1. Микола ВоронийМикола Вороний
Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло.Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло.
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло…Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло…
(М.Вороний “(М.Вороний “VAE VICTIS”VAE VICTIS”))
2. Микола Кіндратович ВоронийМикола Кіндратович Вороний
народився 7 грудня 1871р. нанародився 7 грудня 1871р. на
Катеринославщині в сімКатеринославщині в сім``її
ремісника .ремісника .
3. Навчається у Харківському реальному
училищі, а згодом у Ростовському, звідки був
виключений за зв'язки з народниками
4. У Львові зблизився з
І. Франком, який
справив великий
вплив на формування
його світогляду.
Працював
бібліотекарем і
коректором
Наукового
товариства імені
Шевченка,
режисером
українського театру
товариства "Руська
бесіда", у редакції
журналу "Життя і
слово», «Заря».
5. У 1910 році оселився в Києві, працював уУ 1910 році оселився в Києві, працював у
театрі М. Садовського, викладав утеатрі М. Садовського, викладав у
театральній школі. Жовтневої революціїтеатральній школі. Жовтневої революції
Вороний не сприйняв і в 1920р. емігрував заВороний не сприйняв і в 1920р. емігрував за
кордон. Жив у Варшаві, де зблизився зкордон. Жив у Варшаві, де зблизився з
польськими письменниками Ю. Тувімом і Л.польськими письменниками Ю. Тувімом і Л.
Стаффом, невдовзі переїхав до Львова.Стаффом, невдовзі переїхав до Львова.
6. Після російсько-більшовицькоїПісля російсько-більшовицької
окупації України поет мусивокупації України поет мусив
емігрувати за кордон. Спочаткуемігрувати за кордон. Спочатку
працював радником уряду УНР упрацював радником уряду УНР у
Варшаві. Згодом переїхав доВаршаві. Згодом переїхав до
Львова, де викладав уЛьвова, де викладав у
консерваторії та вконсерваторії та в
організованій нам драматичнійорганізованій нам драматичній
школі.школі.
7. У 1926р. Повертається наУ 1926р. Повертається на
підрадянську Україну. Працювавпідрадянську Україну. Працював
викладачем Харківського музично-викладачем Харківського музично-
драматичного інституту, удраматичного інституту, у
київському “Укртеатрокіновидаві”,київському “Укртеатрокіновидаві”,
перекладав лібрето, писав статті,перекладав лібрето, писав статті,
кіносценарії.кіносценарії.
8. 1934р. Микола Вороний1934р. Микола Вороний
був засуджений на трибув засуджений на три
роки таборів, алероки таборів, але
через хворобучерез хворобу
покарання замінилипокарання замінили
засланням дозасланням до
Казахстану.Казахстану.
Дізнавшись про долюДізнавшись про долю
батька, син митця,батька, син митця,
Марко ВоронийМарко Вороний
залишив усе і приїхавзалишив усе і приїхав
рятувати батька. Вінрятувати батька. Він
вимагав переглядувимагав перегляду
справи й зняттясправи й зняття
обвинувачень. Алеобвинувачень. Але
клопотання неклопотання не
допомогли.допомогли.
9. Микола Вороний змушений був виїхати зМикола Вороний змушений був виїхати з
Києва на заслання, а МаркаКиєва на заслання, а Марка
заарештували, рік тримали в одиночнійзаарештували, рік тримали в одиночній
камері без суду й слідства, а потімкамері без суду й слідства, а потім
винесли вирок – сім років каторги ввинесли вирок – сім років каторги в
холодній Карелії.холодній Карелії.
10. Ідучи на смерть, Микола Вороний, наІдучи на смерть, Микола Вороний, на
його щастя, так і не довідався, що синайого щастя, так і не довідався, що сина
Марка вже немає – його розстріляли вМарка вже немає – його розстріляли в
концтаборі ще 3 листопада 1937р.концтаборі ще 3 листопада 1937р.
Невдовзі після цього за рішеннямНевдовзі після цього за рішенням
Особливої трійки при УНКВС по ОдеськійОсобливої трійки при УНКВС по Одеській
області був страчений іобласті був страчений і
шістдесятисемилітній Миколашістдесятисемилітній Микола
Кіндратович. Це сталося 7 червня 1938р.Кіндратович. Це сталося 7 червня 1938р.
о 24 годині.о 24 годині.
11. У царствіУ царстві
бездушному, убездушному, у
мороці ночі,мороці ночі,
Де безнадіяДе безнадія
розвісила гасла.розвісила гасла.
Знала душа, що неЗнала душа, що не
бачили очі,бачили очі,
Свічка не згасла…Свічка не згасла…
згаса...згаса...
12. Творчість:
• Друкуватися М. Вороний почав у 1893 р. (вірш
«Не журись, дівчино»).
• Публікувався в періодичних виданнях
«Зоря», «Літературно-науковий вісник»,
«Засів», «Дзвін», «Сяйво», «Рада» та інших.
• 1899 року поет написав свій найвідоміший
твір — поему «Євшан-зілля» про необхідність
повернення людині історичної пам'яті,
усвідомлення своєї національної
приналежності.[
13. • Перша збірка Вороного «Ліричні поезії»
вийшла 1911 р. у Києві. Вірші її були сповнені
музикальності, свіжості образів.
• У наступній збірці «В сяйві мрій» (1913 р.)
Вороний іде шляхом певної естетизації,
самозамилування ліричного героя.
• Поезія Вороного дедалі глибшає змістом,
порушує загальносвітові теми, філософські
питання («Мандрівні елегії»).
• Він одним із перших вводить у лірику тему
міста, переймає ряд традиційних мотивів
європейської поезії.
14. • Вороному належить ряд мистецтвознавчих
(«Пензлем і пером») і театрознавчих розвідок
(«Театральне мистецтво й український
театр», 1912; «Театр і драма», 1913), в яких
він виступає прихильником системи
Станіславського; «Михайло Щепкін», 1913 р.;
«Український театр у Києві», 1914 р.;
«Режисер», 1925 р.; «Драматична
примадонна», 1924 р. — про сценічну творчість
відомої актриси Л.Ліницької.
• Вороний — автор ряду літературознавчих
статей, театральних рецензій.
• У спадщині Вороного значне місце посідають
переклади й переспіви з інших літератур.
