Особливості спілкування дитини

1. Особливості спілкування дитини
З дорослими з однолітками
Протягом дошкільного віку дитини
дорослий зберігає центральне місце у
її житті, тому досвід спілкування з
ровесниками постійно
переломлюється через досвід
спілкування з дорослими. Дефіцит
спілкування з дорослими призводить
до різкого збіднення відносин між
дітьми.
Якщо запропонувати
дошкільникам старшим за 4 роки
декількох партнерів (однолітків і
дорослих) для взаємодії з ними в
різних обставинах, то вони
вибирають для гри, розгляду книжок,
бесід саме однолітків. В спілкуванні з
якими перевіряють як засвоїли досвід
і настанови дорослих, безпосередньо
порівнюючи свою поведінку з діями
інших дітей, в суперечках і
обговореннях з ними того, що і як
слід робити.
В ідентичній предметній ситуації
загальний рівень спілкування
дитини з дорослими вище, ніж
спілкування його з однолітками. Цей
результат не залежить від того
приймає дорослий активну участь в
грі чи займає позицію уважного і
доброзичливого але стороннього
споглядача. Дорослий сприймається
дитиною як суб’єкт який має свої
певні моральні якості, моральні
переваги, Різносторонню багату
індивідуальність.
З ровесниками діти розмовляють
частіше і більше ніж з дорослими, але
винятково в ході справи. Спілкування
з рівними партнерами створює
сприятливі умови для пізнання дітьми
своїх потенцій шляхом вільного
виявлення творчого, оригінального
початку у відсутності обмежуючих
регуляцій дорослих .
Від дорослого діти чекають допомоги
і оцінки, намагаються залучити його в
спільну гру.
З однолітками ж вступають в
практичну ситуативну взаємодію, в
процесі якої спілкування виконує
другорядну, службову роль.
Дошкільники гостро реагують на
оцінку яка дається їм та інший
дитині. Вони підвищено образливі,
тому в захваті від будь-якого
схвалення дорослого, навіть якщо
дорослий їм не знайомий. Збіг думок
і оцінок дитини з поглядами дорослих
є критерієм правильності цих оцінок.
В той же час м’яке зауваження
дорослого може сприйматися з
великим
перебільшенням – діти сердяться,
При спілкуванні з однолітками мова
дітей більш розгорнута, лексично
багата, емоційна та спрямована на
партнера, в ній менше елементів
ситуативності. Діти втричі більше ніж
при спілкуванні з дорослими
вживають прикметників, які
передають їхнє етичне та емоційне
ставлення до явищ, предметів, людей.

2. сперечаються, можуть навіть
заплакати.
При спілкуванні з дорослими діти
дотримуються певних
загальноприйнятих норм поведінки,
тому експресивно-мімічних проявів,
які виражають найрізноманітніші
емоційні стани відмічається в 9
разів менше, ніж при спілкуванні з
однолітками. Діти вдвічі частіше
приймають та підтримують ініціативу
дорослого, але втричі менше
схвалюють його. Діти в 10 разів
рідше вступають з дорослим у
конфліктні ситуації. В
середньому розмови з дорослими
відбуваються приблизно в 1,5 рази
рідше, ніж з однолітками.
У взаємодії з однолітками
відмічається нестандартність і не
регламентованість
спілкування, перевага
індивідуальних дій дитини над діями
у відповідь партнеру. Спостерігається
велика кількість дій і звертань, які
практично не зустрічаються в
контактах з дорослими: сперечання,
нав’язування своєї волі, вимоги,
накази, обмеження. Діти
використовують несподівані дії і рухи
для яких характерна особлива
розкутість, не заданість ніякими
зразками (кривляння,
передражнювання).
Завдяки тому, що в процесі
спілкування діти пильно вглядаються
в обличчя дорослого вони бачать те,
що він сам не усвідомлює, або може
навіть не помічати. Саме цим
пояснюється надзвичайна інтуїція
дітей. Як правило, доросла
людина виховано уникає пильних
поглядів в обличчя співрозмовника,
тоді як дитина нахабно дивиться,
робить висновок, найчастіше
правильно, про те, що насправді
думає і відчуває партнер по
спілкуванню. Особливо вдалим це
буває в “перші десять секунд” після
знайомства, коли людина ще не знає
як подати себе і може видати те що
пізніше буде намагатися сховати.
Саме в цьому цінність перших
уявлень.
Діти постійно ставляться до
однолітка як до суб’єкта, уважно, з
ревнощами, спостерігають за його
діями, постійно оцінюють їх, часто
критикують. В той же час відносно
мало цікавляться їм, погано
відтворюють його портретні риси,
рідко звертають увагу на особливості
душевного стану партнера, не
цікавляться важливими обставинами
його життя, хоча чутливо
сприймають всі ці нюанси щодо
ставлення ровесників особисто до
них. Готовність виконати
розпорядження, доручення однолітка,
відповісти на його питання, виразити
співчуття в два рази вище у відповідь
на доброзичливий зворот, ніж на
різкий і авторитарний. Прагнення
поступитися партнеру в три рази
вище, коли незгода виражається в
доброзичливій формі, ніж коли
партнер зустрічає різку відмову
виконати прохання.

3. Дівчатка та молодші
дошкільникиінтенсивніше
спілкуються з дорослими.
Хлопчики та старші дошкільники
інтенсивніше спілкуються з
однолітками.
З дорослими діти
частіше контактують за
допомогою погляду.
З однолітками використовують
практично дійові операції.
Якщо діти 4-5 років знаходяться в
приміщенні то вони частіше
спілкуються з дорослими.
На відкритому ж повітрі – з
іншими дітьми.
Якщо дитина виховується в сім’ї
одна, вона надає перевагу
спілкуванню з дорослими.
Діти, які мають старших братів і
сестер більше спілкуються з іншими
дітьми.
Мотиви спілкування
З дорослими: потреба в
доброзичливій увазі; потреба в
співробітництві; потреба в повазі;
потреба у взаєморозумінні і
співпереживанні.
З ровесниками: потреба у враженнях;
потреба в активній діяльності;
потреба у визнанні і підтримці.