2. Мета:
Розуміти основні поняття теми. Навчитись застосовувати новий матеріал на практиці для
вирішення ситуаційних задач. Ознайомитись з прикладами, що приведені в лекції.
Питання що розглядаються:
• Поняття основних фондів підприємства, їхній склад і структура
• Показники ефективності використання основних фондів
• Облік і оцінка основних фондів
• Знос основних фондів
• Поняття і суть амортизації основних фондів і нематеріальних активів. Амортизація в
податковому і бухгалтерському обліку
3. Речовинні фактори, якими володіє промисловість називаються фондами.
В залежності від характеру функціонування фонди:
• Виробничі
• Невиробничі
Основні фонди становлять собою частину засобів виробництва, переважно засобів праці, що
беруть участь у багатьох виробничих циклах, не змінюють при цьому свою речовинну форму і
поступово, по міру зносу, переносять свою вартість на продукцію, що випускається (за
допомогою амортизації).
Для бухгалтерського обліку основні засоби поділяються відповідно до положення
(стандарту) 7 «Основні засоби» на наступні 9 груп:
• земельні ділянки;
• капітальні витрати на поліпшення земель;
• будівлі, споруди і передавальні пристрої;
• машини й устаткування;
• інструменти, прилади й інвентар (меблі);
• транспортні засоби;
• робоча і продуктивна худоба;
• багаторічні насадження;
• інші основні фонди.
4. Крім того, у бухгалтерському обліку виділяють необоротні матеріальні активи:
• бібліотечні фонди;
• малоцінні необоротні матеріальні активи;
• тимчасові спорудження;
• природні ресурси;
• інвентарна тара;
• предмети прокату;
• інші необоротні матеріальні активи.
У промисловості традиційно застосовується така класифікація основних фондів:
• Будівлі
• Споруди
• Передавальні пристрої
• Машини й устаткування
• Транспортні засоби
• Інструмент
• Виробничий інвентар і приналежності
• Господарський інвентар
5. Ефективність використання основних фондів значною мірою визначає ефективність
усього виробництва.
Показники ефективності використання основних фондів (показники використання):
• часткові
o екстенсивного
o інтенсивного використання основних фондів
• загальні.
Показником екстенсивного використання основних фондів у загальному виді є коефіцієнт
екстенсивного використання :
де , – відповідно фактичний і плановий фонди часу роботи основних фондів.
Ця величина повинна прагнути до одиниці. Чим більше Тф, тим більше час роботи устаткування і
більше продукції випускається підприємством. Якщо вона має збут, то збільшується прибуток.
6. Як показник екстенсивного використання найчастіше застосовується коефіцієнт
змінності устаткування.
де n1, n2, n3 – це кількість станко-змін, відпрацьованих обладнанням у першу, другу та третю зміни;;
n0 – загальне число одиниць устаткування, встановленого в розглянутому підрозділі;
ap – кількість робочих днів у періоді.
де T1, T2, T3 – час, відпрацьований у першу, другу та третю зміни.
Тм – максимальний час, чи час роботи в найбільшу зміну.
Відпрацьований час розраховується так:
де ti – час роботи одиниці устаткування i-го виду за зміну;
ni – кількість одиниць устаткування i-го виду;
ap – кількість робочих днів у періоді.
7. Коефіцієнт змінності наближено може бути визначений по кількості робітників, які в
середньому з’являлись на роботу за добу (N):
Основними напрямками підвищення є:
підвищення ;
збільшення частки діючого устаткування за рахунок зниження кількості невстановленого устаткування
і більш швидкого освоєння устаткування;
зниження величини простоїв устаткування в ремонті за рахунок його спеціалізації і раціональної
організації.
У свою чергу, Кзм можна збільшити за рахунок:
підвищення рівня спеціалізації і кооперування, що забезпечить ріст серійності і завантаження
устаткування;
підвищення ритмічності роботи;
зниження простоїв, пов'язаних з поганим обслуговуванням і постачанням робочих місць;
ліквідація устаткування, що недостатньо використовується.
8. Показником інтенсивного використання устаткування є коефіцієнт інтенсивності
використання ( ):
де , – фактична і максимальна продуктивність устаткування.
Кі повинен мати максимально можливе значення. Основними шляхами росту є:
застосування сучасної технології, машин і устаткування, впровадження швидкісних режимів роботи;
раціональне розташування устаткування, що дозволяє підвищити його кількість на тих же площах;
оптимізація виробничої програми відповідно до складу парку устаткування;
застосування заготовок, які максимально наближаються по конфігурації до готових деталей.
Інтегральний коефіцієнт знаходиться як добуток коефіцієнтів екстенсивного і
інтенсивного використання основних фондів:
9. Найбільш важливим і застосовуваним показником є фондовіддача (F0):
де – обсяг продукції, що випускається (товарної, валової або чистої);
- середньорічна вартість основних виробничих фондів. Вона розраховується як:
де
Фп - вартість основних фондів на початок року;
∑Фвв - сумарна вартість фондів, що вводяться. Знак Σ означає, що фонди можуть вводитися чи
вибувати в кілька етапів;
Т1 - час роботи основних фондів, що вводяться;
Фвб - вартість основних фондів, що вибувають;
Т2 - час бездіяльності фондів, що вибувають.
Фондовіддача може розраховуватися і по загальній вартості виробничих фондів.
10. Вартість основних фондів на початок року 18 млн. грн. З 1.03 введено цех вартістю 1,2
млн. грн. З 1.09 введена технологічна лінія вартістю 0,3 млн. грн. 1.04 списано
обладнання на суму 0,4 млн. грн. , з 1.10 ліквідований склад вартістю 0,5 млн. грн. Тоді:
Фондовіддача показує об’єм випуску продукції на одну гривню вартості основних фондів.
Фондовіддача є одним з найважливіших показників використання основних фондів. У більшості
випадків вона повинна мати більше значення. Однак слід мати на увазі, що цей показник характеризує
ефективність використання тільки однієї частини ресурсів – основних фондів. Тобто можуть бути
випадки коли більше значення ефективності використання усіх ресурсів забезпечується при меншому
значенні Fо. В останні десятиріччя мало місце постійне зниження фондовіддачі. Це пов’язано з
випередженням темпів зростання вартості основних фондів у порівнянні з темпами росту їх
продуктивності.
11. Фондомісткість ( ) це величина зворотна до фондовіддачі:
Вона показує витрати основних фондів на одну гривню продукції, що випускається.
Фондоозброєність ( ) розраховується як:
де N – чисельність робітників або промислового-виробничого персоналу
Фондоозброєність зростає з розвитком НТП.
Підставляючи у формулу для визначення фондовіддачі значення Ф з останньої формули
одержимо:
де В – показник продуктивності праці (виробіток).
Фондовіддача може підвищуватись при умові, що зростання продуктивності праці
випереджає ріст фондоозброєності.
В розвинутих країнах величина Fв досягає 50-70 тисяч доларів США.
12. Коефіцієнт оновлення основних фондів (Kо):
де Фвв – вартість основних фондів, що вводяться в розглянутому періоді;
Фо – середньорічна вартість основних фондів.
Ефективність використання виробничих фондів підприємства оцінюється також
показником рентабельності виробництва (Рв):
де П – балансовий прибуток підприємства;
Фосн – середньорічна вартість нормованих оборотних засобів.
13. Важливим для об'єктивної оцінки фондів є їх правильна вартісна оцінка.
Використовують такі основні види вартісної оцінки основних фондів:
• Оцінка по повній первісній вартості (Фо=Цоп+Зтмн+Зрс+Звп+Знп+Зср ).
• Оцінка по повній відновлюваній вартості (Фв=Цопн+Зтмнн+Зрсн+Звпн+Знпн+Зсрн).
• Оцінка по повній первісній вартості з урахуванням зносу (Фоз=Фо(1-Кз)).
Визначити об'єктивно величину Кз складно, тому Фоз знаходять так:
Фоз = Фо - Ар+Зк,
де Ар - амортизація на реновацію, нарахована за термін експлуатації, як:
Ар = Арр * Тф,
де Тф – фактичний термін експлуатації;
Арр – величина амортизації за рік.
Зк – витрати на ремонти, модернізацію, реконструкцію та інщі види поліпшення основних фондів за той же період.
Зк=Зкр * Тф,
• Оцінка по повній відновлюваній вартості з урахуванням зносу (Фвз = Фв (1-Кз))
На практиці Фвз знаходиться аналогічно Фо як:
Фвз=Фв - Ар+Зк
14. Існують різні методи оцінки фізичного і морального зносу. Фізичний знос визначається по
терміну служби, по виробленій продукції.
При рівномірному зносі фізичний знос першого виду визначається коефіцієнтом Кф
1:
де Тф, Тн – фактичний і нормативний строк служби.
Якщо нормативне значення строку служби невідоме, то Кф
1 визначається так:
де Тз - залишковий термін служби (визначається експертами).
Моральний знос першого виду можна визначити коефіцієнтом Км
1:
де Фо, Фв – первісна і відновлювана вартість основних фондів.
Слід підкреслити, що визначення об’єктивної кількісної оцінки фізичного і морального
зносу фондів є складною задачею.
15. Амортизація – це процес відшкодування зносу основних фондів шляхом перенесення їхньої вартості
на продукцію, що випускається.
У вітчизняній практиці розрізняли два види амортизації:
1)амортизація на реновацію. Тобто амортизація на повне відшкодування вартості основних
фондів по закінченню їхнього строку служби;
2)амортизація на капітальні ремонти. Амортизація на проведення капітальних, частини
середніх ремонтів, модернізації і реконструкції фондів.
Амортизаційні відрахування здійснюються по нормах амортизації (На).
На - це відсотки щорічних, щоквартальних чи щомісячних відрахувань від повної первісної чи
залишкової вартості основних фондів на продукцію, що випускається.
16. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову (фактично залишкову) вартість
основних фондів. Ця вартість у кварталі а визначається так:
Ба = Фо - (Ба - 1+ Па - 1 - Ва - 1 - Аа - 1) · Iа - 1,
де Ба – 1 – балансова (залишкова) вартість у попередньому (а - 1) кварталі;
Па - 1 - вартість основних фондів, що придбані в попередньому кварталі;
Ва - 1 – вартість основних фондів, що вибули в попередньому кварталі;
Аа - 1 - амортизаційні відрахування за попередній квартал;
Iа - 1 - індекс інфляції попереднього кварталу, що визначається:
де Иа-1 – інфляції в попередньому кварталі.
Якщо інфляція Иа-1 не більше 2,5%, то основні фонди не індексуються. Амортизація
знаходиться так:
17. В бухгалтерському обліку передбачено п’ять методів амортизації:
• Прямолінійний метод
норма амортизації за місяць знаходиться як:
• Метод зменшення залишкової вартості
де т - число років корисного використання об'єкта.
Для початку нарахування амортизації її річна величина (Ар) знаходиться як:
Для наступних років експлуатації нарахування ведеться по залишковій вартості:
• Метод прискореного зменшення залишкової вартості:
• Кумулятивний метод:
Якщо, наприклад, термін корисного використання верстата 5 років, то сума Тквр= 1+2+3+4+5=15
• Виробничий метод:
де Ов – величина обсягу випуску; Нав – виробнича ставка амортизації.
Нав – визначається так: Де - сумарний обсяг продукції, що випускається,
за очікуваний період використання об'єкта. Цей метод використовується, наприклад, на автотранспорті,
в гірничовидобувній промисловості.
18. Для визначення процесу розподілу вартості довгострокових активів протягом облікових
періодів, у яких експлуатація приносить доход, в закордонній науковій літературі і
практиці використовуються три терміни:
• знос (депресіація);
• витрачання;
• амортизація.
У США використовуються 4 основних методи нарахування зносу:
рівномірний(прямолінійний);
• пропорційно випуску продукції;
• пропорційно сумі цифр числа років експлуатації активів;
• метод зменшення залишку.
