2. Конституційне право виконує специфічну роль в
закріпленні правового статусу людини і громадянина.
Вона закріплює основи правового статусу особи,
визначне її становище у державі і в суспільстві, в той час
як інші галузі права фіксують права і обов'язки в певних
сферах життя: майновій, трудовій, сімейній тощо.
3. Громадянство України - постійний правовий
зв'язок особи з державою Україна, який знаходить
своє вираження в їхніх взаємних правах та
обов'язках.
Володіння громадянством має для особи низку
правових
наслідків:
поширюється юрисдикція держави;
надаються у повному обсязі права та свободи;
покладаються обов'язки;
гарантується захист прав і інтересів у державі і за
її межами.
4. Громадянство України набувається:
за народженням,
за походженням,
вступом до громадянства України,
внаслідок відновлення громадянства України,
за інших обставин, передбачених Законом,
за підставами, передбаченими міжнародними
договорами.
5. Якщо громадянин України добровільно набув
громадянства іншої держави;
Внаслідок вступу особи до військової служби, в
правоохоронні органи іноземних держав без згоди
належних органів України;
У разі отримання громадянства внаслідок подання
неправдивих документів;
Якщо особа за межами України не стала на
консульський облік протягом семи років.
6. У Конституції України визначено
такі групи основних прав:
громадянські,
політичні,
економічні,
соціальні,
екологічні,
культурні,
сімейні.
9. Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi
та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти у
вiдношеннi один до одного в дусi братерства.
політичні
економічні
культурні
соціальні
громадянські
.
Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи,
проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси,
кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або
iнших переконань, нацiонального чи соцiального
походження, майнового, станового або iншого
становища
10. Цей документ був
перекладений на безліч мов
світу
Елеонора Рузвельт назвала
Декларацію "Великою хартією
вільностей" для усього
людства(тому Декларацію
іноді називають Хартією прав
людини).
З метою надання апатридам можливості користуватися основними правами і
свободами без будь-якої дискримінації були прийняті Конвенція про
статус біженців (1951) і Конвенція про статус
апатридів (1954)
11. Основні положення
Конвенції
Впродовж 10 років(з 1979 по
1989) фахівці багатьох країн
світу, що брали участь в
Комісії ООН з прав людини,
розробляли текст нового
положення про права дитини,
в якій би максимально
враховувалися усі сторони
життя дитини в суспільстві.
Цей документ дістав назву
Конвенції про права дитини, і
був прийнятий Генеральною
Асамблеєю ООН
20 листопада 1989 р.
Дитина має право на життя і здоровий
розвиток.
Дитина має право на збереження своєї
індивідуальності, включаючи
громадянство, ім'я і сімейні зв'язки.
Дитина має право на свободу особи,
свободу думки, совісті і релігії. Це право
включає свободу висловлювати свою
думку в усній, письмовій або друкарській
формі, у формі витворів мистецтва або
за допомогою інших засобів по вибору
дитини.
Дитина має право на захист від усіх форм
фізичного або психологічного насильства,
експлуатації, зневаги, недбалої або грубої
звернення як з боку батьків, так і
законних опікунів або будь-якої іншої особи,
що піклується про дитину.
12. Права людини жінок і
дівчаток є невід’ємною,
складовою і
неподільною частиною
загальних прав людини. регіональному і
міжнародному рівнях,
а, також ліквідація всіх
форм дискримінації за
ознакою статі є
першочерговими цілями
міжнародного
співтовариства.
Повна і рівноправна
участь жінок у
політичному,
громадянському,
економічному,
суспільному і
культурному житті
на національному,