2. Чинники готовності до навчання в школі
Фізіологічна готовність Мотиваційна готовністьСоціальна готовністьЕмоційно-вольова готовністьПізнавальна готовність
3. Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання
організму дитини стан її здоров’я. Зрозуміло, що здорові діти краще
пристосовуються до змін пов'язаних з навчанням.
4. Пізнавальна готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку
пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів завдяки яким дитина
пізнає навколишній світ; мислення, увага, пам’ять, сприймання, увага.
5. Емоційно-вольова готовність до навчання. Ця складова включає
достатній розвиток волі,послаблення імпульсивних реакцій, вміння
керувати своїми емоціями (наприклад, слухати не перебиваючи).
Емоційно-вольова готовність вважається сформованою якщо дитина
вміє створити мету, докласти зусиль для реалізації мети, долати
перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
6. Соціальна готовність вона містить у собі сформованість у дитині
якостей завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми,
вчителями. Це і є бажання спілкуватися і вміння встановлювати
взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатися,
підкорятися інтересам дитячої групи, класу. Повага до бажань інших
людей. Великий вплив має і взаємовідносини у сім’ї, адже якщо дома є
неповага, сварки, то дитина вважаючи цю поведінку нормальною почне
вести себе так у школі.
7. Мотиваційна готовність сформована, якщо удитини є бажання
ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове,
цікаве,виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато
що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою,
фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі
покажуть!». Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі
буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».
8. -Розширюйте коло знайомств своєї
дитини, частіше запрошуйте до себе
друзів, беріть малюка в гості до
знайомих людям.
- Не варто постійно турбуватися за
дитину, прагнути повністю оберігати
його від усіляких небезпек
- Не намагайтеся попередити будь-які
труднощі, самим зробити все за дитину,
дайте йому певну міру свободи і
відкритих дій.
- Створюйте ситуації, в яких дитині
довелося б вступати в контакт з іншими
дітьми.
-Підвищуйте у дитини впевненість у собі, у
своїх силах. Пограйте з ним в гру «Закінчи
пропозицію»: Я хочу ... , Я вмію ... , Я
зможу ...
- Можна зробити з дитиною спільний
малюнок «Як ми боремося з труднощами»
(буде чудово, якщо в цьому буде брати участь
ще одна дитина)
-Поважайте маленьку особистість!
-Дотримуйтесь стратегії позитивного
оцінювання дитини!
- Прагніть самі стати для дитини прикладом
вміння ефективно спілкуватися.
9. 1. Глибоке дихання
2. Фізичні навантаження
3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом.
4. Живопис
5. Художнє слово
6. Театр
7. Позитивні емоції
8. Музика
9. Спілкування з природою
10. Гра
10. Дошкільник вчиться у грі, де активно і рівноправно беруть участь батьки;
навчання потребує систематичності : кожен день по 10-15 хвилин дадуть більший результат,
чим година-дві у вихідні дні;
необхідно ураховувати принцип «від простого до складного», тобто неможна навчити дитину
всьому, що ви знаєте і вмієте, кожен новий елемент додається постійно, коли попередні знання
та уміння вже засвоєні.
при невдачах дитини схвалюйте її дії словами: «Якщо б ти зробив так ( показ, пояснення),
то було б ще краще;
намагайтесь не створити у дитини уявлення, що ігри та заняття з нею є смислом вашого
життя, тому грайте з малюком у любих побутових ситуаціях і тільки у гарному настрою.
Пам'ятайте, що кризи - це тимчасові явища, вони проходять, їх потрібно пережити, як будь-
які інші дитячі хвороби.
Знайте, що причина гострого протікання кризи - невідповідність батьківського ставлення і
вимог бажанням, і можливостей дитини, тому необхідно подумати про те, чи всі заборони
обґрунтовані, і чи не можна дати дитині більше свободи і самостійності.
Постарайтеся, змінити, своє ставлення до дитини, він вже не маленький, уважно поставтеся
до його думок та суджень, постарайтеся його зрозуміти.
Тон наказу та утвердження у цьому віці малоефективний, намагайтеся не змушувати, а
переконувати, розмірковувати і аналізувати разом з дитиною можливі наслідки його дій.
Якщо ваші стосунки з дитиною набули характеру безперервної війни і нескінченних
скандалів, вам потрібно на якийсь час відпочити один від одного: відправте його до родичів
на декілька днів, а до його повернення прийміть тверде рішення не кричати і не виходити з
себе будь-що то не стало.
Як можна більше оптимізму і гумору в спілкуванні з дітьми, це завжди допомагає!
11. Позитивна оцінка дитини як особистості, демонстрація
доброзичливого до нього відношення («Я знаю, ти дуже старався»,
«Ти розумний хлопчик» і т.д.).
Вказівки на помилки, допущені при виконанні завдання, або
порушення норм поведінки («Але сьогодні зайчик у тебе не вийшов»,
«Але зараз ти вчинив неправильно, ти штовхнув Машу»).
Аналіз причин допущених помилок і поганого поводження («Поглянь
на цей малюнок, у зайчика головка менше, ніж тулуб, а в тебе
вийшло навпаки», «Тобі здалося, що Маша штовхнула тебе
спеціально, але вона це зробила не навмисне»).
Обговорення разом з дитиною способів виправлення помилок і
допустимих в даній ситуації форм поведінки.
Вираз впевненості в тому, що у нього все обов’язково вийде
(“Зайчик вийде красивим”; ”Він не буде більше штовхати дівчаток”).
12. Всі без винятку батьки хочуть бачити свою дитину щасливою, веселою, яка
вільно спілкується з оточуючими людьми. Щоб зрозуміти цей світ і
втриматися в ньому, дитині потрібно вміти налагоджувати контакти з іншими
людьми, що живуть поруч.
Здатність спілкуватися (комунікативні здібності) - це дар або те, чому можна
навчитися? Психологи визначають цю здатність як індивідуально-
психологічні особливості особистості. Здатність до спілкування включає в
себе три «Я»:
- «Я хочу» - бажання вступати в контакт;
- «Я вмію» - вміння організувати спілкування;
- «Я знаю» - знання норм і правил, яким
необхідно слідувати при спілкуванні з оточуючими.
13.
14. Рекомендовані тести для
перевірки готовності дитини до
школи
Тест “Тривожність” Р.Темл, М.Доркі, В.Амен;
Методика визначення навчальної мотивації
(М.Гінзбург);
Методика “Малюнок сім’ї”;
Методика “Малюнок дерева”;
Л. Ясюкова “Готовність дитини до шкільного
навчання”.
