацій особлива увага приділяється
місцевим виданням, в т.ч. газетам, що видавались в тих місцях, де жила і
працювала певна особа. При перегляді джерел відбираються статті, доповіді,
рецензії, передмови, інтерв’ю, виступи особи, література про неї і її праці,
включаючи повідомлення про виступи на з’їздах, конференціях і т. ін. з
викладом тексту виступу.
Певним орієнтиром при формуванні картотеки джерел для виявлення
матеріалів до даного виду покажчиків може бути наведений нижче список
джерел.
Матеріали про нагородження орденами і медалями, присвоєння особі
почесних, наукових звань, присудження премій і т. ін. не входять до
літератури про життя і діяльність – ці відомості приводяться у вступній
статті. Не рекомендується також включати до посібника публікації, де тільки
згадується прізвище особи, без розгорнутої оцінки її діяльності. Це
стосується і дисертацій, виконаних під керівництвом даної особи.
Паралельно з відбором матеріалу складається контрольна картотека
використаних джерел. Зібрані матеріали розміщуються в робочій картотеці в
такому порядку:
а) документи про особу в загальному алфавіті авторів і назв;
б) праці даної особи:
 окремі видання – за алфавітом назв;
 статті з періодичних збірників, енциклопедій і словників – в алфавіті
заголовків цих видань;
 видання під редакцією даної особи – за алфавітом авторів і назв.
При оформленні біобібліографічного посібника особливу увагу слід
приділити його обкладинці, дати вдалий епіграф і портрет персони.
4.4. Малі форми рекомендаційної бібліографії
Малі форми рекомендаційної бібліографії застосовуються в бібліотеках
з метою розкриття фондів. в т.ч. краєзнавчого. Для створення інформаційних
та бібліотечних посібників малих форм, головна вимога, – це оперативність.
При цьому враховуються вікові категорії читачів, їх інтереси.
Бібліотеки здійснюють друкарським способом випуск рекомендаційних
списків, буклетів, інформ-буклетів, пам’яток, листівок, закладок, сигнальних
інформацій, які принесуть велику користь в інформаційній роботі.
Буклет: це рекламне інформаційне видання, віддруковане на одному
листі, як правило, багатобарвне, сфальцьоване (складене) будь-яким
способом в один або кілька разів, забезпечена кольоровими фотографіями і
ілюстраціями. В буклеті може бути викладена інформація про село, знаменні
події села, виданих людей, наприклад «Село в роки окупації: спогади
очевидців», «То життя моє – хвилинка. То – як декілька епох» (100 років з
дня нар. Героя Соціалістичної праці Буркацької Галини Євгенівни) та інші.
15

16. Листівка – найбільш часто вживана друкарська продукція для
презентацій книг, реклама про проведення заходів, виставок бібліотекою.
Листівка відмінно показує послугу, що представляється Вами. Будь-яка
послуга потребує реклами. Рекламна листівка – один з популярних і
ефективних методів рекламної дії на читача.
Можна скласти різноманітні пам’ятки за темою – «Герой (ї) АТО»,
«Працею звеличені, шаною увінчані». Познайомити читачів з відомою
особою села, її життям, творчістю та найвідомішими творами – така мета
персональних пам’яток, наприклад «Душа, що прагне у політ» (70 років від
дня нар. Василя Васильовича Коршака (27.02.1946), поета, жителя с. Мошни
Черкаського району).
Для читачів складаються та пропонуються рекомендаційні списки
«Подвигу солдата поклонись», «Війна і доля» та невеликі списки нової
літератури краєзнавчого характеру у вигляді інформаційних аркушів. Як
правило випуск такої сигнальної інформації пов’язаний зі знаменними
датами, підвищеною цікавістю читачів до певної теми і т.д.
Великою популярністю у наших читачів буде користуватися і така
мала форма інформації як закладка. Це, по-перше, списки-закладки в
конкретну книгу, по-друге, ці закладки повинні бути з корисною
інформацією. Технологія створення таких закладок досить проста і не займе
багато часу, але вона повинна бути яскравою, щоб привертала увагу і активно
використовувалися.
5. ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ КРАЄЗНАВЧИХ ДОКУМЕНТІВ
Популяризація краєзнавчих документів – одна з важливих функцій
бібліотеки, закріплених у «Положенні…».
В популяризаторській краєзнавчій роботі бібліотек умовно можна
виокремити три основні тематичні комплекси: природознавче, екологічне
краєзнавство; історичне краєзнавство; літературно-мистецьке
краєзнавство.
Як правило, ця робота здійснюється під час проведення інформаційної
і масової роботи за допомогою краєзнавчої картотеки та бібліографічних
посібників, а також безпосередньо під час видачі краєзнавчих документів
користувачам.
Бібліотекам пропонуємо популяризувати краєзнавчі документи
різними засобами бібліотечної роботи, серед яких добре відомі бібліотечним
працівникам – це поширені традиційні: книжкові виставки, огляди
літератури, читацькі конференції, диспути, літературні вечори, а також
нові форми популяризації краєзнавчих документів.
Спеціальні заходи проводяться для більш глибокого ознайомлення з
життям краю та літературою про нього. До них відносяться свята, що
відроджують народні традиції та обряди; цикли заходів, присвячені
знаменитим місцевим родинам – краєзнавчі уроки, зустрічі-діалоги,
історичні екскурсії, уроки історичної пам’яті тощо.
Сучасні форми роботи: слайд-розповідь, радіо-прем’єра книги,
краєзнавчі аукціони та турніри, «звукові» виставки. Оригінальними та
16

17. цікавими будуть такі форми роботи як музично-етнографічний вечір,
фольклорні свята та посиденьки, народознавчий марафон, етно-урок. Робота
тематики – етнографічний майданчик, фольклорна зона – це наочність, яка
досить складна, творча проте цікава. Тут знадобиться все: і панорамне
бачення, і художній смак, і вміння шити, і ліпити, і малювати, і майструвати, і
будувати та багато чого іншого. Так, наприклад, етнографічний майданчик
«Ходить гарбуз по городу...» і, як ви зрозуміли, присвячений він овочу, в
українського народу дуже вшанованому – гарбузу. Ось на першій поличці
розлігся красень – гарбуз (справжній). А на другій – у плетеній тарілці – ціла
купа невеличких гарбузиків, кабачечків, патісонів (це ж все родичі). Але ці
виставкові експонати несправжні, хоча виглядають чудово – натурально. Всі
ці гарбузики зроблені із солоного тіста або у вигляді аплікації. Так по аналогії
можна виліпити, змайстрювати все, що бажаєте.
Літературно-краєзнавчий квест – це дуже популярна форма гри-
випробування, у даному випадку – начитаності, ерудованості, витривалості та
вміння грати у команді.
Якісних змін потрібно набути бібліотекам в інформаційно-
бібліотечному обслуговуванні громад. Діапазон форм роботи з цільовими
групами, а це – учнівська молодь, педагоги, вихованці дошкільних закладів,
пенсіонери, місцеві краєзнавці, жителі та туристи, які цікавляться історією
краю, достатньо великий. Сюди входять літературно-музичні вітальні та
літературно-мистецькі свята, зустрічі з цікавими людьми, народознавчі та
літературні години, перегляди відеофільмів, майстер-класи, брейн-ринги та
конкурси на краще знання історії села, фотовиставки. Бібліотеки повинні бути
присутніми та брати участь у проведенні краєзнавчих конференцій, засідань
місцевого краєзнавчого клубу, який здійснює пошуково-пізнавальні
експедиції, які могли б допомогти відкривати нові сторінки та маловивчені
факти життя населеного пункту.
Для популяризації краєзнавчих документів найчастіше
використовують виставки нових надходжень і тематичні. Різновидами
останніх є персональні виставки і виставки до знаменних дат. Нині
бібліотечна практика збагатилася новими видами виставок, серед яких:
виставки-діалоги, виставки-конкурси, виставки однієї книги та багато інших.
З метою широкого ознайомлення користувачів бібліотеки з
краєзнавчими документами бажано проводити тематичні огляди, а саме:
огляд краєзнавчих видань, які незаслужено забуті; огляд періодичних видань
місцевого друку, в яких є краєзнавчі матеріали; огляд нових публікацій про
край.
Максимально розкрити краєзнавчий фонд, наочно представити широке
і різноманітне коло наявних у бібліотеці краєзнавчих матеріалів допоможе
цикл книжково-ілюстративних виставок «Перед красою свого краю, я низько
голову схиляю», «Моє коріння, моя доля», «Моя … – земля квітуча, моєї
Батьківщини рідний край», які включатимуть:
‒ виставку-подорож «Стежками рідного краю»;
‒ виставку-вікторину «Відкрий для себе рідне село»;
17

18. ‒ фото-виставку «Квітни, мій краю, Черкаська земля», «Краю мій,
рідне село – Україно»;
‒ виставку-рекламу «Нові матеріали про рідний край»;
‒ виставку-спогад «Мій край – моя історія жива» з розділами:
 Сторінки історії розповідають (про історичне минуле краю);
 Рідний край – гордість моя (про славетних земляків);
 Земля квітучої краси (про екологію);
 У вінку духовної краси (культура, літературне життя).
До комплексних форм популяризації краєзнавчих документів
відносяться краєзнавчі дні (тижні, місячники); краєзнавчі читання;
презентації; диспути; літературні вечори; конкурси на кращого знавця
краю; «гра-мандрівка» по рідному краю; клуби та об’єднання краєзнавців
«Джерела духовності».
На підвищення обізнаності жителів села, щодо принципів
самоврядування, об’єднання громад та можливостей їхньої участі у вирішені
даних питань місцевого значення, зокрема, про підтримку процесу
децентралізації; про важливість для розвитку громади наявності нових лідерів
– старост; про необхідність активізації спільних зусиль громади задля її
розвитку, пропонуємо проводити Європейські тижні місцевої демократії у
бібліотеці із залученням працівників соціальної сфери, освіти, культури та
апарату райдержадміністрації. Заходи можуть проходити у формі дискусій,
інформаційних повідомлень, оглядів, переглядів періодичних видань
спрямованих на підвищення обізнаності мешканців села у процесах реформи
місцевого самоврядування та підвищення їх особистої активності у даному
процесі за темами: «Європейський тиждень місцевої демократії», «Місцеве
самоврядування – гарант демократизації суспільства», «Європейська правова
база місцевого і регіонального розвитку», «Добровільне об’єднання
територіальних громад − позитивні зміни у сфері децентралізації влади»,
«Чого чекати від об’єднання громад?», «Про децентралізацію в цілому та
об’єднання громад зокрема…».
З підвищення громадської довіри до працівників культури, а особливо
бібліотечних бажано провести вечір довіри «Об’єднання громади:
інтеграційні програми для бібліотеки», де представити свій проект розвитку
бібліотеки. Проекти можуть бути різноманітної тематики – «Робота
бібліотеки з ВПО. Продовжуємо співпрацю»2
, «Відкрий для себе Інтернет»,
«Працевлаштування та трудові ресурси в бібліотеці через Інтернет».
Захід може пройти у формі вечора, який складається з трьох частин.
Перша – під назвою «Жити разом. Знайомство з проектом».
У другій частині – «Сучасна бібліотека. Онлайн-екскурсія», де
бібліотекар ознайомлює присутніх з роботою своєї бібліотеки за минулий чи
поточний рік, який відображають на слайді. Якщо бажаєте, то доповненням
буде показ інших сучасних бібліотек, які працюють в умовах об’єднання
громад. Можна роздати листівки, буклети «Ви любите читати – завітайте до
нас», «Запрошуємо до читальної зали». Провести презентацію літератури,
наприклад «Від вирощування культур до кулінарії». Про особливості
18

19. пошукової роботи розповісти в краєзнавчому огляді «Черкащина туристична.
Вас вітає село…».
У третій частині заходу провести невеличкий концерт за участю
працівників Будинку культури.
Якщо будете проводити такі подібні заходи і громада буде обізнана
про ваші наміри, про проекти на допомогу громаді у вирішенні різних питань,
то можна з певністю говорити, що при об’єднанні громади вам будуть
довіряти і інтеграційні програми, які вже вами розпочаті не «пройдуть» мимо.
А це новий крок до порозуміння, довіри й взаємопідтримки, можливості для
спільного подальшого розвитку.
5.1. Природознавче, екологічне краєзнавство
Краєзнавча робота у сьогоднішній бібліотеці нерозривно переплетена з
екологічним вихованням читачів.
Динамічність є важливою характеристикою заходів, адресованих
читацькій аудиторії. Зробити їх такими вам вдасться, якщо в роботі з
екологічного краєзнавства віддасте перевагу активним формам спілкування з
читацькою аудиторією. Запропонуйте юнацькій аудиторії, наприклад,
екологічний диспут «Що ми охороняємо – природу чи власне життя?»,
«Екологія мого села»; еко-бумеранг «Що буде, якщо?…»; літературні
конкурси «Еко-журналіст» (на кращий твір екологічної тематики – есе,
замальовку, нарис, репортаж).
Краєзнавчі аспекти знайдуть розкриття під час таких заходів, як години
екологічних роздумів «Нам з цією землею жити разом судилось», «Доля рідної
природи – у моїх руках», інсценований огляд літератури «Лісова аптека» –
про лікарські рослини рідного краю.
Допоможуть читачам відкрити красу навколишнього світу бібліотечні
замальовки «Поезія рідної природи», «В ім’я вічної щедрості природи»,
«Дивосвіт домашнього довкілля» (цикл ілюстрованих бібліографічних
оглядів), екологічна головоломка «Екос + Логос».
Запропонуйте читачам інформбюро для небайдужих «Екологічні
дзвони сьогодення», еко-репортаж «Природа отчого краю: Невидима
загроза», експрес-бюлетень «Екологічний барометр Черкащини».
5.2. Історичне краєзнавство
Велику увагу слід приділити популяризації історико-краєзнавчої
літератури про пам’ятки культури, народну творчість, місцевий фольклор, як
найважливіший засіб естетичного і патріотичного виховання молоді. І цьому
сприятимуть такі масові заходи, як родинне свято «Родинні скарби нашого
села»; день народознавця «Невичерпність народних традицій нашого села»;
краєзнавчий вечір-діалог «Про село…. з любов’ю»; краєзнавчі уроки
«Чарівний, серцю милий край»; історико-краєзнавчий калейдоскоп
«Черкащина моя сторона», де представлено огляд яскравих подій як
історичних, так і економічних, політичних; усний історико-краєзнавчий
журнал «Черкащино, мій материнський краю! Мій кореню і джерело моє».
19

20. 5.3. Етнографічне краєзнавство
Етнографічне краєзнавство – один з визначних аспектів вивчення
історії та культури краю, що повинен посісти поважне місце у діяльності
бібліотеки. Цей напрям передбачає широкий спектр вивчення народної
матеріальної і духовної культури (фіксація відомостей про традиційне
народне житло, одяг, їжу, промисли і ремесла, звичаї, вірування, обряди,
народні знання, менталітет народу).
Традиції рідного краю – це пам’ять про своїх предків, природна
потреба триматися невмирущих традицій народних ремесел та художніх
промислів у спадок наступним поколінням.
Бажано оформити в бібліотеці «Фольклорний календар», де
представити літературу про свята українського народу з урахуванням
місцевих особливостей, розмістити різну атрибутику – писанки, крашанки,
вишивки та ін.
Етнографічна краєзнавча діяльність бібліотек сприяє відродженню
народних промислів та ремесел, фольклору. Разом з читачами бібліотеки
займіться дослідною роботою – складання карти свого села. За допомогою
народних майстрів можна скласти карту народних ремесел свого села. Умовні
позначки на карті вкажуть на місце в селі, де збереглися та розвиваються
народні ремесла. Карта – цікава і пізнавальна – буде використовуватись для
проведення масових заходів, а крім того – значно прикрасить інтер’єр.
Доповненням буде книжкова виставка «Карта захоплень» за розділами:
‒ Від ремесла до творчості;
‒ Подаруйте собі красу;
‒ Трішки праці і фантазії;
‒ Сеанси народного умільця (виставка виробів з описами праці
умільця).
Бібліотеки можуть сприяти пошуковій роботі, опитавши жителів села,
щодо створення унікальної абетки місцевих говірок, прислів’їв тощо,
збирання місцевих пісень, колядок, щедрівок, гаївок. Потім все можна
оформити в альбом «Кожне сільце має своє слівце!». Можна скласти
наступну карту – про забуті назви річок, урочищ, сіл, найбільш поширені
клички тварин, прізвиська людей.
Спільно з місцевою владою, Будинком культури чи клубом бібліотека
повинна брати активну участь у підготовці і проведенні Дня села. Наприклад,
до проведення свята села «Знов до рідної хати всіх нас стежки ведуть»,
провести у бібліотеці, за місяць або і більший час періоду, різноманітні
форми масової роботи, а саме: уроки народознавства, краєзнавчі та
інформаційні години «Я звідти родом, де безкрая вись», «Село моє – колиска
України», «Від землі, від роси, від любові, ти живеш наше рідне село»,
«Щиро я свій рід кохаю, роду іншого не знаю», «Село моє – колиска
прадідів», «Цікаві факти про наш край», «Вони творять і мешкають на
Черкащині»; експрес – інформацію «Стежинами Черкащини»; вікторину
«Історія, яка вона є»; конкурс малюнків «Моє село – моя маленька
Батьківщина» та фотовиставку «Історія села …», «….: минуле та
20

21. сьогодення»; виставку народної творчості та народних умільців свого села
«Світ моїх захоплень», «Село майстрів», «Вишивки і рушники – символи
любові й незрадливості», «У кожному візерунку – дух рідної землі».
Для користувачів провести тематичні засідання «Домашня
всезнайка», «Мистецтво домашніх чарівників»; урок народних ремесел, урок
домашнього майстра, урок домашнього умільця. Серед користувачів
бібліотеки варто провести конкурс умільців та обрати Міс та Містер «Золоті
руки»; організувати виставку продукції, яка була виготовлена в домашніх
умовах та провести екзамен на звання Господаря і Господарки.
Необхідно знайти куточок для постійної композиції виробів народних
умільців села, виставок прикладного мистецтва із предметів вжитку наших
предків. Ця така собі тематична тека може вміщувати фотографії, краєзнавчу
літературу, полицю «Книги, подаровані авторами», вироби народних
майстрів, картини тощо.
5.4. Літературно-мистецьке краєзнавство
Багаті традиції має барвиста, розмаїта народно-поетична творчість
нашого краю. В пісенному й казковому фольклорі, історичних переказах, в
обрядах і повір’ях розкривається і втілюється душа народу, що сприяє
вихованню у молоді дбайливого ставлення до культурної спадщини свого
народу.
Літературно-краєзнавча робота бібліотеки – це велика патріотична
справа, важливий засіб успішної пропаганди і вивчення всього багатства
письменства краю. За допомогою різноманітних форм масової роботи
бібліотека має представити найбільш виразних письменників різних поколінь,
різних стилів на літературній ниві.
Серед різноманітних шляхів популяризації творчості місцевих
письменників та талановитих людей (героїв праці) особливе місце посідають
вечори-зустрічі, вечори-портрети, презентації нових поетичних збірок –
«Нам є ким пишатися», що створюють умови для безпосереднього
спілкування з читачами. Цікавими для молоді будуть «поетичні хвилини»,
літературні вікторини, клуби любителів поезії, літературно-музичні
вітальні, поетичні дискусії. Пропонуємо також провести літературно-
краєзнавчу годину «Люблю своє село зелене»; поетично-краєзнавчий
альманах «Віддай землі, де ти народився, і жар серця, і силу рук»; прес-
калейдоскоп «Добрий ранок, рідне село»; урок народознавства «Пам’ятаємо
свій родові»; краєзнавчі читання «Збираючи історію мого села по крупинці»,
«Моє село в історичних документах»; краєзнавчий конкурс та конкурс віршів
про рідний край «І світу не впізнаєш, не знаючи свого краю», «Я виріс тут, і
край мені цей дорогий». Під час проведення літературно-музичного свята
«Квітни талантами, земле моя», бажано представити вироби місцевих
народних умільців. Організуйте літературно-мистецькі клуби «Душі
відроджені джерела», «Добривечір», завдання яких – відтворення народних
свят, традицій, обрядів свого села.
21