2. Сьогодні суспільство переосмислює роль і
місце бібліотек. У свою чергу і бібліотека
переглядає свою місію і завдання на шляху
служіння новому суспільству.
3. Осмислення терміну “бібліотека”, її
основних характеристик можливе через
аналіз таких теоретичних понять як
“культура”, “соціодинаміка культури”,
“соціокультурна діяльність”.
В науці існують різнопланові визначення
терміну “культура”: спосіб людської
діяльності; технологія діяльності; творча
діяльність людини; конкретна
соціоісторична складова людської
діяльності.
4. У контексті соціодинаміки української
культури бібліотека виступає як засіб
адаптації людей до оточуючого
середовища, як засіб комунікації і
регуляції культури, виступає як компонент
соціокультурної системи українського
суспільства, орієнтиром людей в
оточуючому світі, засобом трансляції
культури і соціалізаціїї особистості,
елементом механізму культури.
5. Відіграють публічні бібліотеки особливу роль в
реалізації прав громадян на вільний доступ до
інформації. Це найпоширеніший соціальний
інститут у світі, який є гарантом розвитку
демократичного суспільства. Їхню діяльність
спрямовано на задоволення
найрізноманітніших потреб населення. У наш
час через орієнтацію діяльності бібліотеки на
потреби користувачів, індивідуалізацію їх
обслуговування, приділення особливої уваги
забезпеченню їхніх інформаційних,
культурних, соціальних, побутових запитів,
створюється образ бібліотеки як центру
громадського життя і культурного спілкування.
6. Саме соціальна місія бібліотеки,
обумовлена її суспільно необхідним
призначенням в процесі інформатизації
суспільства спільно з іншими (культурною,
інформаційною, освітньою), є провідною
для більшості бібліотек світу.
7. В літературі з різних галузей можна
зустріти багато визначень терміну
соціокультурна діяльність. На думку одних
вчених – це культурна діяльність
соціальних суб’єктів (професійних і
непрофесійних соціальних груп) щодо
створення культурних цінностей, розвитку
здібностей індивідів та обслуговування їх
творчої діяльності; комунікації, спрямовані
на розповсюдження, збереження і
суспільне використання всіх видів
культурних цінностей.
8. визначається також як “діяльність
соціальних суб’єктів, сутність і зміст якої
становить процеси збереження, трансляції,
засвоєння і розвитку традицій, цінностей,
норм в сфері художньої, історичної,
духовно-моральної, екологічної, політичної
культури”.
9. це діяльність, спрямована на створення
умов для найбільш повного розвитку,
самоствердження і самореалізації
особистості та групи (студії, гуртки,
аматорські об'єднання, клуби за
інтересами) у сфері дозвілля. Вона
включає в себе все різноманіття проблем з
організації вільного часу: спілкування,
виробництво і засвоювання культурних
цінностей.
10. Позашкільну освіту (до 1920 р.)
Політико-просвітницьку роботу (з 1920 по
1970 р.)
Культурно-просвітницьку роботу (з 1270по
1990 р.)
Культурно-дозвіллєву роботу (до середини
90-х років)
Соціально-культурну діяльність (з сер.90-х
років)
11. можна розглядати як продуманий процес
долучення людини до різноманітних
культурних надбань людства, компонент
соціокультурної системи українського
суспільства, один із важливих елементів
реалізації державної політики у сфері
культури.
12. набув поширення на рубежі ХХ–ХХІ ст.
Починаючи з ХХ ст., С. д. б. розглядається
як важливий чинник реалізації політики у
сфері культури, засіб адаптації людей до
оточуючого середовища та комунікації,
регуляції та трансляції національної і
загальнолюдської культури в її
різноманітних проявах.
13. можна представити у вигляді формули:
культурна діяльність = творча діяльність +
комунікаційна діяльність.
14. організація раціонального і змістовного
дозвілля читачів, задоволення і розвиток їх
культурних потреб, створення умов для
самореалізації і самоосвіти кожного
індивідуума, розкриття його здібностей,
самовдосконалення і аматорської творчості
в рамках вільного часу.
16. передбачає надання бібліотеками
широкого спектру сучасних послуг,
зручного доступу до інформаційних потоків
і задоволення запитів користувачів у різних
видах інформації.
17. пов’язана із засвоєнням універсальної
культури і систематизованих знань, котрі
змінюють людину і визначають її
світогляд.
18. функція, що втілюється в бібліотеках у
різних формах, сприяє змістовному
відпочинку користувачів, задоволенню їх
естетичних потреб.
19. бібліотеки як центру міжособистісного
спілкування індивідів сприяє взаємному
обміну корисною інформацією.
20. реалізовується як сукупність різних видів і
форм бібліотечної діяльності (від
безпосередньої видачі видань до
організації в стінах книгозбірні різних
аматорських об’єднань, клубів за
інтересами тощо), спрямованих на вільний
розвиток користувачів, залучення їх до
цінностей національної і світової культури.
21. як соціокультурний інститут вони слугують
збереженню і впорядкуванню культурної
спадщини суспільства із розвинутою
писемністю;
як центр виховання громадянськості і
залучення до культури допомагають
особистості взаємодіяти із суспільством;
як орган соціального обслуговування
виступають для людини довідково-
інформаційним посередником у
використанні послуг, що надають різні
державні та інші організації;
22. як культурний заклад пов’язують людину зі
здобутками національної і світової
культури і гуманітарними знаннями в
цілому;
як заклад соціальної сфери надають
можливості для змістовного відпочинку та
проведення дозвілля.
23. Здійснюється у вільний час
Відрізняється свободою вибору,
добровільністю, активністю і т.д.
Характеризується різноманіттям видів і
форм
25. Більшість фахівців бібліотечної справи
ототожнюють С. д. б. з культурно-
дозвіллєвою діяльністю, котру розуміють
як цілеспрямований процес створення умов
для мотивованого вибору особистістю
предметної діяльності або як перцептивно-
комунікативний процес, що
визначається потребами та інтересами
індивіда і сприяє засвоєнню, виробництву і
розповсюдженню духовних і матеріальних
цінностей у сфері дозвілля.
26. На різних етапах розвитку бібліотечної
справи у ХХ ст. пріоритетними були такі
форми С. д. б. («масова робота»,
«культурно-масова робота», «культурно-
дозвіллєва діяльність», «соціально-
культурна діяльність» та ін.), що
визначалися метою бібліотек як соціальних
установ.
27. вирізняється різноманітністю застосування форм та
засобів. На практиці під С. д. б. здебільшого розуміють
форми індивідуальної та масової роботи з
користувачами: виставкову діяльність, організацію
тематичних вечорів, зустрічі з діячами культури,
диспути, читацькі конференції, презентації книг за
участю їх авторів, усні журнали, вечори запитань і
відповідей, години цікавих повідомлень, поетичні
колажі, бібліоінформини, екологічні ігри, виставкові
проекти, спільна діяльність бібліотек із музеями,
архівами, видавництвами, краєзнавча
діяльність, вебінари, літературні бібліоквести,
буккросинги, флешмоби тощо. До блоку цих форм часто
включають і зв’язки з громадськістю та рекламування
бібліотеки. Проте за всіх умов ефективність С. д б.
можлива за умови цілеспрямованої роботи з
формування і розкриття (популяризації) бібліотечних
фондів.
28. Дослідження визначення соціокультурної
діяльності бібліотек сприятиме оптимізації
бібліотечної роботи і виступатиме гарантом
збереження, розвитку та засвоєння
культурних цінностей, створення
сприятливої основи для соціально-
культурних інновацій та ініціатив.
29. Українська бібліотечна енциклопедія
[Електронний ресурс]. – Текст. – Режим доступу:
Ube.nplu.orq.- Загол. з екрану.- Мова укр..
Соціокультурна діяльність: термінологічний аспект
[Електронний ресурс]. - Текст. – Режим доступу:
Stattionline.orq.ua - Загол. з екрану.- Мова укр..
Матвійчук О.Є. Соціокультурні функції бібліотек
[Електронний ресурс] / О. Матвійчук. – Текст. –
Режим доступу: Elibrary.kubg.com.ua. - Загол. з
екрану.- Мова укр..
Діяльність публічних бібліотек як соціокультурних
центрів [Електронний ресурс]. - Текст. – Режим
доступу: Khorol-crb.edu.poltava.ua- Загол. з
екрану.- Мова укр.
