1

1. Наталія Сорочинська
Ольга Гісем
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
(рівень стандарту)
Підручник для 11 класу закладів
загальної середньої освіти
ТЕРНОПІЛЬ
НАВЧАЛЬНА КНИГА — БОГДАН
2019
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

2. УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
Словничок
Тлумачення термінів і понять, що виділе-
ні жирним шрифтом у тексті параграфа.
Цікаво знати
Додаткова інформація для тих, хто хоче
знати більше цікавих історичних фактів.
Документи розповідають
Фрагменти різноманітних матеріалів
(уривки з історичних документів,
спогадів очевидців подій тощо).
Запитання та завдання
Питання для закріплення знань,
умінь і навичок учнів.
Висновки
У цій рубриці прочитаєте стислий
виклад провідних думок, розкритих
у тексті параграфа.
Постать в історії
Тут подано інформацію про видатних
історичних діячів, що мали суттєвий
вплив на розвиток подій.
Підручник містить систематизований виклад історії України для
11-го класу. Матеріал відповідає новій програмі Міністерства осві-
ти і науки України.
Для учнів 11-х класів закладів загальної середньої освіти та вчи-
телів історії.
УДК 94(477)
С 65
Ю 98
Сорочинська Н.М., Гісем О.О.
С 65 Історія України [рівень стандарту] : підручник для 11 кл. закл. за-
гальн. серед. освіти / Н. М. Сорочинська, О. О. Гісем. — ​Тернопіль :
Навчальна книга – ​Богдан, 2019. — 240 с. : іл.
© Сорочинська Н. М., Гісем О. О., 2019
© Навчальна книга – Богдан, 2019
Охороняється законом про авторське право.
Жодна частина цього видання не може бути відтворена
в будь-якому вигляді без дозволу видавництва.
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(наказ Міністерства освіти і науки України від 12.04.2019 р. №472)
ВИДАНО ЗА ДЕРЖАВНІ КОШТИ. ПРОДАЖ ЗАБОРОНЕНО
ISBN 978-966-10-5840-7
ISBN 978-966-10-5840-7
УДК 94(477)
ff Запитання
Запитання, які наголошують на
основній думці пункту параграфа.
Електронний додаток
Тут ви знайдете тестові завдання до
розділів.

3. Любі друзі!
3
Любі друзі!
В 11-му класі ви продовжите вивчати курс новітньої історії України. Він дозво-
лить вам сформувати уявлення про події другої половини ХХ — початку ХХІ ст. За-
порукою успішного засвоєння знань, як ви вже могли переконатися за роки навчан-
ня у школі, є вміння працювати з підручником. Перш ніж розпочати роботу, радимо
пригадати деякі правила. Беручись до праці, необхідно ознайомитися зі змістом під-
ручника та його структурою. Весь матеріал об’єднано в шість розділів, кожен із яких
містить декілька параграфів, що, своєю чергою, складаються з окремих пунктів.
У тексті ви побачите виділені слова й дати. Звертайте на них особливу увагу. Дати
бажано запам’ятати. Виділені слова — це поняття і терміни — необхідно розуміти.
Для цього на сторінках підручника вміщені їх визначення. Розглядаючи ілюстрації,
звертайте увагу на підписи, які пояснюють зміст зображеного, акцентують увагу на
сюжеті. Вміщені таблиці і схеми розкривають зв’язки між складовими історичних
явищ, пояснюють їхні особливості тощо.
Наприкінці кожного параграфа наведено висновки, які допоможуть вам сфор-
мулювати провідні ідеї. Запитання та завдання, які містяться у параграфі, спря-
мовані на формування різних умінь і навичок. Вони розміщені на початку і напри-
кінці параграфа, після кожного пункту, подані до ілюстрацій, схем тощо.
Важливим елементом підручника є практичні роботи й орієнтовні завдання
для проведення уроків узагальнення та тематичного оцінювання.
Підручник містить електронний додаток, у якому ви знайдете додаткові мате-
ріали до тематичних завдань.
Взявши до уваги згадані поради, перегорніть цю сторінку й розпочніть подальше
знайомство з історією Батьківщини.

4. Вступ
4
ВСТУП
1945 р. – початок ХХІ ст. — другий період новітньої
історії України
Новітня історія України
Основні поняття і терміни Основні дати
Другий період новітньої історії України
У попередніх класах ви ознайомилися з давньою, середньовічною, новою й пер-
шим періодом новітньої історії України. Цього навчального року ви продовжите ви-
вчення новітньої історії України.
Періоди історії України
Давня історія
Середньовічна
історія
Нова історія Новітня історія
6 клас 7 клас 8 клас 9 клас 10 клас 11 клас
близько 1 млн
років тому —
IV ст. н.е.
V ст. —
кінець XV ст.
XVI —
XVIII ст.
кінець XVIII —
1914 р.
1914–1945 рр.
1945 р. — по-
чаток XXI ст.
Структура другої частини новітньої історії України
(1945 р. — початок XXI ст.)
Хронологічні межі періоду Назва періоду
1945–1953 рр. Україна у повоєнний період
1953–1964 рр. Україна в умовах десталінізації
1964–1985 рр. Україна в період системної кризи радянського ладу
1985–1991 рр. Відновлення незалежності України
1991–2013 рр. Становлення України як незалежної держави
2013 р. — до сьогодення Творення нової України
1. Назвіть хронологічні межі другої частини новітньої історії України?
2. На які періоди поділяється друга частина новітньої історії України?
Цей період містить багато важливих подій, підсумком яких стало відновлення не-
залежності й творення нової України. Але пройдений шлях був складним і тернистим.
Після Другої світової війни українцям довелося пережити нові трагедії, поро­
джені підлеглим становищем України за наявності тоталітарного режиму: труднощі
післявоєнної відбудови, голод 1946–1947 рр., депортації, тривале збройне протисто-
яння на західноукраїнських землях, нові сталінські репресії.
У той же час більшість українських земель було об’єднано у складі УРСР, Укра-
їна стала членом світового співтовариства, взявши участь у створенні Організації
Об’єднаних Націй (ООН). Хоча долучення УРСР до ООН було продиктоване бажан-
ням Сталіна отримати додаткові голоси у впливовій міжнародній організації.
ВСТУП

5. Вступ
5
Після смерті Й. Сталіна нове компартійне керівництво на чолі з М. Хрущовим усу-
нуло деякі найбільш одіозні прояви існуючого в СРСР тоталітарного режиму — масові
репресії, вседозволеність каральних органів, ігнорування елементарних потреб людей
тощо. Було засуджено культ особи Сталіна, реабілітовано мільйони незаконно репре-
сованих (крім тих, кого ув’язнили за «український буржуазний націоналізм»).
Хрущов став ініціатором реформування економіки та соціальної сфери. У су-
спільстві поширилися сподівання на краще життя, які підживлювалися обіцянками,
«що теперішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі».
На тлі процесів лібералізації режиму відбувається нове піднесення української
культури, зумовлене діяльністю шістдесятників.
Національно-визвольний рух набуває нових форм. Його учасники відмовляються
від збройних форм боротьби, зосереджуються на критиці радянської системи і мо-
ральному опорі. Постають перші дисидентські організації. Проте влада жорстко роз-
правляється з дисидентами, тим самим показавши справжнє своє обличчя.
Наприкінці 1960-х – на початку 1980-х рр. радянська система переживала кризу,
з якої так і не було знайдено виходу. Україна, як і інші союзні республіки, зіткнулася
з наростаючими економічними і соціальними проблемами. Стрімко збільшувалося
технологічне відставання від провідних країн Заходу. Щоб приховати проблеми,
влада посилила ідеологічний тиск на суспільство, який в Україні обернувся тоталь-
ною русифікацією і фактичним нищенням української культури. Відкритий опір
системі чинила лише невелика група дисидентів (незгодних), яка зазнавала жорсто-
ких переслідувань і покарань.
Усвідомлення комуністичною владою необхідності змін призвело до започатку-
вання «перебудови». Проте ця політика, як і хрущовська лібералізація, засвідчили,
що радянська тоталітарна модель не піддається реформуванню. Вона або розвалю-
ється, або набуває жорстких рис сталінізму.
У 1986 р. Україні довелося пережити нову трагедію — Чорнобильську катастро-
фу, наслідки якої відчуваються й сьогодні. Ця масштабна техногенна аварія стала
детонатором суспільної активності в Україні. А політика «гласності» і «демократи-
зації» спричинила активізацію українського національно-визвольного руху, який
завершився проголошенням відновлення незалежності України 24 серпня 1991 р.
За визнанням останнього керівника СРСР М. Горбачова, саме Чорнобильська ката-
строфа стала головною причиною початку розпаду СРСР.
Хоча незалежність здобули мирним шляхом, все ж не вдалося уникнути війни з Росі-
єю, яка намагається знову уярмити Україну. У 2014 р. Москва здійснила пряму збройну
агресію проти нашої держави, анексувала Крим і розгорнула бойові дії на Донбасі.
Всі зазначені події відбувалися на тлі важливих світових зрушень.
Так, у політичній і соціальній сферах життя в країнах Заходу утверджуються
принципи ліберальної демократії і «держави добробуту». У соціально-економічному
розвитку під впливом науково-технічної революції (НТР) відбувся перехід від інду-
стріального до постіндустріального суспільства. Прискорився процес глобалізації.
СРСР зазнає поразки у «холодній війні» (1940–1980-ті рр.). Відбувається крах ко-
муністичних режимів у Східній Європі.
У міжнародних відносинах були вироблені головні принципи мирного співісну-
вання, закладені підвалини ракетно-ядерного роззброєння тощо.

6. Вступ
6
Повторимо опрацьоване у минулому навчальному році за візуальними
джерелами (фотолітопис)
Київ у день початку
Першої світової війни
Наступ російської армії в Галичині.
1914 р.
Австрійський цісаревич Карл
нагороджує Українських січових
стрільців. 1915 р.
Жінки на військовому виробництві Демонстрація у Києві в перші дні після
повалення царизму
Прибуття делегатів на Український
національний конгрес
Проголошення І Універсалу УЦР Члени Генерального Секретаріату –
першого уряду України, утвореного
Центральною Радою 28 червня 1917 р.
Проголошення ІІІ Універсалу УЦР
Бій на станції Крути Підписання 9 лютого 1918 р.
Брестського мирного договору
Вступ німецьких військ у Київ

7. Вступ
7
Молебень на Софійській площі
з приводу встановлення влади
гетьмана П. Скоропадського
Українські позиції біля входу до ратуші.
Львів, листопад 1918 р.
Диктатор ЗУНР Є. Петрушевич зі
старшинами Української галицької армії
(УГА)
Проголошення Акта Злуки
Української Народної Республіки
і Західноукраїнської Народної
Республіки
Карта-карикатура. Україна, 1919 р. Bступ Червоної армії до Києва у 1919 р.
Парад білогвардійських військ Денікіна
у Києві
Евакуація військ Врангеля з Криму Учасники Другого зимового походу
Жертви голоду 1921–1922 рр.
Бердянськ, 1922 р.
Харків у 1920-ті рр. Розкуркулену родину виганяють з її
оселі. 1929 р.

8. Вступ
8
Мітинг, присвячений колективізації.
1929 р.
Пацифікація українських сіл Галичини.
1930 р.
Представник Харківського райкому
компартії дає в Клубі залізничників
консультацію з питань підготовки до
чищення партії. Харків, 1933 р.
Конфіскація у селян продовольчих
ресурсів. 1933 р.
Здача колгоспом зерна державі Доставка до суду звинувачених
у «Шахтинській справі». 1928 р.
Пересильний пункт Соловецьких
таборів
Члени «Спілки визволення України» під
час судового процесу. м. Харків, 1930 р.
Підневільна дармова робоча сила
ГУЛАГу відіграла значну роль
у радянській індустріалізації
Мітинг на честь завершення
будівництва Дніпрогесу. 1932 р.
Померлі від голоду на вулицях Харкова.
Голодомор 1932–1933 рр.
Керівники КП(б)У та уряду України
на Привокзальній площі в Києві під
час зустрічі з жителями міста в день
переїзду з Харкова. 1934 р.

9. Вступ
9
Стаханов у забої. 1935 р. Антицерковна кампанія 1930-х рр. Проголошення незалежності
Карпатської України. 15 березня 1939 р.
Зустріч радянських і німецьких солдатів
після переможного маршу Польщею.
Вересень 1939 р.
Парад Червоної армії у Львові.
29 жовтня 1939 р.
Передвиборчий мітинг на Гуцульщині.
Виступає Олександр Довженко.
Жовтень 1939 р.
Поділ панської землі. Західна Україна.
1939 р.
Львів’яни шукають своїх родичів
серед розстріляних НКВС у в’язницях
політичних в’язнів. Червень 1941 р.
Бійці батальйону «Нахтігаль»
на вулицях Львова
Мешканці Львова очікують на
проголошення Акта відновлення
Української Держави.
30 червня 1941 р.
Німецькі війська ведуть бій на вулицях
Житомира. Червень 1941 р.
Німецькі війська в Україні.
Липень 1941 р.

10. Розділ І
10
Німецькі військовики спостерігають
за пожежею на Хрещатику.
Вересень 1941 р.
Мешканці Києва, яких відправляють
на примусові роботи до Німеччини.
Визволення Києва. 1943 р.
Мешканці українського села зустрічають
радянські танки
Радянські війська проходять вулицями
Одеси. 1944 р.
Один із загонів УПА на Волині
Радянські солдати відкривають ворота
концтабору Освенцим. 1945 р.
Підняття Прапора Перемоги над
Берліном. За участі О. Береста
Висновки
ÔÔ В цьому році вивченням другої частини новітньої історії України ви завершите розгляд
систематичного курсу її минулого.
ÔÔ Цей період вітчизняної історії містить чимало важливих подій, однак найважливішими
серед них стали відновлення незалежності України та її розвиток як суверенної дер-
жави.
Запитання і завдання
1. Які ключові події можна виділити у другому періоді історії України, що буде вивчатися?
2. Коли було проголошено незалежність України?
3. Дайте коротку характеристику другої частини новітньої історії України та її періодизації.
4. Якими були загальні тенденції розвитку тогочасної світової історії?
5. Пригадайте та назвіть уроки Другої світової війни для України. Які з них ви вважаєте
найважливішими? Чому?
6. Підготуйте навчальний проект «Друга світова війна в історичній пам’яті українців та
інших європейців: спільне і відмінне».

11. § 1. Адміністративно-територіальні зміни Української РСР. Вихід УРСР на міжнародну арену
11
§ 1. Адміністративно-територіальні зміни
Української РСР. Вихід УРСР на міжнародну арену
березень 1944 р. — створення Народного комісаріату закор-
донних справ УРСР; 26 листопада 1944 р. — з’їзд Народ-
них комітетів (комітатів) у Мукачевому схвалив Маніфест
про возз’єднання Закарпатської України з УРСР; 25 квіт­
ня–26 червня 1945 р. — робота установчої конференції
ООН в Сан-Франциско. Українська делегація прибула для
участі в роботі конференції 6 травня; 29 червня 1945 р. —
радянсько-чехословацький договір про входження Закарпат-
тя до Радянської України; 16 серпня 1945 р. — договір між
СРСР та Польщею про радянсько-польський кордон; лютий
1947 р. — підписання делегацією УРСР мирних договорів із
союзниками Німеччини (Італія, Румунія, Угорщина, Фінлян-
дія); 1951 р. — обмін прикордонними ділянками між Поль-
щею і УРСР, остаточне визначення західного кордону УРСР.
ООН, Рада Безпеки ООН,
геополітичне становище.
Основні поняття і терміни Основні дати
1. Адміністративно-територіальні зміни
Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України, гостро постало під
час завершальних операцій Другої світової війни в Європі. Сталінське керівництво,
кероване імперськими зазіханнями, намагалось будь-якими засобами закріпити свої
територіальні надбання.
Остаточно його вирішили у процесі українсько-польського, українсько-чехословаць-
кого, українсько-румунського територіальних розмежувань та юридичного закріплення
західноукраїнських земель, що увійшли до складу УРСР протягом 1939–1945 рр.
Особливо складними і тривалими були врегулювання територіальних питань
з Польщею та ЧСР. На цей процес значно впливало міжнародне становище, зокрема
прагнення СРСР закріпитися у Центрально-Східній Європі.
За Люблінською угодою між урядом УРСР і польським Тимчасовим комітетом націо-
нального визволення від 9 вересня 1944 р. частина споконвічних українських земель (ок-
ремі райони Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина, які згодом отримали назву
Закерзоння), де проживало майже 150 тис. українців, передавалася Польщі. У такий
спосіб сталінське керівництво намагалось підтримати польський прорадянський уряд
і згладити негативне сприйняття польською громадськістю радянської агресії 1939 р.
Згаданий договір став першою угодою, яку уряд УРСР уклав з іноземною держа-
вою. Доручивши Києву підписати вказаний документ, Москва намагалась насамперед
продемонструвати світові можливість практичної діяльності УРСР на міжнародній
арені після відновлення її зовнішньополітичного відомства у січні 1944 р., а головне
Москва відводила від себе удар в разі невизнання країнами-союзниками по антигіт-
Україна в повоєнний період І

12. Розділ І
12
лерівській коаліції українсько-польського (фактично на
той час радянсько-польського) кордону, який закріплю-
вала угода.
Домовленість між СРСР та Польщею досягнуто
16 серпня 1945 р., під час підписання договору стосовно
радянсько-польського державного кордону. Ця угода за-
кріплювала кордон по «лінії Керзона» з відхиленням на
схід (тобто на користь Польщі) на 5–8 км, а на окремих
ділянках на 17 км. Остаточно процес польсько-українсько-
го розмежування завершився у 1951 р., коли на прохан-
ня Польщі відбувся обмін прикордонними територіями.
Внаслідок цього до Львівської області увійшли землі в ра-
йоні міста Кристинополя (згодом перейменованого в Чер-
воноград), а до Польщі відійшли території довкола міста
Нижні Устрики Дрогобицької області.
Зі вступом радянських військ на територію Карпат-
ської України ситуація змінилася. Кремлівські урядовці
стали розглядати цей регіон як важливий стратегічний
плацдарм для посилення впливу в Центральній та Пів-
денно-Східній Європі. Для досягнення своїх стратегічних цілей радянське керівниц-
тво використало антифашистський і національно-визвольний рух населення краю.
26 листопада 1944 р. в місті Мукачеве скликали з’їзд народних комітетів, які ство-
рювалися за сприяння радянської військової окупаційної адміністрації. На ньому
663 делегати (переважно комуністи) схвалили Маніфест про возз’єднання з Радян-
ською Україною, обрали Народну Раду як верховний законодавчий орган влади За-
карпатської України і сформували уряд. На чолі Закарпатської України став комуніст
Іван Туряниця. Для легітимізації Маніфесту було організовано збір підписів під ним.
250 тис. ос. (майже все доросле населення краю) задекларували схвалення документа.
Документи розповідають
Із маніфесту першого з’їзду Народних Комітетів Закарпатської України
про возз’єднання з УРСР (26 листопада 1944 р.)
…Закарпатсько-український народ, вирваний з німецько-мадярського полону, вирішив
раз і назавжди здійснити свою віковічну мрію і возз’єднатися з Радянською Україною. З цими
думками він йшов на вибори сільських, районних і міських народних комітетів з наказом їм —
добитися возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.
Спираючись на непохитну волю всього народу, висловлену в петиціях і постановах ро-
бітників, селян, інтелігенції і духівництва всіх міст і сіл Закарпатської України, перший з’їзд
Народних Комітетів усієї Закарпатської України постановляє:
1) Возз’єднати Закарпатську Україну зі своєю великою матір’ю Радянською Україною
і вийти зі складу Чехословаччини;
2) Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Республіки і Верховну
Раду Союзу Радянських Соціалістичних Республік включити Закарпатську Україну до
складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.
3) Обрати Народну Раду Закарпатської України як єдину центральну владу, діючу по волі
народу на території Закарпатської України.
Формування західного
кордону УРСР. Сталін
відрізає частину
українських земель
Польщі. Карикатура
ÔÔ Що спонукало Сталіна
до таких дій?

13. § 1. Адміністративно-територіальні зміни Української РСР. Вихід УРСР на міжнародну арену
13
4) Уповноважити і зобов’язати Народну Раду Закарпатської України здійснити рішення
з’їзду про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.
ÔÔ Як ви оцінюєте рішення першого з’їзду Народних Комітетів Закарпатської України для Украї-
ни і долі краю?
У червні 1945 р. договір між ЧСР та СРСР юридично закріпив рішення з’їзду
в Мукачевому. 22 січня 1946 р. видали указ Президії Верховної Ради СРСР про утво-
рення в складі УРСР Закарпатської області. Цей акт одночасно ліквідовував без зго-
ди населення Закарпатську Україну як державне утворення.
Виступаючи 30 червня 1945 р. на VІІ сесії Верховної Ради УРСР, М. Хрущов за-
явив, що український народ уперше возз’єднався в єдиній Українській державі.
Західний кордон між СРСР, відповідно і УРСР, та Румунією
був урегульований Паризьким мирним договором від 10 люто-
го 1947 р., за яким визнавалось право УРСР на Північну Буко-
вину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридично закріплюва-
лися кордони, встановлені в червні 1940 р.
Отже, повоєнний процес врегулювання кордонів УРСР від-
бувався методами, притаманними тоталітарним режимам, для
задоволення його стратегічних інтересів, які збіглися з праг-
ненням українців об’єднатися в єдиній державі.
Процес врегулювання територіальних питань мав для Украї-
ни такі наслідки: були остаточно визначені та юридично визнані
кордони республіки; територія УРСР збільшилась на 110 тис кв.
км; відбулись демографічні зміни; основну частину українських
земель об’єднали в складі однієї держави. У той же час частина
українських теренів опинилась за межами кордонів УРСР.
Герб УРСР. 1949 р.
Прапор УРСР. 1950 р.
* Назви міст подані станом на 2019 р.

14. Розділ І
14
Об’єднання українських земель, вихід на міжнародну арену зумовили зміну держав-
ної символіки республіки. У листопаді 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР видала
указ про Державний Герб УРСР, Державний Прапор УРСР, Державний Гімн УРСР.
Завершення формування сучасної території України відбулося у 1954 р. Тоді
відзначали 300-річчя Переяславської ради. Країною прокотилась широка і гучна
пропагандистська кампанія. ЦК КПРС обнародував тринадцять «тез», у яких до-
водилась непохитність «вічного союзу» українців з росіянами. Центральною поді-
єю ювілейних торжеств стала передача Криму УРСР. 19 лютого 1954 р. Президія
Верховної Ради СРСР, мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіаль-
ною близькістю та тісними господарськими і культурними зв’язками між Кримом та
Україною, видала указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу
УРСР». Як зазначалось, акт є «свідченням дружби російського народу».
Але кримський «подарунок» був не таким доброчинним актом, як спочатку здава-
лось. Приєднання Криму переклало на Україну ряд економічних і політичних проблем.
Унаслідок війни і депортації кримських татар у регіоні панував економічний хаос.
1. Чому саме західні кордони УРСР зазнали змін за підсумками Другої світової війни?
2. Які території увійшли до складу УРСР у 1940–1950-ті рр.?
2. Україна — співзасновниця ООН. Діяльність України на міжнарод-
ній арені
Наприкінці Другої світової війни Україна
знову виходить на зовнішньополітичну арену.
Проте, будучи складовою частиною Радянського
Союзу, вона не могла проводити самостійну зов-
нішню політику.
27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) ухвалили
рішення про розширення прав союзних республік
у сфері міжнародних відносин. А в березні 1944 р.
Верховна Рада УРСР прийняла закон про утво-
рення Народного комісаріату закордонних справ
республіки. Очолив його відомий український дра-
матург О. Корнійчук, який розгорнув активну діяльність у напрямку формування само-
стійного зовнішньополітичного курсу УРСР. Така активність призвела до того, що вже
незабаром його замінили на відданого соратника Сталіна Д. Мануїльського.
Здійснивши такий крок, сталінське керівництво мало далекосяжну стратегічну мету.
По-перше, представити приєднання західних областей України та Білорусі як акт воз-
з’єднання етнічних територій. По-друге, збільшити кількість своїх прихильників у між-
народній організації, переговори про створення якої активно велися наприкінці війни.
На Кримській конференції в лютому 1945 р. США та Велика Британія зобов’я-
залися підтримати пропозицію радянського уряду щодо прийняття УРСР та БРСР
у члени ООН.
Керівник делегації Української РСР
Д. Мануїльський підписує Статут
ООН. 26 квітня 1945 р.
Остаточне встановлення
та юридичне закріплення
кордонів республіки
Збільшення території УРСР,
демографічні зміни
у складі населення
Об’єднання основної частини
українських земель
у кордонах однієї держави
Наслідки врегулювання територіальних питань для України

15. § 1. Адміністративно-територіальні зміни Української РСР. Вихід УРСР на міжнародну арену
15
На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН 1946 р. Україну обрали до складу
Економічної і соціальної ради, а в 1948–1949 рр. вона обирається непостійним чле-
ном Ради Безпеки ООН. Представників України запрошують до роботи деяких
структур організації, у тому числі Міжнародного суду. Україна підтримала прохання
про вступ до ООН Цейлону та Лаосу.
На чолі з наркомом Д. Мануїльським українська дипломатія бере участь у Па-
ризькій мирній конференції (29 липня — 15 жовтня 1946 р.) і в лютому 1947 р. ста-
вить свій підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болга-
рією та Фінляндією.
Однак зовнішньополітична діяльність України насправді не виходила за межі
політики московського центру. Так, угоди з Польщею та Чехословаччиною про вре-
гулювання питання кордонів підписувались представником Союзного Наркомату за-
кордонних справ. А пропозиції Великої Британії (1947) та Судану (1956) щодо вста-
новлення прямих дипломатичних відносин з УРСР так і залишились без відповіді.
Таким чином, вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений не
націо­нальними інтересами України, а стратегічними устремліннями СРСР.
1. Коли Україна стала членом ООН?
2. Коли вперше в ООН відбувся офіційний виступ українською мовою?
Уперше делегація УРСР в ООН заявила про себе, виступивши ініціатором розгляду
питання щодо намагання Нідерландів та Великої Британії відновити своє колоніальне па-
нування в Індонезії.
Ще одним важливим аспектом української делегації стали її кроки, які сприяли ухвален-
ню резолюції про поділ Палестини й утворенню єврейської та палестинської держав.
Проте аж до розвалу СРСР українська делегація не мала самостійності в своїх діях. Зо-
внішнім проявом несамостійності української місії в ООН було її розташування на одному
з поверхів представництва СРСР в ООН у Нью-Йорку.
У роки «холодної війни» українській дипломатії була виділена, як тоді вважалося, ней-
тральна ділянка дипломатичної роботи — соціальні та гуманітарні питання, котрі на тепе-
рішній час є провідними. Так, Україна стала автором ініціативи з проведення року співробіт-
ництва медиків світу; із боротьби з неписьменністю та підготовки кадрів для індустріалізації
країн, що розвиваються.
Уперше в ООН українська мова прозвучала в 1960 р. під час виступу першого секретаря
ЦК КПУ М. Підгорного.
Висновки
ÔÔ Друга світова війна призвела до значних змін у долі України. УРСР вийшла на міжна-
родну арену як суб’єкт міжнародного права, були міжнародно визнані західні кордони
УРСР, докорінно змінився склад населення і, що найважливіше, вперше за багато сто-
літь майже всі українські землі опинились у межах однієї держави.
Запитання і завдання
1. Яких адміністративно-територіальних змін зазнала УРСР внаслідок Другої світової війни?
2. Чим був зумовлений вихід УРСР на міжнародну арену наприкінці Другої світової війни?
3. Який головний результат міжнародної діяльності УРСР у повоєнні роки?
4. Яку роль відіграла Україна в створенні ООН?
5. Обговоріть у групах. Назвіть територіальні зміни, що зазнала УРСР у повоєнні роки.
Які це мало наслідки?

16. Розділ І
16
§ 2. Повоєнна відбудова в Україні
1945 – початок 1950-х рр. — період відбудови;
1946–1947 рр. — масовий штучний голод; 1947 р. —
грошова реформа, скасування карткової системи.
відбудова, грошова реформа,
карткова система, голод.
Основні поняття і терміни Основні дати
1. Перехід до мирного життя
Вигнання з території республіки нацистських загарбників поставило на порядок
денний питання про повернення до мирного життя. Україну необхідно було підніма-
ти з руїн і попелу. Наслідки війни були жахливими. Демографічні втрати становили
близько 17–18 млн осіб, матеріальні втрати — 1,2 трлн крб, катастрофічний спад ви-
робництва (у порівнянні з 1940 р. в республіці вироблено лише 20 % електроенергії,
видобуто 36 % вугілля, виплавлено 17 % чавуну, 15,4 % сталі).
До кінця 1945 р. відновили 44 % довоєнних потужностей машинобудівної і 30 %
легкої промисловості, ввели в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу.
Щоб надати відновленій радянській владі законного вигляду, у 1946–1947 рр.
провели фарс з виборами рад усіх рівнів. Населення «одностайно проголосувало за
блок комуністів і безпартійних».
У 1946 р. Раду Народних Комісарів перейменували у Раду Міністрів УРСР.
Підприємства й установи переходили на норми мирного життя: відновлювали-
ся 8-годинний робочий день, відпустки, скасовувалась понаднормова неоплачувана
праця. Промисловість переходила на випуск мирної продукції.
ff Як відбувався перехід до мирного життя?
2. Відбудова та її особливості в Україні
У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п’ятирічний план відбудови
і розвитку народного господарства на 1946–1950 рр. Модель відбудови господарства
повністю відтворювала етапи індустріалізації з усіма її недоліками. Нехтуючи по-
требами і можливостями людей, план передбачав менше ніж за 5 років відбудувати
зруйновані райони країни, відновити довоєнний рівень промислового і сільсько-
господарського розвитку та навіть його перевищити.
Особливості відбудови в Україні.
1. Значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж у будь-якій іншій країні Європи.
2. Розрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зов-
нішню допомогу. «Холодна війна» робила неможливим використання західної,
перш за все американської, фінансової та технічної допомоги. Але натомість
використовувалися репарації з Німеччини, Італії та Угорщини, а також праця
сотень тисяч військовополонених німців та угорців.
3. При відбудові ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80 %
капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сіль-
ського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень).
4. Відбудова здійснювалась централізовано за чітким державним планом.

17. § 2. Повоєнна відбудова в Україні
17
5. Економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний,
замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економіч-
ної системи.
6. Вагома роль належала адміністративно-командній системі. Саме вона давала
змогу за короткий час мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські
ресурси на певному об’єкті.
7. Непропорційно велика роль ідеології, яка проявлялася у широкомасштабних
мобілізаційно-пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах
передовиків і новаторів.
8. Ускладнення відбудовчого процесу масовим штучним голодом 1946–1947 рр.
9. Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, об-
ладнання і технологій.
Результати відбудовчого періоду були
неоднозначними. З одного боку, було заго-
єно рани війни, відбудовано промисловість
України, рівень виробництва якої в 1946–
1950 рр. збільшився в 4,4 раза і перевищив
рівень 1940 р. на 15 %. Проте обсяг ви-
робництва легкої промисловості в 1950 р.
становив лише 80 % довоєнного. З іншо-
го — ціна відбудови була дуже високою.
Зниження реального рівня життя, тяжкі
житлові й побутові умови були характерни-
ми для більшості населення.
Документи розповідають
Історик Володимир Сергійчук про працю німецьких військовополонених
«Згідно з постановою державного комітету оборони СРСР від 4 червня 45 року, на те-
риторію України виділялося 494 тисячі 520 німецьких військовополонених. Багато об’єктів
в Україні, які сьогодні відомі, відбудовувалися або будувались заново зусиллями німецьких
військовополонених. Не секрет, що Хрещатик відбудовувався завдяки німецьким полоненим.
Знаменитий на весь світ ракетний завод у Дніпропетровську, який випускав у Радянському
Союзі найстрашніші ракети, споруджували німецькі військовополонені».
ÔÔ Який внесок полонених у відбудову УРСР?
Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової рефор-
ми в 1947 р. посилили тягар відбудови для трудящих.
Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господар-
ства. На селян, що отримували мізерну платню, не поширювались соціальні гаран-
тії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно — вільно пересуватися.
Також їм доводилось сплачувати великі податки, що були накладені на присадибне
господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво про-
довжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р.
Президія Верховної Ради СРСР видала таємний Указ «Про виселення з Української
РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві
Німецькі військовополонені на відбудовчих
роботах

18. Розділ І
18
й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За цим Указом репресували
12 тис. колгоспників.
Незважаючи на репресії та надлюдські зусилля селян, на кінець п’ятирічки
так і не вдалось досягти показників довоєнного розвитку. Валовий збір зернових
у 1950 р. становив лише 85 % довоєнного.
ff Які особливості повоєнної відбудови промисловості й сільського господарства
в Україні?
3. Масовий штучний голод 1946–1947 рр.
У повоєнний час на селі склалось вкрай несприятливе становище: за роки війни
скоротились посівні площі, зменшилось поголів’я худоби, не вистачало техніки, а осо-
бливо робочих рук. Але сталінське керівництво й не передбачало якісь зміни на селі,
а навпаки — воно мало стати одним з головних джерел для проведення відбудови.
Навесні — влітку 1946 р. шістнадцять областей України вразила посуха. Озимі
та ярові культури загинули. Валовий збір зерна був утричі меншим, ніж у 1940 р.
Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням
зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340
до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи.

19. § 2. Повоєнна відбудова в Україні
19
У сільські райони виїхали представники
вищих органів республіки, областей, суду,
прокуратури. Тільки за перший квартал
1947 р. засудили до різних термінів 1,5 тис.
керівників колгоспів, 6 тис. комуністів при-
тягнули до партійної відповідальності за
невиконання вказівок партії. Відновив дію
«Закон про п’ять колосків», за яким було
засуджено і ув’язнено тисячі селян. Кол-
госпники почали тікати від голодної смер-
ті у більш благополучні райони (Західна
Україна), міста. Щоб уникнути обезлюднен-
ня села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад. Незважаючи
на суворі репресії, вдалось зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (вилучено
було навіть насіннєвий фонд).
У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб (лише в країни Схід-
ної Європи та Францію для підтримки режимів, що там встановилися, було безко-
штовно вивезено 1,7 млн тонн зерна), в країні розпочався голод, жертвами якого
стали майже 1 млн осіб.
Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво України на чолі з М. Хру-
щовим намагалось зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертан-
ням по допомогу до Москви. У відповідь Сталін заявив Хрущову: «Ти м’якотілий!
Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб
ми витратили наші державні запаси». У березні 1947 р. недостатньо «твердого»
Хрущова замінили на Кагановича.
Наслідками голоду стало: ускладнення і без того важкого процесу відбудови; ско-
рочення трудових ресурсів села та його можливостей; падіння морального духу насе-
лення; невиконання планів п’ятирічки з відбудови сільського господарства.
Отже, головним винуватцем третього голоду в Україні було сталінське керівниц-
тво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів.
Поряд з іншими факторами: втрати у війні, міграції населення, входження до
складу УРСР західноукраїнських земель, відбудова — масовий штучний голод 1946–
1947 рр. мав значний вплив на демографічне становище в Україні.
ff Які основні причини голоду 1946–1947 рр.?
4. Рівень життя та побут населення
За роки війни Україна втратила близько 3 млн осіб на фронтах (майже кожен
другий призваний до лав армії) і 5,5 млн осіб у зоні окупації. До цього слід додати
вивезених на примусові роботи понад 2,2 млн осіб, з яких на батьківщину поверну-
лося лише 800 тис. осіб.
Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Поверта-
лись до мирної праці демобілізовані з лав Червоної армії близько 2,2 млн осіб. По-
верталися й ті, що були вивезені під час евакуації на Схід, і ті, що перебували на
Розвантаження обозу із зерном. 1947 р.

20. Розділ І
20
примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграцій-
ні процеси депортація.
На демографічному становищі України відбились етнічні чистки, що їх прово-
дило сталінське керівництво (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців
та інших народів) і польський уряд. Унаслідок обміну населенням між Польщею
та Україною в 1944–1947 та 1951 рр. 520 тис. українців переселилися з території
Польщі, а понад 800 тис. поляків та частково євреїв переселилися до Польщі. Таким
чином, через демографічні зміни 1940-х років населення республіки в 1951 р. стано-
вило 37,2 млн осіб, це на 4,1 млн менше, ніж у довоєнному 1940 р.
Значно змінився й етнічний склад УРСР. Зменшилась кількість таких національ-
них меншин, як євреї, поляки, німці та інших, натомість збільшилась частка росіян.
Суттєвий вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток
промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню кількості
сільських жителів.
Війна і повоєнна розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя насе-
лення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Значна частина меш-
канців міст змушена була вести підсобне господарство, щоб забезпечити сім’ю про-
дуктами харчування.
Як не важко було жити у містах, це не йшло в жодне порівняння з селом. Лише
у кожному п’ятому колгоспі робота на полях і фермах оплачувалася, у більшості ін-
ших колгоспів за відроблені трудодні селяни отримували мізерну оплату, прожити
на яку було неможливо. Єдиним засобом виживання для селян були присадибні ді-
лянки. Але в повоєнні роки розпочався наступ і на них. Ділянки врізалися, запрова-
джувалися нові податки на плодові дерева. Зі свого господарства селянин мав відда-
ти певну кількість молока, м’яса, шерсті, яєць тощо.
Виїхати з села до міста було неможливо: селяни не мали паспортів. Єдиний вихід
був у молодих хлопців, які відслужили в армії: вони могли влаштуватися на роботу
в місті.
У грудні 1947 р. в СРСР скасували картки на продовольчі й промислові товари.
Поряд з цим проведено грошову реформу. З одного боку, скасування карткової
системи було явищем позитивним, яке свідчило про певну стабілізацію народно-
го господарства, з іншого — ця акція,
яка мала засвідчити як населенню, так
і всьому світу переваги соціалізму, мала
більше пропагандистський характер.
Проте після 1947 р. заробітна плата біль-
шої частини населення суттєво відстава-
ла від нових державних цін, які майже
втричі перевищували довоєнний рівень.
Унаслідок цього склалась парадоксальна
ситуація: повоєнні прилавки ломилися
від делікатесів (ікра, риба, м’ясопродук-
ти тощо), але ні черг, ні особливого попи-
ту на ці товари не було.
Радянський пропагандистський малюнок,
який був покликаний показати поліпшення
рівня життя

21. § 2. Повоєнна відбудова в Україні
21
Не дуже вплинула на життєвий рівень населення і грошова реформа 1947 р., ко-
тра як усі попередні й наступні мала конфіскальний характер. З одного боку, вона
привела грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність до потреб господар-
ства. З іншого — вона призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні
суми готівки. Готівкові заощадження обмінювалися 1 до 10. За вкладами в ощадних
касах у розмірі до 3 тис. крб обмін грошових знаків здійснювався 1:1, за вкладами від
3 до 10 тис. крб було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис.
крб — наполовину. Через дуже обмежений часовий проміжок (з 16 до 22 грудня),
виділений для обміну грошових знаків, значна частина купюр залишилася необмі-
няною. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке більшість заощаджень
зберігало у готівці.
Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого рівня населення, від-
клала вирішення соціальних проблем на наступні десятиліття.
ff Коли в СРСР провели повоєнну грошову реформу?
Висновки
ÔÔ Хоча у війні Україна і зазнала великих збитків (зруйнований економічний потенціал,
значні людські втрати), завдяки важкій і наполегливій праці її громадян у короткий тер-
мін було відновлено промислову потугу. Але українцям, як і в 1930-ті рр., довелось
пережити голод, нові експерименти над селом, яке, здавалось, сталінський режим ви-
рішив знищити вщент.
Запитання і завдання
1. Коли почалась відбудова господарства УРСР?
2. Що ускладнювало процес відбудови?
3. Які галузі господарства відбудовувалися перш за все?
4. Якими були причини, масштаби і наслідки голоду 1946–1947 рр.?
5. Коли в основному було завершено відбудову?
6. У чому полягали особливості відбудови в УРСР?
7. Обговоріть у групах. Чи можна було уникнути голоду 1946–1947 рр.?
8. Які чинники впливали на демографічну ситуацію в Україні в 1940-ві рр.?

22. Розділ І
22
§ 3. Радянізація західноукраїнських земель
1942–1960 рр. — діяльність Української повстанської
армії; березень 1946 р. — Львівський (неканонічний)
собор УГКЦ, який ухвалив рішення про скасування Бе-
рестейської унії 1596 р.; 1946–1947 рр. — псевдовибо-
ри до рад усіх рівнів; квітень–травень 1947 р. — опе-
рація «Вісла»; 21 жовтня 1947 р. — операція «Захід»;
серпень 1949 р. — приєднання Мукачівської єпархії
УГКЦ до Російської православної церкви; 5 березня
1950 р. — загибель Р. Шухевича; 1950 р. — завершен-
ня в основному колективізації на західноукраїнських
землях.
радянізація, націоналізація,
колективізація, індустріалізація,
«культурна революція», УПА,
неканонічний собор, УГКЦ,
операція «Вісла», операція
«Захід».
Основні поняття і терміни Основні дати
1. Формування органів радянської влади
У період 1939–1941 рр. радянський режим ще не встиг утвердитися на західно­
українських землях. Тому після війни партійні й державні керівники СРСР продов-
жили провадити політику насадження моделі радянської влади в Західній Україні.
Цей процес отримав назву «радянізація». Він включав у себе колективізацію, ін-
дустріалізацію, «культурну революцію» і масові репресії проти невдоволених новою
владою.
Відразу ж за вступом Червоної армії в Захід-
ну Україну на роботу в місцеві органи влади,
господарську, політико-партійну та інші сфери
із східних областей надсилаються працівники
різних спеціальностей. До середини 1946 р.
сюди направили 86 тис. фахівців. Місцевим ка-
драм не довіряли. На другорядні посади скеру-
вали 53 тис. місцевих активістів — здебільшого
на рівні району або села. Так, з 15120 номен-
клатурних посад в обкомах партії в Західній
Україні наприкінці 1946 р. місцеві працівни-
ки займали лише 1832 (12,1 %). Першими за-
ходами нової влади стало утворення спочатку
тимчасових, а потім постійних місцевих орга-
нів влади у формі рад. Здійснюються націона-
лізація промисловості, реквізиція цінностей
у банках, одержавлюються житловий фонд,
сфера торгівлі, установи культури, школи, інші
навчальні заклади, оголошуються державною
власністю залізничний транспорт і вся сфера
його обслуговування, ліси, надра тощо.
За вказівками з Москви і Києва керівництво
на місцях запроваджувало ті ж порядки, що пану-
вали в інших куточках держави.
Запрошення на вибори, які роздавалися
представниками радянської влади
Листівка, яку розповсюджувало
українське підпілля

23. § 3. Радянізація західноукраїнських земель
23
ÔÔ На які методи «радянської демо-
кратії» вказують листівки?
Першочерговим завданням для легітимі-
зації нової влади стало проведення виборів
до Верховної Ради СРСР та УРСР. Ще заз-
далегідь до проведення виборів, розуміючи,
що населення їх буде саботувати, розпоча-
лася підготовча кампанія. Від 28 жовтня
1945 р. запроваджувалася т.зв. «Велика
блокада» теренів, на яких діяли загони УПА.
Наступ на повстанців тривав півроку — до
весни 1946-го. «Велика блокада» завдала
чималих втрат відділам УПА (до 60%).
Вибори до Верховних рад СРСР (9 лю-
того 1946-го) та УРСР (10 лютого 1947-го),
а також місцевих рад (31 грудня 1947-го)
відбулися суто формально, бо на дільниці
потрапили не більш як 40% виборців. Згід-
но із підрахунками сучасних дослідників
під час виборів добровільно проголосувало
не більше 10% населення Західної України.
Основну масу довелося гнати «голосувати»
силою або ж змушувати прийти погрозою
взяти заручників з мешканців села.
ff Якими методами здійснювалося форму-
вання радянських органів влади?
ff Яким було ставлення населення до віднов-
лення комуністичної влади?
2. Доля УГКЦ. Й. Сліпий
Один з перших ударів нова влада нанесла по греко-католицькій церкві, яка мала
величезний вплив на західноукраїнське населення, виступала натхненником націо-
нально-визвольної боротьби, не визнавала
політику комуністів.
До встановлення радянської влади Укра-
їнська греко-католицька церква (УГКЦ)
складалася з 3040 парафій і 4440 церков,
духовної академії, 5 духовних семінарій,
2 шкіл, 127 монастирів. Вона об’єднувала
понад 5 млн вірян.
Смерть митрополита А. Шептицького
1 листопада 1944 р. стала сигналом до по-
чатку кампанії проти церкви. Греко-като-
ликів звинувачували у пособництві наци-
стам.
Листівки, які розповсюджувало
українське підпілля, що викривали
суть радянських виборів
Президія Львівського собору —
А. Пельвецький, Г. Костельник та
М. Мельник. 8 березня 1946 р.

24. Розділ І
24
Наступник Шептицького Й. Сліпий намагався знайти спільну мову з новою
владою. Проте вже в березні 1945 р. була підготовлена детальна інструкція щодо
ліквідації УГКЦ, яку схвалив Сталін. Згідно із нею у квітні 1945 р. заарештували
єпископів на чолі з митрополитом Й. Сліпим. Усім запропонували «добровільно»
возз’єднатися з Російською православною церквою. Далі пішли арешти провідних
діячів церкви і заслання їх до Сибіру. У 1946 р. в Києві відбувся закритий процес
проти греко-католицької ієрархії на чолі з митрополитом Йосипом Сліпим. Тоді ж
у Львові скликали псевдособор, який ухвалив рішення про скасування Берестей-
ської унії 1596 р., розрив з Римом і підпорядкування греко-католиків Російській
православній церкві. Для УГКЦ розпочався період підпілля або ж «катакомб». Іні-
ціатора й організатора собору єпископа Г. Костельника застрелив агент радянських
органів держбезпеки.
Документи розповідають
З телеграми №82 Народного Комісара Держбезпеки СРСР
тов. Меркулова до Наркома Держбезпеки УРСР тов. Савченка від 25 січня 1946 р.
«Повідомляємо, що дозвіл на проведення собору греко-католицької церкви у м. Львові
отримано. У зв’язку з цим у розпорядження Раднаркому УРСР наркомом фінансів Союзу буде
переведено 400 тис. карбованців для передачі їх через агента «Птіцина» ініціативній групі».
«...З метою успішного проведення собору введіть до складу делегатів не менш як 60–
70% агентури. Забезпечте також достатнім процентом агентури у складі запрошуваних
на собор представників мирян з інтелігенції. Завчасно перевірте всіх інших делегатів і гос-
тей, з тим щоб не допустити ворожий і неблагонадійний елемент», — передбачалося далі.
Відомчою інструкцією НКВС наказувалося провести хвилю арештів серед керівництва
УГКЦ і «активних уніатів», а за 10–15 днів до собору повідомити через пресу про ареш-
ти керівників Церкви і склад їхнього злочину. Також цей документ дає дозвіл на висвячення
двох священиків УГКЦ на православних єпископів: «Проти посвячення в єпископи «Іванова»
і «Шевчука» заперечень немає». І справді, 24–25 лютого 1946 року у Володимирському со-
борі м. Києва відбулася хіротонія двох учасників «ініціативної групи» з проведення собору —
о. Михайла Мельника і о. Йосипа Пельвецького.
Важливо, що при цьому керівництво НКВС бажало якнайретельніше втаємничити влас-
ну причетність до нібито церковного заходу: «Особливо звертаємо вашу увагу на необхід-
ності дотримання умов найсуворішої конспірації щодо нашої участі у підготовці та прове-
денні собору».
ÔÔ Про що свідчить наведений документ?
ÔÔ Які заходи здійснила комуністична влада для «успішного» проведення собору у Львові?
За схожим сценарієм розгортались події у Закарпатті. До липня 1947 р. від Мука-
чівської єпархії відібрали 73 церкви, 15 священиків вислали до Сибіру, 3 убито, а 36
втекли за кордон. Мукачівського єпископа Теодора Ромжу отруїли в лікарні. Після
цього закрили всі греко-католицькі церкви і 50 священиків засудили до різних тер-
мінів ув’язнення. Наслідком цих акцій було проголошення у серпні 1949 р. москов-
ським патріархом «добровільного возз’єднання Мукачівської єпархії з Російською
православною церквою».
Ліквідація УГКЦ була складовою частиною плану радянізації західноукраїн-
ських земель. Вона мала підірвати опору національно-визвольного руху і похитнути
духовний стрижень західних українців.

25. § 3. Радянізація західноукраїнських земель
25
Проте УГКЦ остаточно не припинила свого існування. Її легальні структури існу­
вали за межами УРСР, а нелегальні діяли на західноукраїнських землях і мали наз-
ву «церква в катакомбах».
Згідно із листом, написаним 24 вересня 1949 р. першому секретарю ЦК КП(б)У М. Хру-
щову, Головою Ради у справах Російської православної церкви при Раді Міністрів СРСР
Г. Карповим, за час із березня 1946-го до серпня 1949 року до РПЦ перейшли «3001 уніат-
ська приходська церква, 1242 священики, 463 диякони і 1018 псаломників у Закарпатській,
Дрогобицькій, Львівській і Станіславській областях».
Постать в історії
Йосип Сліпий
Народився 17 лютого 1892 р. на Галичині. Після закінчення шко-
ли студіював теологію у Львові, а з осені 1912 р. — в Інсбруку,
де здобув 1918 р. ступінь доктора богослов’я. Рукоположений
митрополитом Андреєм Шептицьким, молодий священик про-
довжував свої студії. У 1922 р. Й. Сліпий став професором дог­
матики духовної семінарії у Львові, а згодом її ректором. Під
його керівництвом семінарія була розбудована в Греко-като-
лицьку богословську академію. Друга світова війна була пово-
ротним пунктом у житті Й. Сліпого. 25 листопада 1939 р. його
призначили наступником на митрополичому престолі.
У роки німецької окупації (1941–1944) Й. Сліпий відродив ду-
ховну семінарію, а також діяльність Богословського наукового
товариства. Після повернення радянської влади Йосип Сліпий
був заарештований і засуджений на вісім років примусових ро-
біт. Згодом він був засуджений ще три рази; пробув у в’язницях
і таборах до 1963 р. За наполяганням Папи Римського і світо-
вої громадськості Й. Сліпий був звільнений і прибув до Риму. Тут він розпочав бурхливу
діяльність: відновив на чужині колишню Львівську духовну академію (Український католиць-
кий університет), монастир Студитів, діяльність Українського богословського товариства та
видання часопису «Богословіє». 25 січня 1965 р. Й. Сліпого обрали кардиналом і владикою
(патріархом) УГКЦ. Помер у 1984 р. Перепохований у Львові.
ff Чому було ліквідовано УГКЦ?
3. Колективізація, індустріалізація та «культурна революція»
Вигнання нацистів та їх союзників з території Західної України поставило на поря-
док денний питання відбудови і подальшого розвитку краю. Уже в грудні 1944 р. при
РНК УРСР утворили Раду допомоги у відбудові та відродженні цього регіону і виділи-
ли 10 млрд крб. Розвиток Західної України був визначений як пріоритетний.
Уже на кінець 1945 р. було відбудовано 1700 промислових підприємств і 500 про-
мислових артілей. Однак процес відбудови і подальшого розвитку промисловості за-
хідноукраїнського регіону відбувався набагато складніше, ніж у центрі та на сході
України. Це було зумовлено цілим рядом причин:
• одночасністю процесів відбудови, індустріалізації, колективізації і «культурної
революції» та їх форсованими темпами;
• слабкістю економічного потенціалу регіону (лише 4 % населення було зайнято
в промисловості);
Йосип Сліпий

26. Розділ І
26
• майже повною відсутністю спеціаліс-
тів інженерно-управлінської ланки;
• неоднозначним сприйняттям населен-
ням соціальних перетворень, пасив-
ним і активним опором радянізації.
Найболючішим для краю був процес
колективізації, якому населення чинило
найбільший опір. Вона проводилась прита-
манними для радянської системи методами,
що були відпрацьовані ще у 30‑х рр. ХХ ст.:
примус, шантаж, залякування, провокації,
висилки до Сибіру, вбивства. Основного
удару колективізація завдала перш за все по заможних господарствах (вони ста-
новили 4,8 % загальної кількості і володіли 13,7 % земель). Їм збільшили на 50 %
норми поставок сільгосппродукції, скорочувались нормативні строки здачі. Усіх, хто
чинив опір або ж навіть не виконував завдання, висилали до Сибіру.
ÔÔ На яких проявах колгоспної системи наголошують пропагандистські графічні роботи
Ніла Хасевича, головного художника УПА?
Перший трактор у колгоспі на
Закарпатті (Берегівський р-н). 1947 р.

27. § 3. Радянізація західноукраїнських земель
27
У результаті проведення вищезазначених заходів кіль-
кість колгоспів зросла з 145 у 1945 р. до 7200 у 1950 р. До
складу колгоспів входило 93 % селянських господарств.
Для прискорення колективізації впроваджувалася широка
мережа машинно-тракторних станцій (МТС).
Значні перетворення були здійснені і в промисловості,
які докорінно змінили і модернізували економічний потен-
ціал регіону. Індустріалізація краю передбачала: вирівню-
вання розвитку різних регіонів України; включення за-
хідноукраїнських земель в єдиний союзний промисловий
комплекс; модернізацію існуючої промисловості; освоєння
місцевих природних ресурсів; зміну соціальної структури
населення.
За період індустріалізації в Західній Україні збудували 2,5 тис. великих і серед-
ніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції на 1950 р. зріс у 3,2 раза.
Порівняно з індустріалізацією 1930-х років цей процес у Західній Україні мав
свої особливості:
• значно вищі темпи промислового розвитку: у 1940 р. підприємства західних об-
ластей становили 4,7 % від загальної кількості підприємств, а в 1949 р. — вже
12,6 %;
• відбулись якісні зміни у традиційних галузях виробництва: лісовій та нафтодо-
бувній. Їхня продукція стала перероблятися на місцях, а не у вигляді сировини
вивозитись за межі краю;
• були створені нові для західних областей галузі — металообробна, машинобудів-
на, приладобудівна, електролампова, інструментальна, хімічна, реконструйовані
й розширені деревообробна, харчова, нафтовидобувна, гірнича промисловості;
• організована за сталінським зразком, індустріалізація успадкувала традиційні
вади: диспропорцію розвитку важкої і легкої промисловості на користь першої,
домінування кількісних показників над якісними, незавершеність технологіч-
ного циклу в межах певного регіону.
На кінець 1950-х років промисловий рівень розвитку Західної України був таким
самим, як і в східних областях України.
Важливим заходом у здійсненні радянізації стало формування нової системи осві-
ти, яка б охоплювала всіх громадян. Справжнім здобутком у цьому напрямі стала
ліквідація неписьменності, але поряд із цим давалася взнаки й ідеологізація освіти,
покликана виховувати населення у комуністичному дусі. У західні області направи-
ли на постійну роботу понад 50 тис. учителів різних спеціальностей.
Отже, процес радянізації в основному був завершений наприкінці 1950-х років.
ff Які результати процесу радянізації?
4. Боротьба з ОУН та УПА. Р. Шухевич
Чинячи опір тоталітарному режиму, місцеве населення вдавалося до різних
методів боротьби: від саботажу до збройного опору. Організатором цього була
УПА разом з підпіллям ОУН(б). Політичною надбудовою УПА стала Українська
Львівський автобусний
завод. 1950 р.