3. Обставини життя майже невідомі. Дати його народження і
смерті встановлюються за вказівками, що містяться в його
творах, а також за іншими джерелами. Аристофан
народився, ймовірно, в Афінах, в епоху розквіту афінської
демократії і був сучасником тривалої Пелопоннеської війни
зі спартанцями (431 до н. е. — 404 до н. е.), коли в Афінах
відбувалася запекла політична боротьба.
4. Він був сином Філіппа з філи Пандіони, з
дема (округи) Кідатенайон (або Кідафін),
південніше
Акрополя.
Батько
Аристофана мав невелику земельну
ділянку на сусідньому з Аттикою острові
Егіні, тоді колонії Афін У пізньому
джерелі його матір'ю названа Зенодора.
Мав щонайменше двох синів, Філіппа й
Арара, обидва стали комічними поетами.
Іноді згадується ще один син, Нікострат
або Філетр, також комедіограф, однак ми
не знаємо, яке ім'я правильне, і часто
припускають, що Аристофан мав четверо
синів.
Батько Аристофана - Філіпп
5.
6. Написав 40 або 44 комедії, до нас прийшло до 11. Був
запаслися, дві комедії заповідав синові.
1.
2.
3.
у 427-421 р. яскраво політичні комедії, носій викривального
початку - хор, персонаж зла має реальний
прототип, узгоджується з маскою.
«Вершники», «Оси», «Хмари», «Мир».
в 414-405 р. Зникає особиста спрямованість.
«Птахи», «Лісістрата», «Жаби».
в 398-388 р. Аристофан наближається до комедії випадків, іде
гротеск, карикатура. Намагається запропонувати утопічний
варіант вирішення нагальних проблем.
7. Найвидатнішим представником давньої аттичної комедії був
афінський драматург Аристофан, якого шанобливо
називають "батьком комедії".
Комедія — жанр, доведений до досконалості Арістофаном і
двома його головними суперниками, Евполідом
й Кратіном, очевидно, виникла з об'єднання традиційних
народних розваг, таких, як міми, імпровізовані фарси та
сільські пісні, зі стародавнім культом родючості на
честь Діоніса. У древній комедії панують
непристойність, злободенність, надзвичайно грубі особисті і
політичні випади. Комедіографи користувалися нічим не
обмеженою волею слова, і навіть видатні діячі не були
позбавлені гноблень.
8. Періодизація і особливості творчості Арістофана
Уперше в афінському театрі Арістофан виступив у
427 р. до н. е. ( втрачена комедія "Бенкетуючі" ); а
його останній твір датують до 388 р. до н. е. Усього
він написав не менше 40 комедій, до нас дійшли
повністю лише одинадцять ( а від інших зберіглося
бл. 900 фрагментів )
9. Хронологічно творча діяльність Аристотеля
поділяється на три періоди:
перший афінський — з 367 до н. е., коли він прибув
в Афіни й став слухачем Академії Платона, де
пробув 20 років;
«роки мандрів» (347—334 роки до н. е.);
другий афінський період — епоха Лікея
10. Перший афінський період
1. Комедії першого періоду (425-421 рр.до н.е.)
відрїзняються найяскравішою політичною спрямованістю, об'єкт
критики в них завжди визначений з максимальною точністю. Носієм
публіцистично - викривального начала є хор, що активно виступає в
пароді, парабасі й агоні персонаж, що втілює соціальне зло, часто
запозичує конкретні риси в реально існуючої особи, але наділяється
узагальненими ознаками певного типу - "
демагога"(Чинбар), "філософа" (Сократ), "посла", "судді" і т.п.
Характеристика такого героя створюється переважно зовнішніми або
максимально конкретними ознаками : від промов і підношень
Пафлогонца пахне шкірою; "вознесений" в думках Сократ
поміщається в кошику, що весить між небом і землею. Широко
застосовується фольклорна за своїм походженням гіпербола, що
відкриває шлях відвертого гротеску і шаржу.
11. До нього входять :
1.
"Ахарняни" ( 425 р. до н. е. ), присвячену критиці братовбивчої
війни між Афінами та Спартою.
2.
2. "Вершники" ( 424 р. до н. е. ), спрямованої проти
всемогутнього тоді в Афінах демагога Клеона, який прагнув
"війни до переможного кінця".
3.
4.
3. "Хмари" ( 423 р. до н. е. )
5.
5. "Мир" ( 421 р. до н. е. )
4. "Оси" ( 422 р. до н. е. ), спрямовану проти афінської верхівки,
котра присвоювала собі левову частку народних грошей, а старих
людей примушувала заробляти на життя сидінням на судових
засіданнях, від чого ті уподібнювалися осам, прагнучи
посильніше "вжалити" підсудних ( звідси назва твору ).
13. Період подорожей
2.
Комедії другого періоду (414 - 405 рр.до н.е)
відрізняються постановкою більш загальних питань і ослабленням
персональної інвективи. Робиться спроба включити хорову парабасу в
розвиток сюжету і підпорядкувати цій же меті епізодичні зчіпки в
другій половині комедії - найуспішніше це втілено в комдії
"Лісістрата", де розв'язка настає лише вкінці п'єси і гостра сюжетна
ситуація тримає читача в напрузі до останньої миті.
У другий період входять :
1.
2.
3.
"Птахи" ( 414 . до н. е. ) утопічно - сатиричний твір, що відкриває
приховані пружини афінської політики.
"Жінки на святі Фесмофорій" ( 411 р. до н. е. ), де висміяно
драматургію Еврипіда, якого жінки карають за те, що в його
трагедіях жіночі образи є негативними.
"Жаби" ( 405 р. до н. е. )
14. 3.
Комедіі третього періоду (392-388 рр. до н.е) подальший розвиток тенденції до індивідуальної
характерності і побутової конкретності персонажа.
Найкращий приклад - образ пронизливого і нахабного раба
Каріона в " Плутосі" - безсумеівному предтечі рабів
новоаттичної (Менандр) і римської комедії (Плавт), а через
них і європейські комедії нового часу( Боморше, Карпенко Карий...)
( Майже нівелюється партія хору: його функції зводяться до танцю в
перервах між окремими епізодами, настільки мало пов'язані зі змістом
комедії, що для них навіть не завжди пишеться спеціальний текст, а
тільки відзначається момент вступу хору зі вставним номером. )
1.
2.
Входять дві комедії :
"Жінки в народних зборах" ( 392 р. до н. е. ), про
фантастичну ситуацію, коли переодягнені чоловіками
жінки захоплюють владу в народних зборах і змінюють
закони згідно зі своїми інтересами, встановлюючи
своєрідну "комуну" - спільність майна, дітей і чоловіків, але
зазнають поразки.
"Плутос" ( 388 р. до н. е. ), фантастична ситуація, коли
багатство чесних землеробів забезпечеється одужанням
бога Плутоса; піднято також гостре питання про роль
рабства у забезпеченні безбідного життя афінян
15.
16. «Жінки у народних зборах» - п'єса Арістофана, написана
близько 392 до н. е.
Праксагора («Та, що збирає раду») і її подруги, переодягшись
чоловіками, приходять в Народні збори і проводять рішення,
відповідно до якого управління державою переходить до них. Вони
встановлюють в Афінах «комуністичну» систему, при якій, між
іншим, пропонується, щоб юнаки надавали літнім жінкам не
меншу увагу, ніж молодим. Зрозуміло, це породжує різні проблеми,
але п'єса завершується традиційним святом. Вона належить уже
жанру середньої комедії, оскільки не має парабаси (хору, який
звертається до публіки) і взагалі роль хору в ній вкрай урізана
18. «Хмари»
Дуже своєрідна комедія. Головний герой цієї комедії
землевласник Стрепсиад, що загруз у боргах, і шукає вихід із
цього положення тому що гроші повертати не хоче. І тому він
вирішив направитися в мислильню до Сократа. Але від старості
не зумів учитися й Сократ його вигнав. Тоді Стрепсиад умовив
свого сина Федиппида відправитися в мислильню. Федиппид
вивчився в Сократа, допоміг батькові не віддати борг. Після того
як Федиппид побив свого батька й пригрозив убити свою матір,
Стрепсиад спалює мислильню.
19. Есхіл помер давно, ще в середині століття, а Софокл і Еврипид померли
півстоліттю опісля у 406 р., майже одночасно. Відразу пішли спори між
любителями: хто з трьох був кращий? І у відповідь на такі спори драматург
Арістофан поставив про це комедію «Жаби».
«Жаби» — це означає, що хор в комедії одягнений
жабами і пісні свої починає квакаючими рядками:
«Брекекекекс, коакс, коакс! / Брекекекекс, коакс, коакс! /
Болотяних вод діти ми, / Затягнемо гімн, дружний хор, /
Протяжний стогін, дзвінку нашу пісню«!
Але жаби ці — не прості: вони живуть і квакають не денебудь, а в пекельній річці Ахероне, через яку старий
кудлатий човняр Харон перевозить покійників на той
світ. Чому в цій комедії знадобився той світ, Ахерон і
жаби, на те є свої причини
