3. Стратегія виживання(скорочення)
Виключно захисна стратегія, яка
застосовується в умовах глибокої кризи
економічної діяльності фірми, коли фірма
перебуває на межі банкрутства.
Основна мета цієї стратегії полягає у виході з
кризового стану шляхом перегляду і
перебудови всього маркетингового
комплексу фірми (товарної, цінової
політики, системи товароруху та просування
товарів).
4. Стратегія виживання — це захисна стратегія, яка базується на
застосуванні конкретних стратегіях
стратегія оборони
стратегія напрямку дій в конкретних зрізах
діяльності підприємства
стратегії для слабкого бізнесу
альтернативні стратегії.
5. Необхідність застосування складових стратегій
виживання перш за все визначається:
рівнем собівартості продукції підприємства
мінімальним рівнем рентабельності
часткою ринку
кількістю працівників
7. Стратегія стабілізації
Використовується за умов швидкого або
несподіваного падіння базових
показників фірми, чи за умов, коли
розвиток фірми має коливальний
характер.
Ця стратегія передбачає вирівнювання
показників з їхнім наступним
підвищенням і перехід до стратегії росту.
8. Стратегія стабілізацїї —
це наступально-захисна стратегія.
Стратегія стабілізації застосовується, коли
передбачається спад виробництва та
розпочинається раптове падіння обсягу
продажу та прибутку.
9. Фазами здійснення стратегії стабілізації є:
1) ревізія витрат, на якій передбачається економія витрат на утримання персоналу,
маркетингу, товарних запасів, заради змін на краще;
2) консолідація, яка спрямована на зняття з виробництва нерентабельної продукції,
перегляду комунікаційної політики;
3) пожвавлення, яке направлене на поступовий перехід від захисної до наступальної
стратегії, що супроводжується завершенням принципових перегрупувань у системі
управління й здійснюється активізацією діяльності у сфері маркетингу і фінансів.
10. перегляд стратегії (вибір нових орієнтирів, ревізія функціональних стратегій, злиття з
іншою фірмою, зменшення асортименту, звуження кола споживачів);
збільшення доходів (посилення конкурентної політики, розширення асортименту
послуг, удосконалення товару, ефективніше використання виробничих потужностей);
зниження витрат (скорочення адміністративних витрат, відмова від низькодохідного
бізнесу, модернізація устаткування, зниження неосновних капіталовкладень,
реструктуризація боргів);
продаж активів (продаж заводів, устаткування, землі, патентів, запасів, зняття з
виробництва нерентабельної продукції; закриття деяких виробництв; скорочення
діяльності; відмова від деяких ринків);
комбіновані зусилля (зміни в системі управління, вживання комплексних заходів
тощо).
12. Стратегії росту поділяються на такі різновиди:
маркетингова стратегія інтенсивного (органічного
росту);
маркетингова стратегія інтеграційного росту;
маркетингова стратегія диверсифікації.
13. Стратегія
росту
Стратегія Стратегія
інтенсивного інтегративного Стратегія
росту росту диверсифікації
Стратегія конгломеративна
Стратегія глибокого прямої диверсифікація
проникнення на інтеграції
ринок
Стратегія
зворотньої горизонтальна
Стратегія диверсифікація
розвитку інтеграції
товару
Стратегія
вертикальної концентрична
Стратегія розвитку інтеграції (вертикальна)
ринку диверсифікація
Стратегія
Горизонтальної
інтеграції
14. Стратегії інтенсивного росту
Вибір стратегії інтенсивного росту має базуватися на наявності таких
можливостей фірми:
підвищення ринкової частки та обсягу збуту певних товарів на існуючих
ринках; при наявності такої можливості – глибоке проникнення;
знаходження нових ринків збуту для існуючих товарів фірми; при наявності –
стратегія розвитку ринку;
пропозиція нового товару на існуючому ринку – стратегія розвитку товару.
"існуючий товар" – товар, який вже виробляє й збуває підприємство,
"новий товар" – товар, який є новим у номенклатурі підприємства,
"існуючий ринок" – ринок збуту, на якому діє підприємство,
"новий ринок" – ринок збуту, на який підприємство планує вийти.
15. Стратегії інтегративного росту
(від терміна "інтеграція" – включення) належать стратегії, які передбачають збільшення
результатів діяльності підприємства внаслідок об’єднання зусиль з іншими підприємствами.
Залежно від того, з ким об’єднується підприємство, виділяють наступні види стратегій: пряма
інтеграція, зворотна інтеграція, вертикальна інтеграція, горизонтальна інтеграція.
Стратегія прямої інтеграції передбачає об’єднання виробника з торговельним посередником.
Стратегія зворотної інтеграції передбачає об'єднання виробника з постачальником матеріально-
технічних ресурсів.
У разі, якщо об’єднуються зусилля постачальників, виробника та посередника, йдеться про
стратегію вертикальної інтеграції з утворенням каналів розподілу продукції.
16. Стратегії диверсифікації
застосовуються у випадках, коли підприємство
відкриває для себе нові можливості в інших сферах
бізнесу. В окремих випадках така стратегія може
бути необхідністю, коли ринок, на якому діє
підприємство, скорочується, і фірма вимушена
шукати для себе інші види діяльності.
Диверсифікація – це стратегія, яка передбачає вихід
підприємства в нові для нього сфери бізнесу.
