2. Мета:
Вивчення таких понять, як: конкуренція, конкурентоздатність. Ознайомитись та вивчити
головні формули по темі. На прикладах, які приведені в лекції навчитись вирішувати
реальні задачі.
Питання, що розглядаються:
• Загальні поняття про конкурентоспроможність товарів і товаровиробників
• Методи оцінки рівня конкурентоспроможності нової техніки
• Визначення рівня конкурентоспроможності за методом функції бажаності

3. Конкуренція - важливий чинник ринкової економіки. Конкурують між собою товари, подані на
ринках, і виробники цих товарів - фірми, галузі, країни. Тому конкуренція і конкурентоспроможність
можуть розглядатися в двох аспектах:
а) конкурентоспроможність товарів (продукції, послуг);
б) конкурентоспроможність товаровиробників (фірм, галузей, країн).
Під конкурентоспроможністью виробника розуміється його спроможність вести ефективну виробничо-збутову
діяльність і тим самим протистояти конкурентам.
Під рівнем конкурентноздатності товаровиробника варто розуміти показник, що дає відносну характеристику
його спроможності протистояти конкурентам на конкретних ринках у розглянутий період.
Конкурентоспроможність продукції - це її властивість, а рівень конкурентоспроможності - показник цієї
властивості, що дає відносну характеристику спроможності продукції задовольняти вимоги конкретного ринку в
розглянутий період у порівнянні з продукцією конкурентів.
Під рівнем конкурентоспроможності товару пропонується розуміти відносну характеристику продукції (послуги) як
товару, що виражає ступінь її преваги на даному ринку товару-конкуренту (аналогу). Апостеріорним критерієм
конкурентноздатності в цьому розумінні може служити відносна частка продажів оцінюваного товару Jні в порівнянні з
товаром-конкурентом:
Jні = Мн / (Мн + Мі), Мн, Мі - обсяги продаж нового товару та і-го його аналога.
Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду чинників, що впливають на перевагу товарів
і визначають обсяг їхньої реалізації на даному ринку:
• Техніко-економічні чинники
• Комерційні чинники
• Нормативно-правові чинники

4. Оцінка конкурентоспроможності нових виробів проводиться на основі співставлення її технічних, якісних,
експлуатаційних, економічних, естетичних, ергономічних та інших параметрів с параметрами базової техніки або
техніки-еталона.
Найчастіше на практиці використовуються два основних методи оцінки конкурентоспроможності нової техніки -
диференційний та комплексний.
Диференційний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності інноваційної
техніки або наявність в неї недоліків в порівнянні з технікою-еталоном.
Диференційний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на співставленні одиничних параметрів
розроблюємої та базової техніки. В результаті такої оцінки встановлюється наступне:
а) чи досягнуто рівня параметрів базової техніки;
б) по яким параметрам цей рівень досягти не вдалося;
в) які з параметрів в найбільшій мірі відрізняються від базових.
Якщо за базу оцінки прийняти величину певного параметра, розрахунок одиничного показника (qi) нової техніки слід проводити
по одній з наступних формул:
qi = i / io 100 % qi = io / i  100 % i = 1, 2, 3,....., n, i - значення і-го параметра техніки, що розроблюється;
io - значення і-го параметра базової техніки; n - кількість функціонально-технічних показників, що розглядаються.
Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності, на відміну від диференційного методу, оснований на
використанні групових, інтегральних та змішаних показників або на співставленні показників одиничних корисних
ефектів техніки-еталона і техніки, що розробляється.
Розрахунок групового показника конкурентоспроможності по нормативно-правовим параметрам (Jнп) проводиться по наступній
формулі:
Jнп = qн1 qн2 qн3......qm, qні - одиничний показник конкурентоспроможності по і-му нормативному параметру;
m - кількість нормативних показників.

5. Розрахунок групового показника конкурентоспроможності по техніко-економічним показникам Jтп (за
виключенням нормативних) проводиться з використанням наступної формули:
Jтп = qт1 т1 + qт2 т2 + qт3 т3 +...... + qтк тк,
qті - одиничний показник конкурентспроможності по і-му технічному параметру;
ті - вага і-го показника (параметра) в загальному наборі з “к” технічних показників, які характеризують потребу в даному виробі.
Інтегральний показник конкурентоспроможності нової техніки J по відношенню до техніки-еталону
визначається за допомогою наступної формули:
J = Jнп Jтп Jеп,
Jнп, Jтп, Jеп - відповідно групові показники конкурентоспроможності по нормативно-правовим, техніко-економчним та комерційним параметрам.
Наприклад, нехай на ринку є три товари-конкуренти, що займають по обсягу продажів відповідно 20, 30, і 50%
місткості ринку, тобто їхні обсяги продаж відносяться як 2:3:5, а частки продаж складають: J1 = 0,2; J2 = 0,3;
J3=0,5. На ринок поставляється нова (оцінювана) продукція. Для прогнозування її конкурентоспроможності був
проведений експертний опит групи експертів із 10 чоловік. Кожному експерту задавалося одне питання:
“Якому з двох товарів Ви віддасте перевагу, роблячи покупку на даному ринку в розглянутий період -
оцінюваному або його конкуренту? ” Це питання задавалося кожному експерту тричі - для порівняння
оцінюваної продукції з кожним із конкурентів. У результаті опиту з'ясувалося, що при порівнянні з першим
аналогом оцінюваному товару віддали перевагу 5 експертів, при порівнянні з другим - 8, а при порівнянні з
третім - 4. Вважаючи, що відношення n / 10 (n - число експертів, що віддали превагу оцінюваній продукції) є
апріорна оцінка переваги нової продукції щодо кожного і-го аналога-конкурента, знаходимо наступні оцінки:
Jн1 = 0,5; Jн2 = 0,8; Jн3 = 0,4.
Тепер по формулі (21.9) можна знайти апріорну (прогнозовану) оцінку очікуваної частки продажів нової
продукції на даному ринку: Jн = 1/{1 + 0,5/0,5 + 0,2/0,8 + 06/04} = 4 / {4+4+1+6} = 4/15 = 0,267
Обчислення, виконані по цій формулі, показують, що місткість ринку з новим товаром можна прийняти кратною
15 одиницям, а обсяги продаж будуть співвідноситися як Jн : J1 : J2 : J3 = 4 : 4 : 1 : 6
Це значить, що очікувані частки продажів складуть: для нового товару 4/15; для конкурента №1 - 4/15; для
конкурента №2 - 1/15; для конкурента №3 - 6/15, тобто поява нового товару на ринку веде до зміни
співвідношень обсягу і частки продаж усіх товарів. Це пояснюється перерозподілом попиту на товари в зв'язку
зі зміною їхньої переваги в нових умовах ринку.

6. метод оцінки рівня конкурентноздатності дозволяє досить просто і наочно одержати кількісні
оцінки рівня конкурентоспроможності різних об'єктів по всій сукупності розглянутих параметрів, а
також гнучко реагувати на навіть незначні зміни кожного з них. Процедура одержання таких оцінок
містить у собі три наступні етапи:
а) вибір критеріїв (параметрів) оцінки досліджуваного об'єкта (вироби, послуги і т. п. );
б) одержання оцінок стану рівнів окремих параметрів конкретного об'єкта дослідження;
в) об'єднання отриманих оцінок в один узагальнений показник, що характеризує рівень конкурентоспроможності
досліджуваного об'єкта в цілому.
Метод заснований на використанні функції бажаності
е - основа натурального логарифма; x - приведене значення параметра досліджуваного об'єкта.
Функція f визначена в інтервалі 0....1 і використовується в якості безрозмірної шкали, названою шкалою бажаності,
для оцінки рівнів параметрів порівнюваних об'єктів (виробів, послуг).
Відповідність значень функції бажаності рівню конкурентноздатності досліджуваного об'єкта:

7. Процедура одержання оцінки рівня параметра виробу по шкалі (функції) бажаності f містить у собі
наступні етапи:
а) визначення значень приведеного параметра x, що відповідають вузловим точкам шкали бажаності по формулі (21.12);
б) визначення значень параметра P, що відповідають межам інтервалів шкали бажаності f, відповідно до умов
(критеріїв), приведених у табл. 21.2;
в) визначення коефіцієнтів апроксимації за даними x і P ;
г) обчислення значення x для конкретного значення оцінюваного параметра P по формулі (21.12);
д) визначення значення функції бажаності f для оцінюваного параметра.
Маючи оцінки рівнів окремих параметрів виробу, розраховується рівень конкурентоспроможності
усього виробу за допомогою узагальненої функції бажаності F:
F = (f11 x f22 x....х fіi x.... x fnn)1/n,
fі - значення функції бажаності для i-го параметра досліджуваного виробу; i - вагомість i-го параметра досліджуваного виробу; n
- кількість проаналізованих параметрів виробу.
У випадку, коли заздалегідь невідомі вимоги конкретних споживачів, рекомендується
притримуватися наступних правил:
а) за f = 1,00 приймається рівень параметра, що перевищує кращий світовий або максимально можливий рівень, або рівень,
поліпшувати котрий немає рації;
б) за f = 0,80 приймається кращий світовий рівень, тобто найкраще значення параметра серед усіх розглянутих;
в) за f = 0,20 приймається найнижчий рівень значення параметра серед усіх розглянутих виробів;
г) за f = 0,00 приймається найбільше низький рівень значення параметра, що можна собі представити;
д) інтервал на шкалі параметрів, що відповідає значенням функції бажаності f = 0, 20...0,80 варто розбивати рівномірно.
При цьому значення параметра P у точках, що відповідають значенням бажаності 0, 37 і 0, 63 визначаються з рівняння
апроксимації. Наприклад, для випадку лінійної моделі: P = (x - a) / b, а, b - лінійні коефіцієнти.