1. Корсунь-Шевченківська спеціальна
загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів
Черкаської обласної ради
Н.С. Бандурко
Я – українець!
(патріотичний календар школяра)
м. Корсунь-Шевченківський, 2011

2. Н.С. Бандурко
Я – українець. Патріотичний календар школяра. (Методичний посібник
з виховної роботи в спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах). –
Корсунь-Шевченківський, 2011. – 49 с.
Рецензент:
В.М. Шестопал – заступник директора з виховної роботи Корсунь-
Шевченківської спеціальної загальноосвітньої школи-
інтернату І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради
Метою створення даного посібника є потреба відродження основних традицій,
які становлять підмурівок патріотичного виховання в найтіснішій єдності з
головними шляхами, засобами загартування підростаючого покоління у дусі любові
до рідної мови, культури, народу, України-Батьківщини.
Автор пропонує патріотичний календар школяра, розробки виховних заходів
відповідно до нього, матеріали, які вихователь зможе використати для
інформування учнів про ту чи іншу дату.
Впровадження в виховну роботу заходів патріотичного спрямування дає
можливість виховати справжнього патріота України, а процес підготовки до заходу
зробить дозвілля школярів пізнавальним, цікавим, творчим.
2

3. Вступ
Наш час вимагає відродження і розвитку української національної системи
освіти і виховання.
Сучасна педагогічна наука безперервно повинна еволюціонувати, набувати
все глибшого національного змісту і характеру, творчо використовуючи кращі
досягнення українського народу. Молоді потрібно оволодіти не лише системою
наукових знань, а насамперед цілісною національною культурою, духовністю,
не виключаючи вищі здобутки культури, нашої духовності.
Батьки, вчителі і вихователі повинні усвідомлювати, що в процесі
виховання кожної дитини мають застосовуватися численні пізнавально-
виховані традиції. Ідеї і засоби міфології прадавніх українців, трипільської
культури, духовності язичницької епохи, вищі досягнення культури України-
Русі, козацько-лицарської доби, багатющий потенціал фольклору, інших
народних мистецтв, класичної професійної культури рідного народу, його
наукових здобутків – такі цінності підростаючі поколінні мають насамперед
засвоювати в процесі навчання і виховання.
Українська педагогіка за своїм змістом і спрямуванням має гармонійно
поєднувати могутню культуру і духовну ―трійцю‖ – історію, сучасне і майбутнє
нашої нації і держави. Вона покликана утверджувати в серцях і душах,
реальних справах, діяльності і поведінці кожного школяра культурно-духовні
традиції, цінності рідного народу, вищі здобутки світової цивілізації.
Одним із найважливіших завдань теорії і практики є патріотичне
виховання, яке повинно здійснюватися, на мою думку, ще з раннього
дитинства. Патріотично-наснажена громадська активність особистості повинна
постійно підвищуватись в процесі виховання, самовиховання і
самовдосконалення, переростати, у відповідності до вікових особливостей, в
громадсько-політичну, державницьку діяльність.
Щоб сформувати в учнів активну життєву позицію, громадянські
переконання та ідеали, необхідно насамперед навчити їх визначити моральні
цінності. Надання емоційної забарвленості, моральної оцінки знанням –
пріоритетне завдання вчителя, вихователя, всього педагогічного колективу. Без
цих двох ―вогників‖ педагогічної діяльності навчально-виховний процес
―засушується‖, неодухотворюється.
Педагоги повинні пам’ятати велику істину, що перемогу в житті здобуває
не сила рук і навіть не сила розуму, а сила духу.
Найвищих вершин розум особистості сягає тоді, коли в ній сформована
сила духу. Розум, не зігрітий серцем, інтелект, байдужий до долі народу, нації,
Батьківщини, перетворюється на соціально-індиферентну силу, а то й на
небезпеку, загрозу.
Українська педагогіка в перші роки нашої незалежності дала помітні
сонцелюбні пагони, бо вона почала орієнтуватися на вічні цінності й
відповідати ментальності українського народу, його національному характеру і
світогляду.
Історія вітчизняної і зарубіжної педагогічної думки переконливо свідчить
про те, що вагомі результати у вихованні школярів досягаються тоді, коли в
3

4. ньому домінують найвищі моральні цінності – любов до Бога, Батьківщини і
рідного народу.
Творчо відроджуючи українські виховні традиції, багато педагогів успішно
використовують ідеї, принципи, засоби козацької педагогіки з метою
поліпшення героїко-патріотичного виховання учнів, формування у них високої
шляхетності, політичної культури, сили волі і сили духу, відчуття володаря
становища, усвідомлення прав і обов’язків перед Батьківщиною,
відповідальності перед рідним народом.
Метою створення мною даного посібника є потреба відродження основних
традицій, які становлять підмурівок патріотичного виховання в найтіснішій
єдності з головними шляхами, засобами загартування підростаючого покоління
у дусі любові до рідної мови, культури, народу, України-Батьківщини.
На долю підростаючого покоління випала історична місія – побудова
незалежної України, яка має посісти гідне місце серед цивілізованих держав
світу.
Філософські, психологічні і педагогічні дослідження переконують у тому,
що у своєму історичному розвитку виховання дітей у багатьох країнах світу є
найефективнішим тоді, коли воно є природним, тобто враховує природу дітей,
довкілля, має народний, національний характер.
Перед незалежною Україно. постала історичної ваги проблема творчо
відродити українське національно-патріотичне виховання і водночас піднести
його на сучасний рівень наукового і культурного розвитку.
Даний посібник створений мною відповідно до загальношкільного
календаря школяра, який уже не один рік впроваджується в нашій школі. На
основі даного календаря мною створено патріотичний календар школяра, до
якого включено дати, відзначення яких сприяє формуванню в учнів
патріотичних відчуттів.
Я пропоную вам патріотичний календар школяра, розробки виховних
заходів відповідно до нього, матеріали, які вихователь зможе використати для
інформування учнів про ту чи іншу дату.
Впровадження в виховну роботу заходів патріотичного спрямування дає
можливість виховати справжнього патріота України, в процес підготовки до
заходу зробить дозвілля школярів пізнавальним, цікавим, творчим.
4

5. Патріотичний календар школяра
Корсунь-Шевченківської спеціальної
загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів
Дата Визначна подія Виховний захід, форма проведення
22 вересня День партизанської слави Вечір пам’яті до Дня
партизанської слави
14 жовтня День українського Хай живе козацька воля, хай живе
козацтва козацький дух
Лицарський турнір
26 листопада День пам’ті жертв Україна пам’ятає:
голодомору й політичних голодомор 1932-1933 років
репресій
Вечір пам’яті
10 грудня День прав людини Твоя правова культура. Турнір
старшокласників
22 січня День Соборності України У єдності наша сила. Година
спілкування
17 лютого День визволення Не стихали під Корсунем бої.
Корсунь- Година пам’яті
Шевченківського від
фашистських загарбників
9-10 березня День пам’яті Тараса Ми пам’ятаємо тебе, Тарасе.
Григоровича Шевченка Виховна година
26 квітня День пам’яті трагедії на Чорнобиль не має минулого часу.
Чорнобильській атомній Вечір-реквієм
станції
10 травня День Матері Рідна мати моя.
Виховна година
5

6. Про свято одним словом
22 вересня – День партизанської слави
22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-
партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні
вперше святкувався День партизанської слави.
День партизанської слави святкується як дань всенародної пошани до тих,
хто в суворий військовий час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не
жаліючи крові і самого життя.
6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько
мільйона людей, наносили відчутні втрати гітлерівським військам на
окупованій території, сприяючи просуванню частин і з`єднань Радянської Армії
на захід.
За мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизан і
підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними
звання Героя Радянського Союзу.
14 жовтня – День українського козацтва. Покрова
14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, відзначається День
українського козацтва. З давніх-давен Пречисту Богородицю козаки
вважали своєю покровителькою.
День українського козацтва відзначається в Україні згідно з Указом
Президента України від 07.08.1999 № 966/99 в день свята Покрови Пречистої
Богородиці. 7 серпня 1999 року Президент України, враховуючи історичне
значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його
вагомий внесок у сучасний процес державотворення, визначив цю дату своїм
указом.
26 листопада – День памяті жерт голодомору та політичних
репресій
Щорічно в четверту суботу листопада в Україні відзначають День памяті
жертв голодомору та політичних репресій.
В цей день проходять заходи присвячені цьому дн. По всій території
України запалюють свічку, на знак памяті про загиблих від голоду та
політичних переслідувань.
Дану назву цей день отримав 31 жовтня 2000 року.
10 грудня – День прав людини
День прав людини - день проголошення Загальної декларації прав людини
1948. Відзначається щороку 10 грудня відповідно до резолюції ГА ООН від
4.ХІІ 1950. У цей день проводяться різні заходи, спрямовані на захист прав
людини, наукові читання і конференції з відповідних питань тощо.
6

7. 22 січня – День соборності України
День соборності України — свято України, що відзначається щороку 22
січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної
Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося
в 1919 році.
Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року.
Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне
значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської
Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…»
згідно з УказомПрезидента України «Про День соборності України» від 21
січня 1999 року
17 лютого – День визволення Корсуня-Шевченківського від
фашиських загарбників
Корсунь-Шевченківський виступ у планах обох сторін мав особливе
значення. Радянське командування, щоб продовжити наступ на Правобережній
Україні, планувало оточити і ліквідувати сили супротивника в цьому районі. У
свою чергу, керівництво вермахту планувало з цього плацдарму завдати удар
по київському угрупованню радянських військ. Ця наступальна операція
здійснювалася військами 1-го і 2-го Українських фронтів з 24 січня по 17
лютого 1944 р. Військам Червоної армії вдалось оточити і розгромити 10
німецьких дивізій. Супротивник втратив убитими і пораненими 55 тис. солдатів
і офіцерів, близько 18 тис. гітлерівців потрапили в полон. На честь «нового
Сталінграда», як називали Корсунь-Шевченківську операцію, Москва
салютувала бійцям Українських фронтів 20 залпами з 224 знарядь.
9-10 березня – День памяті Тараса Григоровича Шевченка
В ці березневі дні Україна вшановує пам'ять великого Кобзаря. Для нашого
міста ці дні дуже важливі, адже на честь поета, художника названо наше місто.
Це відбулося 1944 року, на знак того, що Шевченко народився неподалік від
нашого міста, неодноразово відвідував його.
26 квітня – День памяті трагедії на Чорнобильській АС
26 квітня в Україні День чорнобильської трагедії. У Білорусі також
відзначають День Чорнобильської трагедії. У Росії День пам’яті загиблих у
радіаційних аваріях і катастрофах.
Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове
виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою
електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка
напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто
близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що
забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу,
які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними
повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000
7

8. ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі
дози радіації.
Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися
майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України та Росії, що перевищує
чисельність населення Австрії.
Забруднено близько 155 000 кв.км території, що складає майже половину
загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52
000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і
стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404
000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли
залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків. 15
грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було
припинена.
У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма
запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня
Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав
держав СНД підтримала цю пропозицію.
10 травня – Міжнародний День матері
День матері – міжнародне свято всіх матерів. В цей день прийнято
поздоровляти всіх матерів і вагітних жінок. Загалом в світі День матері
відзначають кожну другу неділю травня.
В Україні цей день відзначають з 1929 року за ініціативою Олени
Кисилевської, редактора щотижневика «Жіноча доля».
Особливо популярне це свято на Західній Україні: організовуються
святкові вечори, виставки, концерти, розваги. Мета цих святкувань – висловити
пошану матері. Це зобов’язані робити всі люди: і ті, кому випало щастя бути
біля своїх матерів, і ті, хто може до них поїхати чи хоча б зателефонувати,
написати листа.
8

9. Вечір пам’яті до Дня партизанської слави
Мета: вшанувати пам'ять партизанів і підпільників Корсунь-Шевченківського;
розвивати в учнів почуття відповідальності, гордості за свій край та
його героїв; виховувати патріотичні якості: готовність захищати рідний
край, синівську любов до Батьківщини.
Обладнання: відео та аудіо записи, ноутбук, телевізор
Хід заходу
Ведуча-вихователь. Доброго дня, шановні присутні! Сьогодні ми
зібралися, аби вшанувати героїчний подвиг уславлених партизанів і
підпільників Великої Вітчизняної війни. 30 жовтня 2001 року Указом
Президента України « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою
всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої
Вітчизняної війни 1941–1945 років, увічнення їх пам’яті…» було встановлене
щорічне відзначення Дня партизанської слави 22 вересня.
Ведучий-учень. День партизанської слави – 22 вересня – збігається з
початком героїчної підпільно-партизанської боротьби з нацистськими
загарбниками.
Цей день є державним визнанням неоціненного внеску народних месників
у велику Перемогу над нацистськими загарбниками, відновлення історичної
справедливості щодо визнання масової участі українського народу у визвольній
боротьбі проти гітлерівської навали.
Ведучий-вихователь. Найтяжчі випробування випали на долю
українського народу під час Великої Вітчизняної війни. В умовах тотального
терору і нехтування ворогом елементарних прав людини, насамперед права на
життя, в Україні сформувався Рух Опору, який став грізною силою і
перешкодою на шляху здійснення фашистами жахливого плану поневолення
народів.
Учениця читає поезію Максима Рильського (написану в серпні 1941 р.)
Від плуга чесного, від рідного Святий здобуток наших рук,
заводу Жадає край наш, красний і багатий,
Нас хоче ворог одірвать Він виссать, як павук.
І нашу правду, щастя і свободу
Під ноги підтоптать. О земле рідная! Не жатиме неситий
Пшениці на твоїх ланах!
В розгулі хижому він прагне Жила, живеш, довіку будеш жити,
сплюндрувати Безсмертна у віках!
9

10. Ведучий-учень. Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною
пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-
партизанської боротьби. Перемоги воїнів Червоної Армії були нерозривно
пов’язані з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні
духом люди великого патріотизму і чистої совісті.
Учень в одязі партизана читає поезію Андрія Малишка.
Там, де Рось круто в'ється, Там сім'я в снігу розбута
Від пожару в'ється дим, Плаче, просить німцю кар.
Партизан з чужинцем б'ється, Помста грізна, помста люта
З чорним ворогом лихим. Палить груди, як пожар.
Партизан бува без солі, Помстимося за руїну,
Табачку часом нема, Німця знищимо в бою, —
А за ним вітри у полі За Радянську Україну,
Та зав'южена зима. За республіку свою.
Ведуча-вихователь. Партизанський рух в нашому місті зародився
фактично з перших днів німецької окупації.
Народну війну в тилу німецько-фашистських військ вели повсюдно: у
містах і селах, на залізничних вузлах і
станціях, на річках, у лісових і степових
районах України. Широкі верстви
населення брали участь у зриві
економічних, політичних та військових
планів і заходів нацистських загарбників.
Опір здійснювався на всій окупованій
території і був нищівним для загарбників.
Завдяки безстрашній і непримиренній
боротьбі партизанів і підпільників земля
України горіла під ногами в фашистів.
Ведучий-учень.
Нищівними були удари по комунікаціях ворога, захоплення і ліквідація
складів і баз із боєприпасами і озброєнням, нещадним винищення ворожих
гарнізонів, ефективним пошкодження і знищення зв’язку між частинами
німецької армії. Важливою була розвідувальна діяльність партизанських
формувань і підпільних організацій, наслідком якої ставало знищення об’єктів
військового призначення. За масштабами, політичними і військовими
результатами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-
політичним фактором у розгромі фашизму.
Відеоролик «Йшли селом партизани»
10

11. Ведуча-вихователь. У 1943 році партизани контролювали лісові райони
Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким
підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням
Червоної армії восени 1943 року партизанський рух в Україні пожвавився.
Ведучий-учень. Серед відважних захисників Вітчизни були і юнаки, і
діти.
Привели його на світанні Мов примари, гайдалися тіні,
У багнюці всього, у крові На колисках скуйовджених віт.
Захлиналися постріли дальні, І було партизану-хлопчині
І дрижали бліді вартові. Вісімнадцять – не більше – літ.
Ведуча-вихователь.
Жодні страхіття і знущання не змогли зламати волелюбного духу народних
месників, які, не шкодуючи життя, робили все можливе для наближення
Перемоги. Жоден ворог не міг позбавити народ оптимізму й гумору, серед
страждань і крові люди продовжували жартувати.
Поліцай гука з вагона: Провідник: — А хто їх знає?
— Гей, провіднику, Бачите ж — пітьма.—
А чи є тут партизани І, зіпхнувши поліцая,
В тім чагарнику? Вслід сказав: — Нема!
Д.Білоус. «Щира відповідь» (1943)
Ведучий-учень.
Безцінними є розповіді про подвиги нашого народу в ті грізні роки
учасники та очевидці тих подій.
Пригадати тяжке воєнне дитинство, про дії у тилу ворога ми запросили…
(Представлення ветерана Великої Вітчизняної війни)
Виступ ветерана Великої Вітчизняної війни, учасника партизанського
руху
Ведуча-вихователь. Дякуємо Вам за повчальну та щиру розповідь.
Зичимо Вам міцного здоров’я, бадьорості духу в цей святий для всіх нас день.
Ми пишаємося тим, що зробили для Перемоги наші ветерани.
Для Вас і всіх присутніх – звучить музичне вітання.
Виконується пісня часів Великої Вітчизняної війни
Ведучий-учень. Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як
найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці
і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче — життя.
Героїчні подвиги українських партизанів у пам’яті народу житимуть вічно.

12. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто,
нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя.
Хвилина мовчання
Учень.
Білий сніг покрив криваву січу… Не хотів оддати на біду.
Сколихнув тривожну тишу крук... Син землі… землею знову стану
Тут усі, хто ворогу назустріч За всіма законами буття.
Не підняв над головою рук. Я здобув найбільшу в світі шану –
Впав і я тут на безкраї доли Врятував нащадкові життя.
У землі і сонця на виду. Я не прагнув слави світової,
Впав тому, що рідний край ніколи Встав, як сотні тисяч, на заброд.
Впав я безіменним у двобої,
Буду жити в імені НАРОД.
Ведуча-вихователь. Так, Перемога була одна на всіх, і ніхто не стояв за
ціною. Для України ця ціна становила за різними даними від 8 до 10 мільйонів
людських життів. Республіка дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів.
Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився
серед живих, повернувся додому інвалідом. Кожний сьомий з тих мільйонів,
яких забрала війна, - наш співвітчизник.
Понад 700 міст і містечок та 28 тис. сіл було знищено нацистськими
загарбниками, тисячі підприємств зруйновано і пограбовано. Україна, для якої
історія не скупилася на людські трагедії та попіл руйнувань, у моторошному
побоїщі Великої Вітчизняної знову була викупана в крові.
Ведучий-учень. Нехай День партизанської слави передається з покоління
в покоління і надалі, нехай зберігає в наших серцях такі поняття, як
Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять.
12

13. Хай живе козацька воля, хай живе козацький дух!
Лицарський турнір
Мета. Розвивати фізичні навички учнів: спритність, витривалість, бойовий дух;
виховувати любов до рідного краю; закріпити знання учнів про славне
минуле козаків та їх героїчний внесок в справу боротьби за свободу
рідного краю.
Обладнання: спортивний інвентар, українські костюми, аудіо запис козацьких
пісень.
Хід заходу
Вихователь. Доброго дня вам, дорогі друзі! Сьогодні ми все частіше
звертаємося до наших витоків: рідної мови, історії нашої країни, народної гри,
прислів’їв та приказок. Ще одним кроком назустріч цьому відродженню є
сьогоднішній лицарський турнір ―Хай живе козацька слава, хай живе козацький
дух‖, бо козак – лицар честі і мужній захисник незалежної країни.
Виходять діти в національних костюмах
1. Ми є діти українські,
Хлопці і дівчата –
Рідний край наш – Україна, -
Щедра і багата.
2. Рідне небо, сонце ясне,
Місяць, зорі срібні,
Рідний народ – українці,
Всі до нас подібні.
3. Все, що рідне – хай нам буде
Найдорожче і святе!
Рідна віра, рідна мова,
Рідний край наш над усе.
4. Ми є діти українські,
Український славний рід.
Дбаймо, щоб про нас маленьких
Добра слава йшла у світ.
5. Бо козацького ми роду,
Славних предків діти,
І у школі всі вчимося
Рідний край любити.
Пісня “Україночка‖
Вихователь. Славетні козацькі часи і сьогодні цікавлять нас. Хлопцям
хочеться бути такими ж кмітливими, сміливими і завзятими, як колись козаки.
13

14. Та й дівчата теж полюбляють хлопців-лицарів, хоробрих, сильних,
винахідливих.
- А скажіть-но мені, чи ще є козаки, що силою та завзяттям можуть
похвалитися?
- Та мови рідної не цураються?
- Та наспіви і танці українські полюбляють?
- Та народну мудрість і гру старовинну не забувають?
Тож прошу, виходьте, покажіться нам.
Під музику виходять учасники турніру
Пісня “Запорозькі козаки”
Козацький загін “Сивий коник”
1. Прийшли сюди на свято
Веселі козачата
Народну пісню заспівать
І настрій всім підняти.
2. Добром тримається весь світ,
Ця істина іде із роду в рід.
І ми, сміливі козачата,
Добро це будем захищати.
3. Воля – найвища цінність в житті,
Вільний не може збитись з путі.
Всі ми цінуєм братерство і згоду
Разом. Ми – не раби, ми козацького роду.
Козацький загін “Відважні козаки”
1. Козацькому гурту усі дуже раді,
І завжди готові ми жити по правді.
2. По правді і честі завжди жити будем,
І правил козацьких ми не забудем.
3. А ми заспіваймо, забути не даймо.
А ми запам’ятаймо, і всім нагадаймо:
Разом. Слава козацька жива!
Пісня “Козацький марш”
Ведучий. А ось і наша козацька старшина зібралася на раду: поважні
авторитетні козаки, які не раз бували в боях та походах, виходячи з них
переможцями. Знайомтесь: наша поважна старшина (представляє журі)
Ведучий. Із незапам’ятних часів козаки славились силою, спритністю,
мали гостре, несхибне око, розумні голови. От і ми зараз побачимо, чи могли б
наші хлопці претендувати на високе звання ―Козак‖. То ж розпочнемо ми наші
змагання з козацької естафети.
а) пройти через тунель (мішок)
б) переплисти у козацьких чайках (обручах)
в) біг у валянках
14

15. Ведучий. Оце справжні козаки. Вони з честю зуміли пройти труднощі і
перешкоди. А наші поважні представники козацької старшини підведуть
підсумки естафети.
Наступний конкурс “Вершники”
Ведучий. Рівно в полудень із фортечної гармати лунав постріл. За чим
сигналом ішли козаки обідати, а що вони їли знаєте?..
От і ми з вами посмакуємо козацької каші. По сигналу ви повинні швидко
добігти до миски з кашею і з’їсти свою порцію.
Недаремно кажуть: „Як працює, так і їсть‖, а наші козаки за девіз можуть
взяти слова: „Дайте нам побільше каші – перемоги будуть наші ‖.
Ведучий. Скільки століть існує наш народ, стільки ж і пісні. Співали наші
діди, прадіди, співаємо і ми. А якби ви знали, як козаки співали! Пропоную і
вам заспівати народну пісню. Тож хай пісня прекрасна, весела звеселить і нашу
оселю.
Конкурс народної пісні
Ведучий. Ваші гарні пісні і прекрасне виконання розтопили загартовані
серця старшини. Отамани згадали і свої співи. Сподіваємося, по співу і оцінки.
Оголошення результатів
Ведучий. Здавна славилися козаки своєю силою. Прославлялася вона і в
піснях, і в казках. Настав час і нашим козакам показати свою фізичну силу.
Перетягування канату
Ведучий. Молодці, справжні силачі.
А чи знаєте ви, чому назву танцю „Гопак‖ пов’язують із історією козацтва?
Це тому, що раніше „гопак‖ був видом боротьби, який імітував танцювальні
рухи. Потім гопак, як вид боротьби забувся, а залишився запальний, веселий
танець. Тож настала пора вам продемонструвати свої вміння. Грайте музики!
Гопак для всіх!
Танцюють обидві команди
Ведучий. Я був упевнений, що саме цей конкурс
розвеселить нашу старшину. І все це завдяки виступам
наших козаків. Тож попросимо оцінити танцювальні
здібності хлопців.
Одяг народу тісно пов’язаний із його історією. Ми
пізнаємо, як жили і працювали наші предки, як вбиралися в
будні й свята. Одяг козаків - сорочки, шаровари, пояс.
Яка козацька ватага першою одягнеться в
національне вбрання ( одяг витрушують із мішків).
Наш турнір завершується. Всі хлопці, по правді
кажучи, можуть із честю називатися козаками.
15

16. Зараз настав найбільш хвилюючий момент наших змагань. Козацька
старшина винесе своє рішення.
Підводяться підсумки
Ось і закінчились наші розваги. Хотілося б побажати нашим козакам
здоров’я, добра, сили, наснаги. Хай щастить вам завжди і в усьому.
1. Присягаєм – край наш рідний 3. Як ріка не піде вгору,
Над усе любити. Як сонце не згасне –
Рідний народ шанувати Так ми того не забудем,
І для нього жити. Що рідне, що власне.
2. Присягаєм - рідну мову 4. Нас ніколи враг проклятий
Завжди визнавати. Зломити не зможе.
По-вкраїнськи говорити, І дотримати присяги
Молитись, співати. Поможи нам Боже.
Ведучий. Любімо Україну, шануймо її народ і себе. Хай кожен із вас
добрими ділами стверджує:
Всі: Козацькому року нема переводу.
Діти з піснею виходять
16

17. УКРАЇНА ПАМ'ЯТАЄ!
Голодомор 1932-1933 років
Вечір пам’яті
Мета: визначити суть, причини та наслідки Голодомору 1932 - 1933 рр.,
вшанувати пам'ять його жертв.
Обладнання: карта України.
Основні поняття: Голодомор; геноцид; злочини супроти людяності;
розкуркулення, натуральні штрафи, "чорні дошки", Закон України «Про
Голодомор 1932—1933 років в Україні».
План заняття
1. Вступ.
2. Що таке Голодомор?
3. З чого все почалося?
4. Як чинився Голодомор?
5. Свідчення очевидця
6. Підсумки.
Хід заняття
Актуалізація пізнавальної діяльності
Сьогодні у нас незвичайне заняття. Це не урок історії чи географії, не урок
мови чи літератури. Це година пам'яті.
Я просто прошу вас бути уважними і задуматися, що відбулося в Україні
76 років тому, і що витерпів народ України на шляху до незалежності.
Реалізація плану заняття
1. ВСТУП
У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій.
Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.
Коли люди гинуть від стихійного лиха, аварії літака чи потяга, виверження
вулкану - це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину
від ворога, - це інше. Але коли люди гинуть від голоду - це дуже важко
усвідомлювати. Тим більше, від голоду штучного, навмисно створеного
владою.
Ви добре знаєте, що Україна завжди була багата на родючу землю і на
хліб. Ще нашу країну називали «житницею Європи».
Хіба можна уявити, що народ хліборобів помирає на чорноземах від
голоду?
Хіба можна уявити, щоб людина збирала врожай, радувалась, що зможе
прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала,
не лишаючи ані зернини, ані картоплини?
У ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від
17

18. голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше - помирали діти. У вересні
1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів, бо просто не
дожили до першого дзвоника.
Саме так влада вчинила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки
минулого століття.
Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин
проти народу. Це злочин проти усього людства. У міжнародному праві такі дії
називають геноцидом.
А чи так давно це сталося, якщо ми досі не знаємо усієї правди про
Голодомор?
А чи так давно це сталося, якщо досі люди бояться правди про ті часи?
А чи так давно це сталося, коли досі живі свідки цієї трагедії?
Серед них можуть бути ваші бабусі і дідусі. Запитайте у них, що вони
знають про Голодомор. Можливо ви почуєте від них багато нового і страшного,
але не бійтеся чути це. Не бійтеся запитати про це у свого дідуся чи бабусі,
прадідусів чи прабабусь.
Ця трагедія ніколи не повториться. Ви, молодь України, гарантія того, що
країна ніколи не зазнає такого лиха. Наша пам'ять не дозволить нікому це
повторити знову.
Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам'яті... Ми не
можемо це забути....Винуватці трагедії мають бути визнані Україною та
світовим співтовариством як такі, що чинили злочини проти людини.
2. ЩО ТАКЕ ГОЛОДОМОР?
Сьогодні ми згадуємо страшні сторінки історії нашого народу – Голодомор
1932 - 1933 років. Ця трагедія забрала життя мільйонів наших земляків. В
українських селах від голоду помирали і дорослі і діти. Як підрахували
історики, у той час в Україні щодня помирало понад 25 тисяч людей.
Але найстрашнішим є те, що голод був штучно створений тодішньою
владою.
Голодомор - це зумисне організований радянською владою у 1932 - 1933
роках штучний голод, який призвів до смерті мільйонів українців і є геноцидом
українського народу.
Давайте разом поміркуємо, чому стався цей злочин.
Проти свободолюбства українського народу боролись у різні способи.
Сталін винайшов власний, один з найжорстокіших за усю історію людства. Він
"залізною" рукою впроваджував терор і голодну смерть. Злочин голодної
смерті було реалізовано в 1932-1933 роках.
Де б не жили українці, влада їх знаходила і свідомо нищила. Ось Кубань —
козацький край. Голод і репресії знайшли українців і там. Багато станиць у
1932 - 1933 роках було знищено, як наприклад велика станиця Полтавська, усіх
мешканців якої було виселено у Сибір лише за те, що вони були українцями, а
саму станицю перейменовано.
Голодомор є одним із найбільших злочинів комуністичної влади.
Дотепер ми не знаємо імен всіх, хто загинув від голодної смерті. їх не
18

19. називали героями. їм не ставили пам'ятників чи обелісків. Нас заставляли
просто про це забути. Забути про злочини влади більшовиків. Сьогоднішнім
уроком ми доведемо, що пам'ять не можна знищити!
3. З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ?
Для того щоби зрозуміти як так сталось що на українській землі стався цей
злочин, нам потрібно знати, що йому передувало.
Наприкінці 1920-х років провідне місце в керівництві режиму посів
Й.Сталін, який зосередив у своїх руках абсолютну владу, як у партії, так і в
державі. Наростає тотальний контроль держави і партії за суспільством, який
супроводжується ліквідацією поступок у національній, культурній, соціально-
економічній сферах.
Особливе занепокоєння влади викликає Україна. Потужна національна
еліта, економічно незалежне і національно свідоме селянство становили
головну загрозу для більшовиків.
Утопічна ідея більшовиків про світову революцію на чолі із СРСР, боязнь
перед зовнішніми впливами, терор супроти національних рухів змушував
правлячу кліку нарощувати озброєння. Для цього держава переходить до
індустріалізації. Оголошений сталінським керівництвом наприкінці 1920-х рр.
перехід до форсованої індустріалізації поставив на порядок денний питання про
ресурси для її здійснення.
І тоталітарна влада не винайшла кращого способу, як фактично
пограбувати селян. Запроваджуються так звані "ножиці цін", коли промислові
товари селянам пропонувались за завищеними цінами, а сільськогосподарські
товари держава викупляла за значно заниженими цінами.
Влада фактично оголосила селянам війну. З одного боку репресіями, які
отримали назву розкуркулення, вона абсурдно нищила кращі селянські
господарства. Майно селян конфісковували, а їх самих засуджували до
ув'язнень чи заслання на північ, у Сибір.
З іншого боку, селян примушують вступати у колгоспи, які
перетворюються на інструмент визиску селян. Хлібороби втрачають землю,
худобу, реманент, що зрештою пропадають. У колгоспах селяни втрачають
можливість контролю за результатами своєї праці. Вони стають повністю
залежними від партійного керівництва.
Водночас із утисками селян влада розгортає переслідування національної
інтелігенції та церкви. Режимом фабрикуються справи проти неіснуючих
організацій, як "Спілка визволення України" та інших. За цими справами
засуджено тисячі кращих представників української інтелігенції, простих
громадян.
Такі дії влади з погляду міжнародного права є злочином супроти
людяності.
4. ЯК ЧИНИВСЯ ГОЛОДОМОР?
Кінцевим етапом нищення свободолюбивих устремлінь українського
народу став Голодомор у 1932 - 1933 роках.
19

20. Голодомор-геноцид здійснювався за допомогою тотального державного
терору. Основними складовими цього терору були: - насильне вилучення всіх
продуктів
- блокада голодуючих мешканців окремих територій та усієї України.
Спочатку проводилось насильне вилучення всіх продовольчих запасів.
Знаючи про кризове становище в Україні, де вже з осені 1931 року
відчувався голод, влада у липні 1932 р. ухвалює нереальні до виконання плани
хлібозаготівель. Фактично було створено умови для того, щоб вилучити усі
запаси зерна, до того ж влада застосовувала додаткові каральні важелі за нібито
невиконання плану.
7 серпня 1932 р. прийнято Постанову "Про охорону соціалістичної
власності", яка отримала назву «Закону про п'ять колосків». За цією
постановою засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже
зібраних полях. На тих полях які, можливо, ще вчора належали їхнім батькам.
Восени 1932 року в Україну направляють спеціальну комісію на чолі із
В'ячеславом Молотовим, головою союзного уряду для посилення
хлібозаготівель. Під тиском цієї комісії у листопаді 1932 року запроваджуються
натуральні штрафи. Якщо селянин чи колгосп не виконав план здачі зерна, у
нього забирали усе: від усіх запасів картоплі чи зерна до корови чи навіть хати.
Наприкінці грудня 1932 р. із колгоспів примусово вивезено усе зерно, в
тому числі і т. зв. насіннєві фонди. Люди розуміли, що навіть тим, хто
переживе голодну зиму, сіяти навесні не буде чого.
Для посилення тиску влада вдається до блокади голодуючих мешканців
окремих територій та усієї України.
У листопаді 1932р. в Україні та на Кубані (населеній переважно
українцями) запроваджується система голодних гетто - система «чорних
дошок». Дотепер ми думали, що гетто придумав Гітлер. Ні. Раніше за нього це
зробив Сталін. Вдумайтесь: занесення на «чорну дошку» колгоспів, сіл і цілих
районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону
ввезення будь-яких товарів та інші жорстокі репресії.
Занесення села на «чорну дошку» було рівнозначним смертному вироку
мешканцям цього села. Всього на «чорну дошку» було занесено до третини сіл
України. Тобто були штучно створені десятки, сотні тисяч голодних гетто в
Україні.
22 січня 1933 р. спеціальною директивою забороняється виїзд за межі
України «за хлібом» в інші регіони (хліб на той час був у сусідніх з Україною
Росії та Білорусії!). Відповідно до директиви території України і Кубані, були
оточені збройними загонами для блокування виїзду селян.
Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.
Жорстокість Голодомору перш за все в тому, що голод не був наслідком
стихійного лиха, засухи чи неврожаю, він став результатом цілеспрямованої
політики комуністичного режиму. Вражає цинізмом той факт, що у той час, як
від голоду помирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно
за кордон і на повну потужність продовжували працювати спиртзаводи, які
переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.
20

21. Українці могли бути врятовані, оскільки стратегічний запас зерна в СРСР
становив на той час 1,5 млн. тон (1 млн. тон вистачило б для прогодування 5-6
млн. людей протягом року).
В результаті зумисних дій влади більшість мешканців України були
приречені на голодну смерть. Смертність від голоду, котра щодня забирала
тисячі невинних життів продовжувалась фактично до нового врожаю. Сумним
підсумком Голодомору стало те, що у вересні 1933 року за шкільні парти не
сіло біля двох третин учнів. Всього ж жертвами Голодомору стало до чверті
тогочасного населення радянської України.
Найбільше постраждали від Голодомору тодішні Харківська і Київська
області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська,
Житомирська - покажіть на карті ці території). Смертність населення у 1932-
ЗЗрр. тут перевищувала середній рівень попередніх років у 8-9 і більше разів. У
нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності
був вищий у 5-6 разів, на Донбасі - у 3-4 рази.
Фактично голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної
України.
Увага! Територія сучасної Західної України (Закарпатська, Івано-
Франківська, Чернівецька, Львівська, Тернопільська, Волинська та
Рівненська області) як і Крим не входила на той час до складу УСРР. Також ви
повинні знати, що голод розглядався керівництвом СРСР як інструмент
придушення українців. Це найбільш чітко проявляється у постанові
керівництва СРСР від 14 грудня 1932 року "Про хлібозаготівлі на Україні,
Північному Кавказі і в Західній області". У ній, попри назву, значна увага
приділялась питанням "правильного проведення українізації", що полягала у
закритті українських шкіл на Кубані і переслідуванні української інтелігенції.
У 1933 році в Україні було арештовано 125 тисяч чоловік (у 4 рази більше, ніж
у 1929р.).
Влада намагалась усіма засобами приховати свій злочин. Вона заборонила
реєструвати смертність від голоду та приховувала Голодомор від світової
громадськості.
Але, попри страх перед владою, люди таємно робили фотографії, збирали
свідчення. Ось як описував у травні 1933 році події в Україні консул Італії у
Харкові (тодішній столиці УРСР) Сержіо Ґраденіго італійському посольству в
Москві для інформування Міністерства закордонних справ Італії:
«Немає жодного сумніву в тому, що цей голод штучний і спеціально
створений ... Вирішено ліквідувати українську проблему протягом кількох
місяців, ціною смерті від 10 до 15 мільйонів осіб. Нехай ця цифра не здається
перебільшеною. Я думаю, що вона ще вища і, мабуть, її вже досягли.
Це велике нещастя, яке скошує мільйони людей і винищує дитинство
цілого народу ...
... Уранці 21-го на базарі мертвих складали на купи в лахмітті і людських
екскрементах уздовж огорожі біля річки. Спочатку там було ЗО трупів.
Уранці 23-го їх було вже 51. Дитина ссала груди мертвої матері із
обличчям сірого кольору. Люди казали: «Це ще тільки квіточки соціалістичної
21

22. весни».
5. СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ
Я хочу розповісти вам одну історію з життя - це історія дівчинки Ганни
Неласої (повний текст надруковано в газеті «День» №172 від 10.10.2007 та
№195 від 10.11.2007).
Ця історія стала відома завдяки Володимиру Монакову, професору одного
із московських університетів, який хотів встановити точну дату народження
своєї матері та довідатися про долю її сім'ї. Сама мати, за його словами,
пам'ятала лише те, що виросла в дитбудинку на Луганщині.
Бажання знати свій родовід є природним для кожної людини.
Дослідники з Луганщини допомогли відновити історію звичайної сільської
родини. Місяці роботи в архівах, а також збір свідчень очевидців.
Лише після того, як Ганна Євгенівна Неласа (таке повне ім'я матері
московського професора) побачила фото рідних місць, почула записи спогадів
своїх землячок-ровесниць, вона зізналася..., що насправді вона все пам'ятала,
але досі боялася, що правда про ті часи зашкодить її дітям. Тому й мовчала.
Після цього вона вирішила розказати все, як було.
- Звичайна українська сільська родина. Ганна жила з батьками і чотирма
братами на хуторі Литвинов у Луганській області. Вони мали свій великий дім,
садок, город і пасіку. Завдяки важкій праці батьків, яким завжди допомагали
діти, сім'я не знала особливих нестатків.
Ось як згадує про ті дні сама Ганна Євгенівна:
(Примітка для вчителя: оскільки Ганна Євгенівна практично весь час
прожила в Росії, свої спогади вона подала російською мовою)
"Жили мирно, дружно. Сеяли хлеб, выращивали огородные культури. У нас была и
бахча, было подворье, где держали скот. Отец был добрым и умельм, он мастерил нам,
детям, человечков на ниточках и других зверюшек, делал ложки из дерева. Когда он шел
по хутору, то раздавал конфеты, ребятня к нему тянулась. А еще он учил неграмотных
хуторян грамоте.
Мамочка моя вся в домашних заботах: троє маленьких детей, работа в огороде и
по дому ".
- Раптом в цю сім'ю, як і в мільйони інших українських сімей, прийшло
лихо
Щоб загнати селян в колгоспи, їм встановили надзвичайно високі плани
здачі хліба та продуктів. У тих, хто не міг їх виконати, за вказівкою
комуністичної влади, відбирали усе їстівне, виганяли з рідних домівок.
Згадує Ганна Євгенівна:
"А потом наступила самая страшная пора жизни нашей семьи. Это был 31-32 год.
Весной пришли люди — "комсомольцы". Угнали овец, забрали лошадь, увели корову.
Мама кричала, плакала, мы все троє держались за подол ее юбки и ревели».
- Влада не зупинилася на повній конфіскації продовольства і майна сім'ї
22

23. Неласих. Вона свідомо поставила сім'ю на межу життя і смерті напередодні
зимових холодів наприкінці 1932 року.
«...потом выгнали нас из дома... В лесу мы вырыли землянку. У нас была одна
землянка на две семьи: мамина сестра, ее муж и их троє детей. Иногда к нам
наведывались какие-то люди, чтоби отобрать последнее (!) ".
- Тоді дівчинка побачила на власні очі, що таке голодна смерть.
«Наступила голодная весна 1933 года. Мы
выловили и поели сусликов, ежей, змей — все,
что попадалось, ели всякую траву — лебеду,
листья липы, бересту... Когда в хуторе падал скот
и его вывозили из хутора, люди из землянок
ходили за падалью. Если удавалось залезть на
дерево в гнездо сороки или другой птици, то зто
был праздник, яйца мы сьедали сырыми. Помощи
не било ниоткуда никакой.
И наступил страшний голод. Первым от
голода умер братик Коля. Около землянки
лежала куча хвороста, он упал на нее и умер. Я
плакала. А потом умер дядя, потом тетя...
Смерть моих родителей произошла в июне
1933 года. Мне было семь с половиной лет.
Зайдя в землянку, я увидела свою мамочку, лежащую на лохмотьях с распущенной
косой, по лицу ползали вши, живот прилип к спине. Я стала лить ей в рот из бутьшки
молоко, но оно не проходило. Я плачу... Отец говорит: «Дочка, ей зто уже не поможет»....
Отец стал бредить .. и хрипеть. Я прошу: «Тату, не храпи!». Он умер на второй
день после мамы... Мы с братиком остались вдвоем среди мертвых родителей. Сколько
зто продолжалось - не знаю.
Нас забрали в ясли. Братика положили на земляной пол под печкой. Он умирал, с
его опухшего тела сочилась жидкость. Я сидела рядом, он скрипел зубами и просип
огурчик... Братик умер. Его завернули в одеяло и похоронили рядом с яспями... ».
- Навіть через 75 років Ганна Євгенівна не може зрозуміти, за що таким
стражданням було піддано українських селян:
« Часто думаю: почему с нашими семьями так поступили, за что выгнали из домов,
за какие преступления обрекли на голодную, страшную (страшнее не бывает!) смерть?
Я выжила...Видимо, так быпо угодно Богу — оставить меня жить на свете за моих
дорогих родитепей и братиков-мучеников. Этот ужас и все зти страдания мне пришлось
пережить в восьмилетнем возрасте.
Все, что я рассказала, — истинная правда. Ничего не придумала. Да такое и нельзя
придумать нарочно. Такое не приснится и в страшном сне... ».
23

24. Ця історія є лише краплею в морі людського горя, яке довелося пережити
мільйонам українських сімей у 1932-33 роках. Вона засвідчує, що Голодомор
був не стихійним лихом, а рукотворним актом, страшним злочином
комуністичного режиму зі Сталіним на чолі проти Українського народу.
Ця історія вкотре доводить, що правда не має кордонів та національності.
Вона дійшла до Москви і піде по усьому світу. Правду потрібно шукати, а
пам'ять шанувати.
Підведення підсумків заняття
Прошу зараз вшанувати пам'ять мільйонів невинних жертв Голодомору
хвилиною мовчання.
Голод не був наслідком засухи чи неврожаю, а став результатом
цілеспрямованої політики комуністичного режиму. Шляхом тотального
вилучення харчів, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі
голодуючої України, репресій незгодних сталінський режим створив для
українців умови, несумісні із життям.
Такі дії влади є злочином і відповідають визначенню геноциду у Конвенції
ООН від 9 грудня 1948 року.
На цій основі 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України за ініціативою
Президента України Віктора Ющенка прийняла Закон «Про Голодомор 1932—
1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом Українського
народу.
Саме від вас залежить, щоб не дай Боже, не трапилось нічого подібного у
майбутньому.
А в суботу, 22 листопада відбудеться акція "Запали
свічку", коли кожна свідома людина вшановує пам'ять
жертв голодомору, поставивши на підвіконня свічку так,
щоб її було видно знадвору.
Цих вогників має бути якнайбільше. Вони потрібні
для кожного з нас.
Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і
пам'ять про мільйони загублених життів наших
співвітчизників, серед яких були такі ж діти як ви. Ці
вогники зігріють душі загиблих.
Це - знак нашої пам'яті.
Це - світло очищення задля нашого майбутнього.
Це - найменше, що ми можемо зробити для тих, хто
загинув у трагічних 1932-1933 рр. Не будьмо байдужі!
24

25. ТВОЯ ПРАВОВА КУЛЬТУРА
(турнір старшокласників)
Мета: формувати в учнів знання з правознавства; вчити орієнтуватися в
правових ситуаціях; профілактика підліткових правопорушень; виховувати
відповідальне ставлення до закону.
В турнірі беруть участь дві команди по п'ять чоловік. Одна команда
«Аргументи», друга команда — «Факти».
Вступне слово вихователя.
Правова культура — складне поняття.
Воно включає в себе:
- правові знання і уміння користуватися
ними;
- ставлення людини до законів;
- поведінка і поводження в
екстремальних ситуаціях згідно з
правовими нормами;
- моральні погляди і переконання
людини.
Правові знання подібні до неосяжної
галактики. Але кожному пересічному
громадянинові деякі з них потрібно знати.
Знати, щоб виконувати, не порушувати, знати,
щоб уміти захищатися.
КОНКУРС
Оцінити поведінку людей в наведених екстремальних ситуаціях
згідно з правовими нормами.
Завдання команді «Аргументи»
Ситуація. Одного разу Толю покликав його товариш, можна сказати
закадичний друг, Микола. Він запропонував піти з ним на залізничну станцію І
подивиться, чи ніхто з охорони не йде до вагона. Микола надумав поживитися і
вирішив пограбувати вагон на залізничній станції. Вкрадені речі продати і таким
чином заробити гроші на весілля. Анатолій не хотів, відмовлявся. Але врешті-
решт погодився: що ж тут такого, думав він, я ж не грабую.
...Набравши речей у вагоні (там були лише зонтики), Микола спокійно
відходив. Але раптом і його, і Анатолія затримали охоронці.
Анатолій почав поспішно пояснювати, що він не крав. Але його звинуватили
в крадіжці. Він і на суді доводив, що не крав, що не знав про те, що існує закон,
який передбачає його дії, як співучасть у злочині. Незважаючи на це, Анатолія теж
було засуджено.
25

26. — Чи правильно були кваліфіковані дії Анатолія судом?
Відповідь команди. Так. У кримінальному кодексі передбачено, що
незнання закону не знімає відповідальності з того, хто вчинив злочин,, не знаючи
закону.
Завдання команді «Факти»
Ситуація. У геологічній експедиції один з робітників виявився егоїстом.
Разом з усіма він їв спільні продукти, а коли вони скінчилися, став таємно їсти
приховане сало і сухарі. Побачивши це, геологи вирішили покарати зухвальця:
вони зв'язали цього робітника і змушували їсти сало без хліба. А коли той не їв,
жорстоко били по черзі, щоб ніхто з них «не відповідав», як здумали вони.
Коли закінчився час роботи експедиції, покараний робітник подав до суду на
кривдників. Винуватці були притягнуті до судової відповідальності.
- Чому? Що вони вчинили незаконного?
Відповідь команди. Учасники експедиції влаштували самосуд. А це
заборонено законодавством.
Завдання команді «Аргументи»
Ситуація
... У цей день ніщо не передбачало біди. Дядько Яків з племінником
Романом поїхали на рибалку далеко за місто. Наловили риби, смачно пообідали і
вже зібралися додому, як раптом до них підійшли три молодики. Вони були
напідпитку, мова пересипана нецензурщиною. Хулігани почали вимагати, щоб
рибалки повезли їх туди, куди вони накажуть. Дядькові і племінникові нічого не
лишалося, як виконувати вимогу бандитів. Сіли в машину і всі поїхали туди, куди
показували непрошені пасажири. Раптом на шляху з'явилася велика калюжа і
машина зупинилася. «Пхайте машину»,— скомандував один з бандитів. Дядько
Яків і Роман побачили, в їхніх руках зброю. Вони вилізли з машини і почали
пхати. По другу сторону калюжі, метрів за сто, теж застрягла машина. Дядько Яків
гукнув на допомогу. Один з бандитів вийшов з машини, збив дядька з ніг і почав
бити її
Роман не розгубився, накинувся на бандита ззаду, повалив з ніг і зумів
забрати пістолет. Коли другий хуліган почав виходити з машини, Роман убив його
наповал. Третій, злякавшись, почав тікати. Але Роман поранив і його.
Коли справу розглядали в суді, то Романа не засудили. Його виправдали.
Чому?
Відповідь команди. Романа виправдали, оскільки він здійснював необхідну
самооборону, хоча один з бандитів був убитий, а другий — тяжко поранений.
Завдання команді «Факти»
Ситуація
... Юрій — відомий у місті спортсмен йшов на тренування. Раптом він 5чув
крик про допомогу. На території дитячого садка, повз який він проходив, якийсь
п'яний ображав виховательку на очах у дітей.
Юрій зайшов на територію дитсадка, кілька разів ударив хулігана, штовхнув
26