Суховерхова Л.П.

1. Суховерхова Л.П.

2. Життя i дiяльнiсть вчених математикiв
прослiджується у всi часи вiд V ст. до н.е. i по XX
ст. н.е. Це можна спостерiгати на таблицi
Як видно з таблиці, дослiдженням найбiльше
охопленно XVIII i XIX столiття.
Столiття. Кiлькiсть вчених.
V 4
XIV 3
XV 5
XVI 5
XVII 8
XVIII 15
XIX 29
XX 7

3. У калейдоскопi промайнули бiографiї
вчених рiзних нацiональностей iз
рiзних держав i країн свiту. Найменша
кiлькiсть представникiв Iндiї, Норвегiї,
Чехiї, Угорщини, Iспанiї, Швейцарiї,
України i Польщi: найбiльша кiлькiсть
представникiв Америки, Англiї,
Стародавньої Грецiї, Нiмеччини, Iталiї,
Росiї i Францiї.
Як бачимо, серед видатних вчених
рiзних нацiональностей є
представники i з України – це
Остроградський, Вороний i Боголюбов.

4. Нацiональнiсть вчених. Кiлькiсть вчених.
Норвегiя, Чехiя, Угорщина, Iспанiя, Iндiя. 1
Швейцарiя. 2
Україна. 3
Польша. 4
Америка. 5
Англiя. 6
Стародавня Грецiя, Нiмеччина. 8
Iталiя. 10
Росiя. 14
Францiя. 15

5. Майбутнi вченi народжувались у
рiзних сiм’ях: багатих i бiдних,
заможних i знатних. По – рiзному
складалось життя i проходило
дитинство цих великих, у
майбутньому, людей. Дехто жив у
розкошах, а дехто потерпав вiд
злиднiв i труднощiв. У зрiлому вiцi
однi жили у славi, а iнших не розумiли
їх же сучасники i велич їх робiт була
визнана лише набагато пiзнiше, пiсля
їх смертi. Деякi вченi незалежно одне
вiд одного робили однаковi винаходи,
а потiм все життя сперечались за
авторство.

6. Заглянемо в дитинство окремих
видатних математикiв.
Жан Д’Аламбер (Лерон). Початок
його життя, як у поганому романi:
листопад, нiч, мороз, заметiль. На
схiдцях церкви святого Жана лежав
маленький згорточок, тихенько
здригався i попискував. Його знайшов
полiцейський, побачив, що то було
немовля у дорогiй ковдрi. Виявилось,
що це був хлопчик, його вiддали на
виховання у багатодiтну сiм’ю, жiнцi
скляра. Хлопчика назвали Жаном
Лероном (значить Жаном Круглим) по
iменi церкви, де його знайшли.
Ставши дорослим, вiн сам собi вигадав
iм’я: Жан Лерон Д’Аламбер.

7.  Нiкколо Тарталья. Дiйсне прiзвище вченого
– Фонтана. Народився у бiднiй сiм’ї. Коли
мiсто окупували французи, батько Нiкколо
загинув. Озвiрiлi солдати грабували,
палили, вбивали. Маленького Нiкколо
тяжко поранили i викинули у вiкно, при
цьому пошкодили йому щелепу, у нього був
розсiчений язик. Матерi вдалося врятувати
життя сина, але вiльно говорити Нiкколо
вже нiколи не мiг, мова його була вкрай
незрозумiлою, вiд чого вiн i дiстав
прiзвисько Тарталья, тобто заїка.

8. Життя вчених. Кiлькiсть вчених. Iм’я вчених.
Жили у бiдних
сiм’ях. 9 Гаусс, Абель, Лузiн, Бонах,
Тарталья, Понтрягiн,
Д’Аламбер, Романуджан,
Лобачевський.
Жили у багатих
сiм’ях. 7 Фалес, Пiфагор, Платон,
Галiлей, Декарт, Вiвiанi,
Архiмед.
Жили у славi.
6 Пiфагор, Архiмед, Гаусс, Вiэт,
Лагранж, Ейлер.
Не визнанi за життя.
4 Галуа, Грiн, Абель,
Лобачевський.
Ворогували.
2 Таталья i Кардано,
Ньютон i Лейбнiц.

9. По-рiзному майбутнi математики
здобули освiту. Бiльшостi з них
пощастило навчатися у кращих
вчителiв, у престижних школах.
Великий вплив на своїх дiтей мали
їх освiченi батьки. Але багато хто
не мав такої можливостi через
злиднi та iншi труднощi, а тому
таким дiтям прийшлось здобувати
освiту самотужки.

10. Освiта вчених. Кiлькiсть
вчених.
Iм’я вчених.
Блискучi дарування
вiд природи. 9 Лагранж, Гаусс, Гамiльтон, Ковалевська,
Паскаль, Вороний, Боголюбов,
Д’Аламбер, Галуа.
Самостiйно добували
освiту. 8 Тарталья, Штiфаль, Бонах, Паскаль,
Декарт, Магнiцький, Боссю, Жермен.
Блискуча освiта.
7 Ковалевська, Архiмед, Пiфагор, Платон,
Гiпатiя, Д’Аламбер, Лагранж.
Навчалися в школах.
4 Пiфагор – Пiфагорiйський союз.
Фалес – Фiлософська школа у Мiланi.
Евклiд – Фiлософська школа в
Александрii.
Платон – «Академiя» в Афiнах.
Феноменальна
пам’ять. 4 Пуссен, Чаплигiн, Галуа, Дазе.
Домашня освiта.
2 Пуассон, Больцано.

11. Пiфагорiйський союз.
Цей сюз був одночасно i фiлософською
школою, i полiтичною партiєю, i
релiгiйним братством. Статус
пiфагорiйського союзу був дуже
суворим. Кожний, хто вступав до
нього, вiдмовлявся вiд особистої
власностi на користь союзу,
зобов’язувався не проливати кровi, не
вживати м’ясної їжi, берегти таємницю
вчення свого вчителя. Членам школи
заборонялось навчати iнших за
винагороду.

12. Для грекiв математика була насамперед
геометрiєю. А тому над дверима «Академiї»,
будинку, в якому Платон займався зi своїми
учнями, було зроблено напис: «Нехай сюди не
входить нiхто, хто не знає геометрiї».
Одного разу цар Птолемей запитав у
Евклiда, чи немає в геометрiї коротшого шляху
для її вивчення, нiж той, що пропонує Евклiд.
На що вчений вiдповiв: «Для царiв немає
окремого шляху в геометрії».

13. Про феноменальну пам’ять Пуссена говорять, що вiн
однiєї безсонноi ночi обчислив у пам’ятi 27 цифр
квадратного кореня iз 53-цифрового числа, а ранком
записав їх.
Дазе – це була людина – рахiвник. У 15 рокiв вiн
виступав перед публiкою.
Обдарованi вiд природи дiти з’являються у всi часи i
серед всiх народiв.
- Боголюбов у 14 рокiв став студентом АН.
- Ейлер у 20 рокiв одержав запрошення до
Петербурзької АН, у 26 рокiв його обрали академiком.
- Гамiльтон у 3 роки читав, у 5 рокiв знав три мови, у 10
рокiв став студентом, у 12 рокiв знав 12 мов, у 22 роки
став професором.
- Фрiдман займався наукою у 6 класi.
- Грiн, навпаки, тiльки у 40 рокiв вступив до унiверситету.

14. Деякi жадiбнi до знань дiти, не маючи
можливостi одержати освiту, були самоучками.
Ось деякi факти.
Тарталья через бiднiсть залишив школу,
вивчивши абетку тiльки до букви К. Потiм
самостiйно опанував грамоту, оволодiв
латинською i грецькою мовами, математикою.
Не маючи паперу для вправ, вiн свої записи на
обчислення робив на надгробках одного з
затишних кладовищ.
Софi Жермен батьки не дозволяли займатися
математикою, якою вона захоплювалась. Софiя
писала свої викладки таємно ночами пiд
ковдрою.
Еварiст Галуа, будучи хлопчиком, прочитав
першу математичну книжку, що потрапила до
його рук – це «Геометрiя» Лежандра. Прочитав її
так, як iншi читають роман.

15. Вiдносно здоров’я великих вчених треба
сказати, що однi вченi мали гарне
здоров’я, iншi хворiли, хто з дитинства,
хто уже в зрiлому вiцi. Є серед вчених i
довгожителi, i тi, що пiшли з життя у
ранньому вiцi, дехто вiд хвороб, якi того
часу були невилiковнi.
Є вченi, якi померли своєю смертю, а
є i тi, що загинули насильницькою
смертю.

16. Здоров’я
вчених
Кiлькiсть
вчених.
Iм’я вчених.
Померли вiд
хвороби
8 Декарт, Паскаль, Больцано,
Лузiн, Ковалевська, Шикард,
Абель, Больяй.
Загинули
насильницькою
смертю
7 Пiфагор, Архiмед, Гiпатiя,
Галуа, Вiльмес, Бонах,
Ляпунов.
Померли у раньому
вiцi
6 Вороний (40р.), Галуа (20р.),
Фрiдман (37р.), Марков
(26р.), Абель (27р.),
Ляпунов (39р.).
Хворi з дитинства 4 Паскаль, Больяй, Тарталья,
Фiшер.
Втратили зiр 3 Понтрягiн, Ейлер, Галiлей.

17. Загинули вiд хвороби:
- вiд запалення легенiв – Декарт, Больцано,
Ковалевська;
- вiд чуми – Шикард;
- вiд серцевого нападу – Лузiн;
- вiд злиднiв i хвороб – Абель;
- у станi, близькому до психозу – Больяй.
Померли насильницькою смертю:
Пiфагор – випадково пiд час повстання;
Архiмед – вiд руки римлянина пiд час облоги Сiракуз;
Гiпатiя – вбили християнськi фанатики;
Вiльмес – спалили iнквiзитори;
Бонах – загинув у фашистських застiнках;
Галуа – загинув на дуелi у 20 рокiв;
Ляпунов – самогубство.

18. У 24 роки Паскаля розбив паралiч (в
дитинствi його покусав скажений пес). Вiн
ледве пересувався на милицях, але й далi
працював. Здавалось дух цiєї людини
перемiг її немiчну плоть. Потiм здоров’я
Паскаля то полiпшувалось, то
погiршувалось. Коли йому стало краще, вiн
зiбрався одружитися, але нещасний
випадок (карету понесли конi) зовсiм вибив
Паскаля iз нормального життя. З цiєї митi,
можна вважати, що вiн помер, хоч ще
прожив 8 рокiв. Вiн сидiв одягнений у
волосяницю, утикану цвяхами, жовтий,
худий, мовчазний. Паскаль помер на 39
роцi життя.

19. Нестриманiсть i дратiвливiсть Больяя,
успадкованi ним вiд матерi, приводили
його до сварок з товаришами, якi
закiнчувалися поєдинками. Справа
доходила до того, що одного дня його
викликали на дуель вiдразу 12 офiцерiв.
Пiд час нiмецькоi окупацii Стефана
Бонаха замучили фашисти, його кинули
до в’язницi, де вчений був використаний
як донор для годування вошей з метою
виготовлення протитифозної сироватки.

20. Окремо слiд розглянути таблицю
довгожителiв серед вчених математикiв
Iм’я вчених. Тривалiсть життя вчених.
Вiнер, Кулiк, Лейбнiц,
Магнiцький.
70 рокiв.
Фiшер, Браун. 72 роки.
Чаплигiн, Кантор, Адамс. 73 роки.
Архiмед, Кардано. 75 рокiв.
Ейлер, Ейнштейн. 76 рокiв.
Гулак, Лагранж. 77 рокiв.
Гаусс, Галiлей. 78 рокiв.
Пiфагор, Платон. 80 рокiв.
Аньєзi, Вiвiанi, Штiфель. 81 рiк.
Дiофант, Жордан. 84 роки.
Пуссен Валле. 87 рокiв.
Фалес Мiлетський. До 100 рокiв.

21. Математика стала у пригодi вченим при виконаннi
складних задач у рiзнi часи.
Знання математики допомогли французу Вiєту
розкрити шифр у переписцi iспанського короля
Фiлiппа II пiд час вiйни Францiї з Iспанiєю, чим
прискорив перемогу Францiї. За це iспанська
iнквiзицiя оголосила Вiєта чаклуном i
боговiдступником i присудила його до спалення на
вогнищi.
Архiмед за допомогою математичних розрахункiв
сконструював силу – силенну всiляких механiзмiв,
що допомогли у вiйнi проти римлян при облозi
Сiракуз до такої мiри, що Марцелло вимушений був
сказати: «Треба припинити вiйну проти геометра».
Пiзнiше тiльки зрада допомогла римлянам ввiйти
до Сiракуз.

22. Математика не була єдиною справою, якою займалися
видатнi вченi.
Багато з них паралельно мали й iншу професiю.
Iм’я вчених. Професiя вчених.
Леонардо да Вiнчi Художник
Пуассон Перукар
Кардано Лiкар
Фрiдман Льотчик
Больяй Офiцер
Боссю Моряк
Елерт Кравець
Штiфель
Мерсен
Чернець
Чернець
Больцано
Пассен
Священник
Священник
Вiєт
Ферма
Д’Аламбер
Юрист
Юрист
Юрист

23. Для багатьох вчених математика – це все життя.
Важко хворий Боссю до такої мiри ослаб, що не подавав
нiяких ознак життя. Коли над ним схилились його друзi,
якi вже думали що вiн помер, тодi один з них зауважив:
«Зачекайте! Боссю, скажи, скiльки буде сiм помножити на
дев’ять?». Тяжко хворий, не розплющуючи очей, ледь
чутно сказав: «63». Друзi зрадiли: «Якщо обчислює,
значить живе».

24. Тяжко хворому Вороному забороняли займатися
обчисленням i взагалi математикою. Вiн i сам це
розумiв, але в той же час говорив лiкарям: «Як ви не
розумiєте, що заняття математикою це життя, а
iнакше для чого ж тодi жити».
Коли на однiй вченiй радi постало питання, якому
предмету у програмах вiддати перевагу – мовi чи
математицi, пiднявся мовчазний Гiббс i сказав:
«Математика – це мова».
Про те, що математика може все, влучно сказав
Чаплигiн у розмовi з майбутнiм iнженером: «Вчiть
математику, все будете знати».
Штейнгауз вiдзначив, що якщо двом рiзним людям
доручити виконати якусь одну справу, що її краще
зробить математик.

25. Вченi математики у рiзнi часи не стояли осторонь
полiтичних дiй, вони були у них активними
учасниками. Деякi виступали проти релiгiй, проти
iснуючого уряду i потерпали вiд цього.
Больцано – виступав проти уряду. За цi виступи його
звiльнили з роботи, вiддали пiд нагляд в полiцiю.
Галуа – революцiонер, публiчно виступав проти
королiвського режиму. Його супротивники
пiдлаштували ситуацiю, що привела до дуелi, на якiй
вiн i загинув у 20 рокiв, встигши за цей короткий свiй
вiк зробити дуже багато в галузi математики.
Марков (батько) – виступав проти царських сатрапiв.
Лузiн – революцiонер.
Галiлей – пiд натиском iнквiзицiй вiдрiкся вiд «єресi
Копернiка», але ходить легенда, що пiднiмаючись з
колiн, вiн сказав : «А все ж таки вона обертається»
(маючи на увазi Землю).

26. Вiлмес Паоло – мав необережнiсть у присутностi
iнквiзитора Торквемади сказати, що вiн знає, як
розв’язуються рiвняння четвертого степеня, якi, за
словами Торквемади, самим Богом були захованi вiд
людей. За це Паоло було заарештовано, пiсля
страшних тортур його було спалено за вироком
iспанської iнквiзицiї.
Шикарда – за винахiд лiчильної машини
(арифмометра) iнквiзицiя засудила до церковного
каяття. Машину спалили.
Лобачевському – за його атеїзм, волелюбний
характер була загроза бути звiльненим з унiверситету
i вiдданим у солдати.
Ейнштейн – при Гiтлерi йому винесли заочно
смертний вирок.
Янiшевський – вiдмовився прийняти присягу на
вiрнiсть австрiйському уряду, змушений був
переховуватись.
Платона правитель Сiракуз Дiонiсiй – старший
продав у рабство.
Гiпатiю з Александрiї – християнськi фанатики
вбили за те, що вона не прийняла їх вiру.

27. На прикладах з життя видатних вчених
треба вчитися, виховувати у собi чуйнiсть,
людянiсть, мужнiсть.
Безу – повинен був прийняти екзамен у
двох своїх учнiв, що захворiли на вiспу. Сам
Безу не хворiв на вiспу i дуже цього боявся.
Але розумiв i те, що якщо учнi не складуть
екзамен, то втратять рiк навчання. Забувши
за свої страхи, вiн поїхав до хворих,
проекзаменувати їх i був задоволений з
того, що його жертва не була марною.
Янiшевський – роздавав бiдним свiй одяг,
згодом на власнi кошти вiдкрив притулок
для сирiт i весь час утримував його. Пiсля
смертi своє тiло заповiв унiверситетськiй
клiнiцi.

28. Лобачевський – помiтив в однiй iз
крамниць хлопчика, який кожну вiльну
хвилину щось обчислював. Як виявилось,
це був сирота, якого хазяїн привiз з Iталїї.
На питання Лобачевського, чи хоче
хлопчик навчатися, той з радiстю вiдповiв:
«Так». Лобачевський домовився з хазяїном
i, забравши хлопчика, вiддав його до
гiмназїї. Закiнчивши гiмназiю, здiбний
учень закiнчив i унiверситет. У
майбутньому став професором фiзики.

29. Математика чудова наука.
Олександр з Вiльдьє – написав пiсню про
алгоритм, яка складається з 2645 вiршiв.
Леонардо да Вiнчi – назвав механiку
«раєм математичних наук».
У XV ст. арифметику називали «малим
мистецтвом», а алгебру – «великим
мистецтвом».
Ньютон – сказав про математику, що вона
подiбна до сварливої жiнки, якщо хто
захоче з нею поспiлкуватися, то повинен
весь час сперечатися і доводити свою думку.
Магнiцький – це прiзвище дав йому
Петро I за велике прагнення до математики.

30. Лагранж – за велику ерудицiю Наполеон назвав
його «Хеопсовою пiрамiдою математичних
наук».
Гаусса – називали «королем математики»
навiть його сучасники.
Вiєта – називали «батьком алгебри».
Вiнера – називали «батьком кiбернетики».
Ковалевську – називали «небесною музою».
Одна з кривих у математицi називається
«Локон Аньєзi».
Квiтка гортензiя була названа на честь жiнки –
математика, яка привезла її з Iндії.