Астрід Анна Емілія Ліндгрен (1907 — 2002) — шведська дитяча письменниця, чиї книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. Завантажити http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/prezentaciji/6_klas/biografija_a_lindgren_prezentacija/42-1-0-754

5. Старший брат Гуннар (1906–1974) став членом
шведського парламенту;
середня сестра Стіна (1911–2002) — перекладачем
молодша сестра Інгегерд (1916–1997) — журналістом.

7. Діти Еріксонів мали море волі у своїх розвагах.
Вони лазили по деревах і дахах, стрибали зі
складених дошок та стогів сіна, повзали в
небезпечних підземних лазах, починали
плавати, навіть не вміючи цього робити.
З шести років діти почали
полоти ріпу і рвати
кропиву для курей. По мірі
того, як вони підростали їх
залучали до збирання
врожаю.
Разом з тим дітей привчали до всілякої сільської
роботи.
Астрід пригадувала, що від господарської
роботи не можна було втекти і кожну справу,
доручену їм батьками, треба було обов'язково
виконувати.

8. У шкільні роки Астрід встигала вдосталь
набігатися після уроків, погратися і прочитати
багато книжок.
Астрід із захопленням прочитала пригодницькі
романи Даніеля Дефо, Фенімора Купера, Марка
Твена. Їй також подобалися науково-
фантастичні романи Жюль Верна і книга Гаррієт
Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома».

9. Закінчивши школу, Астрід вступила
до реального училища, на фасаді
будинку цього навчального закладу
був розміщений вимогливий девіз:
У 16 років Астрід закінчила училище
із чудовими знаннями шведської,
німецької та англійської мов.
Перехідний вік Астрід був достатньо складним. Вона з
неохотою слухалася батьків, всіляко намагалася позбутися
їхнього надмірного догляду.
«Благочестя, порядок і старанність».

10. Вечорами Астрід почала
ходити на танці без дозволу
батьків. Крім народних
танців дівчина
захоплювалася кіно та
джазовою музикою.

11. У 1924 році головний редактор міської газети
«Wimmerby Tidningen» - Рейнхольд Бломберг
взяв на роботу 16-річну Астрід.
Спочатку вона відповідала на телефонні
дзвінки, писала театральні рецензії, рекламні
оголошення, виконувала коректуру. Невдовзі
їй довірили написання публіцистичних статей.

12. Робота в газеті давала Астрід
стабільний заробіток, і їй, як
творчій людині, не завжди було
цікаво там працювати.
Коли Астрід покинула редакцію,
Рейнхольд Бломберг дав Астрід
хороші рекомендації.

13. Найперший сердечний потяг приніс Астрід
велике розчарування, та вона була вперта й
готова була долати всі труднощі самостійно.
У 18 років дівчина завагітніла, та не захотіла
поєднувати свою долю з батьком дитини, який
був старший за неї на 30 років. Вона покидає
Віммербю і народжує сина в Копенгагені.
Щоб заробити гроші, Астрід довелося залишити
сина Ларса в Данії у прийомних батьків.
Та протягом трьох років здійснювала 14-годинні
поїздки в Копенгаген, щоб відвідати сина.
Вона поїхала у Стокгольм і вивчилася на
стенографістку та друкарку.

14. Незабаром Астрід знайшла роботу у відділені
Шведського книготорговельного центру. Одного разу,
не дочекавшись вихідних, щоб побачитись із сином,
Астрід без дозволу керівництва, виїхала в Данію. А
коли повернулася на роботу, то дізналася, що її
звільнено.
У 1928 році Астрід вдалося влаштуватися на посаду
редактора в Королівське товариство автомобілістів.
Їй доручили підготовку туристичного довідника.
З цим завданням вона справилася успішно,
виявивши себе кваліфікованим спеціалістом.
Їй було запропоновано роботу в тому ж закладі, але
під керівництвом нового шефа — Стуре Ліндґрена.
Навесні 1930 року батьки Астрід змінили своє
ставлення до неодруженої дочки і запросили її
додому. Вона приїхала в Несе разом з сином Ларсом і
залишила його на піклування своєї численної родини.

15. У 1931 році в житті Астрід Еріксон
відбулася радісна зміна. Вона
одружилася з Стуре Ліндгреном.
Астрід звільнилася з роботи
і стала займатися домашнім
господарством в невеликій
двокімнатній квартирі.
Вона перевезла Ларса до Стокгольму і Стуре
Ліндгрен всиновив хлопчика Астрід, а через
три роки у подружжя народилася донька Карін.

16. За спогадами Ларса, Астрід не
відносилась до типу тих мам, які
сидять на лавці в парку і
спокійно спостерігають за
граючими дітьми. Вона сама
хотіла гратися і, робила це так
уміло і весело, як і він…
«У житті матері було два
джерела радості — це її сім'я і
літературна творчість»
Карін Ліндгрен.
Астрід Ліндгрен уже весь свій
час присвятила вихованню
дітей.

17. У 1944 р. повість «Бріт-Марі легшає на серці»
домогосподарки А.Ліндгрен одержала другу премію в
конкурсі на кращу книгу для дівчаток, яке
організувало видавництво «Рабен і Шегрен».
До творчості спонукала її донька Карін. Якось,
лежачи з запаленням легенів у ліжку, вона
попросила маму: «Розкажи мені про Пеппі
Довгупанчоху!» І мама заходилася розповідати. Так
тривало щовечора протягом кількох місяців.
Хтозна, як би воно було далі, аж тут Астрід і сама
злягла в ліжко, похмурого березневого дня в
ожеледь зламавши ногу. А щоб не сумувати, вона
стала записувати свої вигадки про Пеппі
Довгупанчоху. А згодом зробила саморобну книжку і
подарувала доньці на день народження.
У 1945 р. у видавництві «Рабен-Шегрен» книжка
про Пеппі побачила світ, урятувавши видавців від
банкрутства.

18. Протягом 1945 -1970 рр. Ліндгрен працювала
редактором дитячої літератури у видавництві
«Рабен і Шегрен».
Для того щоб успішно поєднувати обов'язки
матері, дружини, редактора, видавця і
письменниці Астрід записує свої твори рано
вранці у ліжку скорописом, а другу половину дня
проводить у видавництві.
У 1955 р. Астрід отримала водійські права.
Іспит з водіння вона здавала за два дні до Різдва
і жартома сказала екзаменатору, що він ніяк
не може не поставити їй залік, «адже вже
майже Різдво».

19. Астрід часто бувала за кордоном: разом з
чоловіком, на журналістських завданнях або
разом з Ганною Ривкін для роботи над
спільними книгами.
У Мілані У Голландії У Чікаго
З Ганною Ривкін

20. Астрід Ліндгрен створила за своє життя понад сорок повістей
і стільки ж так званих «Книжок-малюнків», де тексту менше, ніж
ілюстрацій,— ці книжки призначені для наймолодших читачів.
Повісті з казковим сюжетом або такі, де дія відбувається у світі,
створеному уявою їхніх героїв: «Пеппі Довгапанчоха», «Малий і
Карлсон, що живе на даху», «Міо, мій Міо», «Брати Лев’яче Серце».
Пригодницькі твори: «Расмус-волоцюга», «Роня, дочка розбійника»,
три повісті про Калле Блюмквіста.

21.  Книги Астрід Ліндгрен перекладені 85 мовами, видані у 100
країнах світу;
 у 1985 році її визнали «автором, якого найбільш читають у
Швеції»;
 за рік її твори брали в бібліотеках понад два мільйони разів;
 загальний наклад її творів - 100 млн примірників;
 за підрахунками деяких видавців, книгами А.Ліндгрен можна
оперезати земну кулю майже чотири рази;
 якщо весь тираж її книг поставити у вертикальну стопку, то вона
буде в 175 разів вище за Ейфелеву башту!
 Твори А. Ліндгрен переклала українською мовою О. Сенюк, яка
була добре знайома з письменницею, бувала в неї в гостях і
особисто від неї отримувала книжки для перекладу.

22. За творами Астрід Ліндгрен знято
понад сорок фільмів, телесеріалів,
мультфільмів, здійснено більше ста
постановок театральних вистав та
мюзиклів.
Тільки у Швеції режисер Уллє
Хельбум зняв 17 фільмів за книгами
письменниці.

23. Письменниця знаходила час для
виступів на телебаченні і радіо.
Маленькі діти із задоволенням
слухали свої улюблені казки в
авторському виконанні Астрід
Ліндгрен.

24. За роки своєї літературної діяльності
Ліндгрен заробила не один мільйон крон,
продаючи права на видання своїх книг та їх
екранізацію, на випуски аудіо- та
відеокасет, а пізніше й компакт-дисків із
записами своїх пісень чи літературних
творів у власному виконанні, але зовсім не
змінила свого способу життя.
З 1940-х років вона жила в скромній
стокгольмській квартирі, яку в 1941р.
зняв її чоловік Стуре Ліндгрен, коли
очолив фірму. Головним привілеєм
цього приміщення був лише чудовий
вигляд на стокгольмський Васа-парк.
Вона не так накопичувала багатств,
як роздавала гроші іншим.

25. У жовтні 2015 р. в Швеції увійдуть в
обіг банкноти нового дизайну, на яких
будуть зображені всесвітньо відомі
шведи, серед них Астрід Ліндгрен.

26. Сприяла прийняттю закону про повну заборону
тілесних покарань для дітей.
Відстоювала ідеї раціонального та обережного
використання людиною ресурсів Землі.
Виступала проти жорстокого поводження з
тваринами в сільському господарстві.
Член правління Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) і
прихильниця організації Грінпіс.
Керувала рухом на підтримку програми
використання супутникових даних для
екологічних та освітніх цілей «Відкритий
ландшафт».
Виступала проти високих податків у
Швеції.

27.  Міжнародні Золоті медалі Г.К. Андерсена (1958 і 1986 рр.).
 Медаль Нільса Хольгерссона
 Шведська премія Сельми Лагерльоф
 Чилійська премія Габріели Містраль
 Шведська державна премія з літератури
 Російська медаль імені Льва Толстого
 Премія миру німецької книготоргівлі
 Орден Усмішки
У 2002 р. урядом Швеції на честь видатної дитячої письменниці
було засновано премію імені Астрід Ліндгрен.

28. У 1952 р. помирає чоловік, і Астрід Ліндгрен у
45 років стає вдовою.
«Життя — дуже крихка штука, і вкрай важко
зберігати щастя», — записує вона до свого
щоденника.
А далі кожне десятиліття було позначене для
неї страшними втратами: у 60-ті —
помирають батьки, 70-ті — улюблений брат,
80-ті — син, у 90-ті — сестри.

29. Йшли роки і Астрід Ліндгрен
стала бабусею семи внуків та
прабабусею дев'яти правнуків
Дочка письменниці Карін Німан згадувала, що її
мати завжди любила бути разом з дітьми і від
цього її рідні діти відчували себе дуже щасливими.
Можливо, в останні роки життя Астрід і не лазила по
деревах, але в похилому віці точно все ще
залишалася пристрасним любителем цього заняття.
Притаманна їй грайливість не покидала її протягом
усього життя.

30. У 91 рік Астрід Ліндгрен пережила інсульт,
втратила зір та слух, але не втратила почуття
гумору та життєрадісність.
На питання, що вона хотіла б отримати на
94-й день народження, вона відповідає:
«Мир у всьому світі і пару гарних суконь».
З принцесою
Вікторією
Королева Швеції жартома, проте не без
перебільшення, сказала, що Астрід Ліндгрен
— найпопулярніша жінка у світі, а її слава
затьмарює навіть королівську величність.

31. Провівши Різдво 2001 р. із сім'єю, Астрід
захворіла на грип, і 28 січня 2002 р. вона
померла у своєму будинку.
Вулиці Стокгольма заповнили тисячі
людей, які йшли за похоронним кортежом.
На заупокійній службі була присутня
королівська сім'я, а некролог прочитав
прем'єр-міністр.
Астрід Ліндгрен похована в сімейному
склепі у Віммербю разом зі своїми
батьками.
Похорон відбувся 8 березня.

32. Посеред лісопарку Ханст (м.Стокгольм) є
гора, що носить ім'я Астрід Ліндгрен.
Письменниця врятувала парк від спроб
забудувати його житловими будинками
та іншими будівлями.
21 травня 1989 р. на горі встановлений
пам'ятний знак з червоного граніту.

33. Під час поїздки гід веде свою розповідь
фінською, англійською, російською та
німецькою мовами. Аналогів конструкції
та ідеї казкової подорожі немає більше
ніде, тож це своєрідна «родзинка» музею.
У музеї казок «Юнібакен» (у перекладі - «сонячна
галявина») чарівний потяг везе своїх пасажирів
по 6 казкам:
А наприкінці паровозик потрапляє в чарівну
країну Нангіялу до братів Левове Серце.
заїжджає до Мадікен, на хутір до
Еміля з Льонбергу, опиняється в
лісі біля Роні, дочки розбійника,
зменшується до розмірів Крихти
Нільса і летить над Стокгольмом
до будиночка Карлсона, який живе
на даху.

34. Парк являє собою міні-містечко,
забудований маленькими казковими
будинками, увійти в які, не нахилившись,
може тільки дитина.
В музеї можна послухати казку про Пеппі на
71 мові світу.
Щорічно в парк
приїжджає 350
тисяч відвідувачів.
У парку є і будиночок Карлсона, і вілла
Пеппі Довгапанчоха.

35. •Астрід, яка жила на даху http://dyvensvit.org/articles/2673.html
•Біографія Астрід Ліндґрен http://www.shevkyivlib.org.ua/arhiv/podii/498-bibliografichniy-
pokazhchik-biografiya-astrid-lindgren.html
•«Шведська чарівниця» (Астрід Ліндгрен) http://www.slideshare.net/ninabondarchuk/ss-
44431948
•А.Ліндгрен: Мріючи, ми стаємо кращими! http://megasite.in.ua/87989-astrid-lindgren-mriyuchi-
mi-staehmo-krashhimi.html
•Парк Світ Астрід Ліндгрен і музей http://vsitury.com.ua/interestplace/261
•Музей сказок Астрид Линдгрен "Юнибакен"
http://workingmama.ru/travels/sweden/stokholm/bookstores/detskij_muzej_skazok_astrid_lindgr
en_junibaken_ju_15695
•Шведська казка – Vimmerby http://world-ny.com/swedish-tale-vimmerby/
•Астрид Линдгрен. Интервью. http://kykolnik.livejournal.com/761485.html
•http://www.astridlindgren.se/ru
•http://bk-detstvo.narod.ru/lindgren.html
•http://www.vimmerbytidning.se/article/articleview/25742/1/78/?PrintableVersion=enabled
•Музей казок Астрід Ліндгрен «Юнібакен» http://kidsonly.com.ua/muzej-kazok-astrid-lindgren-
yunibaken-junibacken-v-stokgolmi/
•Стокгольм під Різдво http://claudiooj.livejournal.com/861920.html
•Заповедник, который спасла Астрид Линдгрен http://stockholmsky.livejournal.com/261512.html