1. Моє село з духмяними садами,
Біля очей – суха долоня мами…
Сорочка-вишиванка і калина –
Це найрідніша Україна
Запрошуємо вас відвідати нашу кімнату народознавства. Усі експонати,
представлені тут, зібрані учнями, учителями школи, а також небайдужими
жителями села.
Заснована вона у 2000 році з метою поглибити та зберегти знання учнів
про народознавчі традиції нашого села. Як добре, що педагогічний колектив
нашої школи вчасно зрозумів, що без засвоєння дітьми духовних надбань
свого народу, без оволодіння культурою свого народу, пізнання його
самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно -
історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна виховати справжню Людину,
патріота своєї країни.
Кімната народознавства виконує важливу роль у вихованні учнів,
формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам'яті, духовності,
національного характеру і психології, бо, як говориться, «хто не знає
минулого, той не вартий майбутнього».
Усе, що закладається учням у період навчання і виховання в школі,
визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і
загального розвитку.
Ідея створення кімнати українознавства виникла випадково, коли до школи
один з учнів приніс цеглину з надписом «Орловецъ».
І закипіла робота: учні та вчителі зустрічалися з односельцями,
старожилами, народними умільцями, збирали їх вироби (рушники, вишиті
2. сорочки, скатерки і т. д.), одяг, старовинні речі, хустки, образи і т.п., щоб
поповнити кімнату краєзнавства новими цінними експонатами.
Кімната народознавства поділена на декілька зон: обереги, посуд, одяг,
знаряддя праці, меблі.
Українська нація відрізняється від інших своїми віруваннями. Наші
предки важливого значення надавали оберегам. Вивчивши призначення
кожного предмета старовини, учні дізналися про те, що багато з них є
оберегами української світлиці.
Ось деякі з них.
Піч і комин. Піч – мати, уявлялась праматір’ю, богинею роду. Добра і
світла сила, через неї здійснюється безпосередній зв’язок з небесним світилом.
Для всього роду піч була священна.
3. Оберегом є і вишитий рушник. Це мистецтво наших мам, бабусь,
прабабусь, а ще тому, що всі найважливіші моменти в житті людини пов’язані
з вишитим рушником: весілля, народження дитини, хрестини, благословення
дитини на самостійну стежку життя, вирядини та інше.
А мати вишивала рушники
Думками й українськими піснями
І слалися дорогами нитки
І йшли по тих дорогах дні за днями.
У народознавчій кімнаті ми проводимо свято Калити, вечорниці та
різноманітні бесіди.
Провівши велику дослідницько-
пошукову роботу з історії свого села,
учні дізналися, що ще з кінця ХІХ
століття в нашому селі діяло декілька
промислових підприємств: цукровий,
черепичний, цегляний заводи, діяла
4. ґуральня. Так як наша місцевість багата на глину, з якої можна виготовляти
якісну черепицю, цеглу та гончарні вироби, тому і в сучасний час колишній
учитель Орловецької загальноосвітньої школи Бочаров Володимир
Андрійович спробував відновити виробництво глиняного посуду. Та в зв’язку
з фінансовими проблемами ця справа призупинена.
Так само не увінчалась успіхом і спроба відновити виробництво цегли. Хоча
будинки, покриті Орловецькою черепицею, зустрічаються і сьогодні у
Західній Європі.
Багате наше село і майстринями-вишивальницями, які подарували нашому
музею свої роботи: рушники, вишиті сорочки, наволочки. Гордістю нашої
експозиції є портрет молодого Т.Г.Шевченка, вишитий і подарований бабусею
директора нашої школи Олега Станіславовича Погорілого.
5. В експозиції представлені предмети побуту наших односельчан, якими
вони користувалися з давніх часів і до сьогодні: глечики, макітри, горщики,
ковганка, чаплія, рогачі, коромисло, сито, діжа, прядка, рубель, мисник з
посудом.
Ще одним цікавим експонатом є спадкова керамічна тарілка, яку
дарувала мати на весілля дочці. В одній із родин Орловця вона передавалася із
покоління в покоління від матері до дочки.
6. Хочеться звернути вашу увагу на стенд, де представлені лікарські рослини
нашої місцевості, зібрані і презентовані учнями школи в ході реалізації
проекту «Осінній калейдоскоп».
7. І до всього цього гарно вписуються ікони, розміщені в народознавчій кімнаті.
Кімната народознавства – це той духовний куточок шкільної родини, де
можна доторкнутися до історичного минулого свого краю, віднайти в
«бабусиній скриньці» надбання наших пращурів.
Традицій пласт, легенди роду,
духовний символ, оберіг,
калини кущ, дівочу вроду,
на полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти , народні,
тягучі, як пісні з степів.
Все актуально і сьогодні,
хоча й прийшли з далеких днів.
