Біобібліографічний нарис, присвячений Ірині Калинець ознайомить всіх, хто цікавиться українською історією, із сторінками життя та творчості цієї сильної духом жінки, що була еталоном справедливості, рішучості та безкомпромісності.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Публічна бібліотека № 160 сімейного читання
Біобібліографічний нарис
до 80-річчя від дня народження Ірини Калинець
Київ, 2020
Вона горіла все життя

2. 2
УДК 016:821.161.2’06(092)
В 73
Вона горіла все життя: біобібліографічний нарис до
80-річчя від дня народження Ірини Калинець /
укладач Н. А. Петренко. – Київ : Публічна бібліотека
№160 сімейного читання, 2020. – 20 с.
Ірина Стасів-Калинець — українська поетеса,
письменниця та науковець, багаторічний політв'язень
радянських таборів, діяч дисидентського руху, активістка
українського національного і правозахисного руху. Вона
увійшла в нашу історію в когорті шестидесятників, на
небосхилі яких є однією з найяскравіших зірок, адже
постійно була в числі перших, коли йшлося про захист
людської честі та гідності, національних та релігійних
прав.
Біобібліографічний нарис, присвячений Ірині
Калинець ознайомить всіх, хто цікавиться українською
історією, із сторінками життя та творчості цієї сильної
духом жінки, що була еталоном справедливості, рішучості
та безкомпромісності.
Нарис розрахований на широке коло користувачів.
При підготовці бібліографічного нарису
використано книжковий фонд Публічної бібліотеки № 160
сімейного читання, електронний каталог Публічної
бібліотеки ім. Лесі Українки та ресурси Інтернету.
Укладач: Н. А. Петренко

3. 3
Слово – безсмертне. Слово – у крові.
Піснею схлипне. Тугою встане.
Слово ніколи не буде останнім
Ірина Калинець
Ірина Онуфріївна Стасів-
Калинець народилася 6 грудня
1940 року у Львові в робочій
родині.
Батько, Онуфрій Іванович
та мати, Ганна Дмитрівна були
віруючими Української Греко-
Католицької Церкви,
забороненої в СРСР. Спогади
про дитинство в неї сумні, тому що родина жила під
страхом депортації.
Характер дівчини формувався в післявоєнні роки,
коли батьки пошепки розповідали про Голодомор в
Україні, про Січових Стрільців, про УПА.
«Ночами – прислухання до гуркоту машин: де
зупиниться, по кого?… Одяг, на всяк випадок,
акуратно складений на стільці, щоб усе під рукою,
коли прийдуть вивозити. Сибір нас оминув, та не
оминув він багатьох моїх однокласниць – із 52
учениць першого класу 87-ї СШ у другому класі
залишилася половина».
Ірина Калинець

4. 4
Ірина багато читає, вивчає релігійну літературу,
заборонених письменників, істориків. Тоді ж
формується її власний погляд на майбутнє України.
Навчалася у Львівській середній школі № 87,
після закінчення якої в 1957році працювала
лаборантом на заводі «Фiзприлад», а потім півроку -
в Інституті переливання крові.
Під час «хрущовської відлиги» Ірина Стасів
вступила на слов’янський відділ філологічного
факультету Львівського державного університету ім.
Івана Франка. В університеті Ірина познайомилася з
майбутнім чоловіком, поетом Ігорем Калинцем.
Студенти гаряче дискутували, читали поезію,
вивчали історію України за забороненими книжками.
Тоді з-під її пера народилися перші вірші.
«Підпільно діставали багато літератури. Читали
навіть Донцова, а це було дуже великим гріхом
перед тодішньою владою. Саме тоді виключили
з університету Михайла Гончара і Левка Воловця
за те, що вони читали трилогію «Мазепа»
Богдана Лепкого. Діставали «Літературний
вісник», знайомилися з творами Олега Ольжича,
Олени Теліги, Юрія Липи. Знали трохи більше,
ніж звичайний студент, почувалися
українськими патріотами».
Ігор Калинець

5. 5
Після закінчення університету з 1964 року
працювала методистом обласного Будинку народної
творчості, бібліотекарем, викладачем української
мови та літератури у Львівському політехнічному
інституті.
Була діяльним учасником когорти львівських
шестидесятників – художників, поетів, громадських
діячів; товаришувала з дисидентами Валентином
Морозом та В’ячеславом Чорноволом.
У цей час у «самвидаві» з'являються поетичні
збірки Ірини Калинець: «Лісовий Никифор»,
«Оранта», «Дорога вигнання», «Дзвони».
З 1966 року Стасів-Калинець вже не мала
постійної роботи.
За участь у дисидентському русі у 1970 році її
звільнили з роботи.
Згодом працювала в ткацькому цеху, в школі у
групі продовженого дня.
«Мені не дозволяли працювати за фахом. Не
прямо заявляючи, підступно. Ось, наприклад,
хтось із директорів школи погоджувався взяти
мене, а коли я приходила з документами, діставала
відмову, нема, мовляв, роботи. Зрештою
безробіття стало нормою життя».
Ірина Калинець

6. 6
Чесна та безкомпромісна,
у липні 1971 року Ірина
підписала протест проти
арешту Валентина Мороза;
брала участь у підготовці
матеріалів до нелегального
журналу «Український
вісник», який видавав
В’ячеслав Чорновіл; у грудні
разом з однодумцями
створювала громадський
комітет на захист дисидентки Ніни Строкатої-
Караванської, який став першою правозахисною
організацією в Україні.
12 січня 1972 року відбулися масові обшуки та
арешти українських дисидентів. Того дня у Львові та
Києві було заарештовано 19 осіб – учасників
різдвяної коляди.
«Наприкінці 1971 року ми створили Комітет
захисту Ніни Строкатої. Комітет із захисту прав
людини уже був у Москві, В’ячеслав Чорновіл
хотів створити український. Властиво, це і був
початок того руху, який пізніше вилився у
Українську Гельсінкську групу».
Ірина Калинець

7. 7
Ініціатором вертепу у Львові стала учасниця
правозахисного руху лікар Олена Антонів, колишня
дружина В’ячеслава Чорновола.
Під час вертепів дисиденти заходили з вітаннями-
колядками до знаних людей, наприклад, до Романа
Іваничука, Ростислава Братуня, Миколи Петренка,
Володимира Лучука, Євгена Лазаренка, Володимири
Чайки, Григорія Нудьги, інших письменників і митців.
«Увечері 9 січня, на Стефанії, Василь Стус
повертався до Києва, ми зі Славком Чорноволом
проводжали його в аеропорт. Їдемо повз
будинок КГБ, а там всі вікна світиться, тоді й
подумалося - вони щось готують».
Ірина Калинець

8. 8
У Львові до слідчої в’язниці УКҐБ, в якій тепер
працює Національний музей «Тюрма на Лонцького»,
потрапили В’ячеслав Чорновіл, Ірина Стасів-
Калинець, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Михайло
Осадчий, Ярослав Дашкевич. Заарештованих
дисидентів залякували розстрілом, тортурами,
психлікарнями і завданням шкоди рідним.
Хоча слідчі не змогли довести причетність Ірини
до групи Вячеслава Чорновола і участь у виданні
нелегального журналу «Український вісник», у липні
1972 року суд звинуватив Ірину Стасів-Калинець за
ст.62 Кримінального кодексу УРСР – «антирадянська
агітація і пропаганда».
За аналогічними звинуваченнями засудили тоді і
її чоловіка Ігоря Калинця. Вирок їх поєднав – 6 років
позбавлення свободи з утриманням у виправно-
трудових колоніях суворого режиму і три роки
заслання.
«Нас звинуватили, що ми начебто є
представниками законспірованої
антирадянської групи... Під час обшуку не
знайшли нічого такого, що давало б їм змогу
зачепитися. Але для КДБ достатньо було
того, що ми українці, які писали, розмовляли
українською мовою… Ігоря засудили тільки
за те, що він поет».
Ірина Калинець

9. 9
Залишилася без батьків дев’ятирічна донька
Дзвенислава. Коли вони повернулися до Львова,
дівчинка вже закінчувала школу.
Ув’язнення Ірина відбувала в таборі у Мордовії
разом із Стефанією Шабатурою, Надією Світличною
та іншими. Навіть за колючими дротами вони брали
участь в акціях спротиву, підписанні листів на
підтримку Андрія Сахарова, зверталися до Комітету
прав людини ООН зі скаргою на табірні умови; Ірина
голодувала на знак протесту проти відмови побачень
з рідними.
У таборі було багато українців, зокрема зі
старшого покоління (ті, хто був в УПА, в ОУН, у
підпіллі). Були ще прибалти, росіяни, євреї,
вірмени. Нас не визнавали політичними. Тому
ми часто порушували питання про визнання
статусу політв’язня. У таборах, на Уралі, я
відбув шість років. І весь час, окрім протестів,
які підкріплювалися постійно якимись
заявами, зверненнями як до радянського
уряду, так і до міжнародних організацій, ми
влаштовували голодування і страйки.
Займалися ще нагальнішою роботою: писали
хроніку життя в таборі, якісь публіцистичні
речі, вірші, статті, і передавали все це за
кордон. Передати — це було найважче
мистецтво...
Ігор Калинець

10. 10
Ірина не переставала писати вірші. В ув’язненні
замість «каяття» Ірина присвячує В’ячеславу
Чорноволу дисидентську збірку «Дорога вигнання»
та вірш «Одіссей».
Після звільнення в 1981 р. — знову митарства,
боротьба за прописку. Улаштуватися на роботу
можна було тільки за вказівкою КДБ. Багато старих
знайомих відвертаються при зустрічі з ними, «не
впізнають».
Єдине, про що шкодувала Ірина, що її мала
дочка мусіла жити без мами і тата. Про все інше
вона з гумором розказувала: якось чи то в їхню,
чи в сусідню камеру підселили російських
старовірів. Такі, каже, добрі були ті «бабушки»,
пожаліли Ірину, що в неї ноги голі, і зв’язали їй
шкарпетки. Вона ніколи не називала той період
«неволею»: на засланні Ірина працювала,
писала, спілкувалася з багатьма письменниками.
Навіть свої студії «Слово о полку Ігоревім» вона
опрацьовувала в Сибірі».
Віра Лясковська
У Львові ситуація була дуже гнітючою. Нам
довелося повоювати, аби залишитись у цьому
місті і допомогти іншим політв’язням: Кандибі,
Осадчому, яким також було тяжко після
повернення.
Ігор Калинець

11. 11
У другій половині 80-х років починається
невідворотне пробудження національної свідомості
українського народу.
Крихітна двокімнатна квартира Калинців, де
мешкають разом з батьками донька, зять, а згодом і
внучка, стає своєрідним штабом.
Тут започатковується видання
науково-популярного альманаху
«Євшан-зілля». Тут «зав'язується»
молодіжне Товариство Лева, яке
активно працює в екологічному та
патріотичному напрямах. Вшанування
пам’яті поета Б.-І. Антонича,
композитора В. Барвінського, перші львівські віча,
вшанування могил Січових Стрільців 1 листопада
1988 року на Янівському цвинтарі, грандіозний
мітинг-молебень під стінами Собору Святого Юра 22
січня 1989 року в пам’ять про Злуки українських
земель, який закінчився 10-денним арештом Ірини -
за всім цим стоїть її керівництво і активність.

12. 12
Ірина Калинець була серед організаторів
«Меморіалу», Народного Руху України, увійшла до
Товариства української мови ім. Т. Шевченка,
являлась активним учасником руху за відродження
УГКЦ.
Коли 23 лютого 1989 року до Львова прилетів
тодішній генеральний секретар КПРС М. Горбачов,
міліцейське керівництво вирішило зранку затримати
Ірину Калинець, В’ячеслава Чорновола та інших
«неблагонадьожних» громадян. Їх не відпускали до
вечора, доки літак з Горбачовим не вилетів зі
львівського летовища.
У травні 1990 р. Ірина Калинець стала
начальником Львівського обласного управління
освіти, рішуче виступила за українізацію шкільної
освіти. Під її керівництвом розробляється і
впроваджується на Львівщині «Концепція української
національної школи». За її ініціативи вийшов
підручник з української літератури, у якому вперше
був надрукований гімн «Ще не вмерла Україна».
Відновлено Першу українську гімназію, відбувається
відродження «Пласту», а на базі військово-
спортивного інтернату постав Юнацький військовий
ліцей ім. Героїв Крут - найбільша Іринина гордість.
Дитячий будинок, відкритий у Львові її стараннями, -
найкращий в Україні.
За ініціативою Ірини Калинець у Донецьку була
відкрита українська школа і Український культурний
центр.

13. 13
У цьому ж році її обирають депутатом Верховної
Ради України першого демократичного скликання,
яка проголосила незалежність України. З 1992 по
1994 роки працювала у Верховній Раді головою
підкомісії в Комісії ВРУ з питань освіти. І тут Ірина
Онуфріївна робила все можливе, щоб незалежність
була справжня, а не декоративна.
Діяльність Ірини Калинець у той час - це
справжнє подвижництво «на ріллі, що заросла
буряном, не нашою квіткою» (за її словами).
Думаю, навіть замало працювала. Зрештою
наш шлях був долею визначений... Я завжди
сповідувала принцип: ніщо не минає безслідно,
аби тільки себе не спотворити, не втратити. Нація
— це неповторна квітка, яка мусить розцвісти
своїми кольорами. В Україні росте молоде
покоління. За ними майбутнє.
Ірина Калинець

14. 14
За громадську діяльність Ірина Калинець у 1998
році отримала номінацію «Одна із 100 героїнь у
світі» Рочестерського клубу (США). Доречно
зазначити, що для представлення на цю номінацію
було висунуто 3300 жінок з усього світу.
2000 року Ірину Онуфріївну нагороджено
орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. нагороджена
Орденами Княгині Ольги (2000 р. – ІІІ ст., 2005 р. –
ІІ ст.).
Духовні інтереси Ірини Калинець багатовимірні.
Вона і поет, і прозаїк, публіцист, есеїст, педагог,
науковець.
У творчому доробку Ірини Калинець —
віршовані збірки, новели, роман, історичні праці,
наукової розвідки, твори для дітей. Казки Ірини
Калинець дарують світло і
радість, вони сучасні,
українські, з вдалими,
зрозумілими для дітей
вкрапленнями фактів історії,
з розповідями про традиції
українського народу.
В останні роки життя
Ірина Калинець працювала
над неординарною книжкою
«Коло над обличчям
безодні». Цим вільним студіям над текстами Святого
Письма вона присвятила десять років.

15. 15
«За останні роки я зайнялася улюбленою
працею, розпочатою ще в табірні роки, –
дослідженням історії України давніх часів. Це і
питання хрещення Русі та початків нашої
писемности, і видатні постаті, зокрема
митрополит Русі часів Ярослава Мудрого –
Теопемпт, святий Теодозій Печерський, він же
(на моє переконання, оскільки у розвідці про
нього я намагалася опертися на факти) – й
митрополит Іларіон Русин. Зараз зацікавила
мене проблема лексичних архетипів у Біблії. А
також – і це несподівано – вплив учення святого
Августина (в православії – Блаженного) на
творчість Тараса Шевченка».
Ірина Калинець
«Ірина могла вночі зателефонувати і
поділитися своїми помислами. Ця книга є
надзвичайно складна для сприйняття, вона
глибоко працювала з Біблією. Вивчила єврейську
мову для того, щоб робити переклад і подавати
своє бачення біблійних подій. Коли вона
натикалася на фізику, телефонувала пану
Вакарчуку, щоб пояснив ті чи інші явища, які
відбуваються в природі. З точки зору богослов’я
Ірину консультував тепер уже Блаженніший
Святослав Шевчук».
Віра Лясковська

16. 16
Книгу упорядкували вже після її смерті.
31 липня 2012 року після тривалої боротьби з
важкою хворобою серце Ірини Калинець зупинилось.
Похована письменниця на Личаківському кладовищі
у Львові.
Я єсмь євшан і суть моя гірка.
Скорботно злилось в ній минуле і
прийдешнє,
настояне на крові і віках,
щоб завтра вже забулось моє ім’я.
Я єсмь євшан.
Полин на ваші душі,
останній пагінець,
та не остання кров,
що поїть соками нутро землі моєї.
Міжнародний благодійний фонд ім. Ярослава
Мудрого у 2013 році заснував премію імені Ірини
Калинець.
Присвоюється нагорода за видатні здобутки у
розвитку українського суспільства, утвердженні
історичної пам'яті українського народу, його
національної свідомості та самобутності, розвитку
української освіти, культури та літератури,
утвердженні авторитету України у світі.
За словами президента Фонду Валентини
Стрілько, премія імені Ірини Калинець — це поштовх
людей до активної громадянської позиції.

17. 17
Це відзначення тих, хто продовжує справу
відродження і розвитку української нації, якій так
самовіддано служила Ірина Калинець.
Основний творчий доробок
 Поетична збірка «Лісовий Никифор» (1965)
 Поетична збірка «Оранта» (1969-1970)
 Поетична збірка «Дорога вигнання» (1968-
1971)
 Поетична збірка «Крізь камінь» (1972-1975)
 Поетична збірка «Остання з плакальниць...»
(1974-1979)
 Поетична збірка «Тирсою в полі» (1973-1979)
 Поетична збірка «Поезії» (Нью-Йорк, 1991)
 Твори для дітей «Лелека і Чорна Хмара» (1993)
 Поетична збірка «Шлюб з полином» (1995)
 Роман «Вбивство тисячолітньої давності»
(1997)
 Наукова праця «Гуни – нащадки Ізраїля»
(1997);
 Студії над «Словом о полку Ігоревім» (1999)
 «Загадки хрещення України-Руси» (2000)
 Казки для дітей «Казки іграшкового телефону»
(2001)
 Наукова розвідка «Т. Шевченко і св. Августин»
(2006)
 «Епоха гунів та її передісторія: у світлі
біблійних джерел» (2007)

18. 18
Література
1. Захаров, Б. Є. Нарис історії дисидентського
руху в Україні (1956-1987) / Борис Захаров ;
Харківська правозахисна група. – Харків :
Фоліо, 2003. – 143 c.
2. Калинець, І. Ігор Калинець: «Дай, Боже, щоб
ми вистояли!» / І. Калинець ; розмову з поетом
вів Богдан Залізняк // Літературна Україна. –
2019. – 3 серпня. – № 27. – С. 6.
3. Калинець, І. О. Зібрання творів : у 8 т. Т. 1 :
Шлюб із полином : поезія / Ірина Калинець ;
упоряд. І. М. Калинець. – Львів : Сполом,
2012. – 232 с.
4. «Караюсь, мучусь, але не каюсь» : поет та
дисидент Ігор Калинець про історичний
«ланцюжок» української боротьби та
неповинність духу : розмова з поетом-
шістдесятником / вів Дмитро Пальчиков //
День. – 2016. – 15-16 січня.
5. Касьянов, Г. Незгодні : українська інтелігенція
в русі опору 1960-1980-х років / Г. Касьянов. –
Київ : Либідь, 1995. – 224 с.
6. Патока, В. В. «Богослови мене, любове!» : до
70-річчя від дня народження І. О. Калинець /
В. В. Патока // Календар знаменних і пам’ятних
дат. – 2010. – № 4. – С. 113-125.

19. 19
7. Рух опору в Україні 1960–1990 :
енциклопедичний довідник / ред. кол., авт.
ст. : О. Зінкевич (гол. ред.), Г. Панчук,
О. Голуб, О. Обертас. – Київ : Смолоскип,
2010. – 804 с.
8. Садова, В. Львівська пасіонарія : прощання із
Іриною Калинець її поезією / Вікторія Садова //
Дзвін. – 2012. – № 11-12. – С. 145-148.
9. Стасів-Калинець, І. «Сколотське поле» :
[вірш] / І. Стасів-Калинець // Визвольний
шлях. – 1979. – №1. – С. 75.
Електронні ресурси
10. Безсмертний-Анзіміров, А. Ірина Калинець
[Електронний ресурс] / Андрій Безсмертний-
Анзіміров. — Режим доступу :
http://incognita.day.kyiv.ua/irina-kalinecz.html
(Дата звернення 11. 2020)
11. Вшановуючи пам’ять Ірини Калинець
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://khodoriv.info/kalynets/dates-events-
thoughts/vshanovuyuchy-pamyat-iryny-kalynets/
(Дата звернення 11. 2020)
12. Герич, А. Живе слово Ірини Калинець
[Електронний ресурс] / Анна Герич. —

20. 20
Режим доступу :https://zbruc.eu/node/79934
(Дата звернення 11. 2020)
13. Засновано премію ім. Ірини Калинець
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.golos.com.ua/article/65848
(Дата звернення 11. 2020)
14. Ірина та Ігор Калинці : «Ми завжди були
однодумцями» [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : https://zn.ua/ukr/SOCIUM/irina
(Дата звернення 11. 2020)
15. «Під слідством». До біографії Ірини Калинець
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://archive.lnu.edu.ua/pid-slidstvom-do-
biohrafiji-iryny-kalynets/ (Дата звернення
11.2020)
16. Салига, Т. «Щоб не назвав нас ніхто
пришельцями на рідній землі…» [Електронний
ресурс] / Тарас Салига. — Режим доступу :
https://kameniar.lnu.edu.ua/?p=530
(Дата звернення 11. 2020)
17. Цебенко, І. Пам'яті Ірини Калинець
присвячується [Електронний ресурс] / Ірина
Цебенко. — Режим доступу :
http://www.museum.lviv.ua/home/9-novyny
(Дата звернення 11. 2020)