Земля моя рідна – це моя Україна! Разом с тобою, моя земле, ми сильні і щасливі. Бути свідками, учасниками подій, що відбулися протягом двох тисячоліть і розповідати про це своїм нащадкам – велика відповідальність. Час розкидання каміння минув, пора збирати його. Тож не пошкодуймо для цього ні сил, ні душевних щедрот. Пам’ятаймо, що відродження народної духовності – одна з найважливіших умов становлення українського народу як нації.

1. 1
Тема: Мир та злагода – основна умова
існування Землі та людства
Мета:
 Спонукати учнів до усвідомлення ними
необхідності жити в мирі та злагоді з рідними,
близькими людьми, іншими народами,
державами;
 Виховувати в учнів дбайливе, ощадливе ставлення до рідної
природи;
 Плекати в учнів почуття патріотизму, національної гордості,
любові до рідного краю, розуміння, причетності до всіх подій,
що відбуваються в Україні;
 Формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів
народу, глибоку повагу до батьків, до рідної України.
Обладнання: Заготовки із паперу для виготовлення голубів; плакати
«Дерево мудрості», «Моральний кодекс людини», «Моральний кодекс
класу»; записи українських пісень.

2. 2
Хід заходу
Учні читають вислови і прикріплюють на «Дерево мудрості»:
* Хто людям добра бажає, той і собі має (укр. прислів’я);
* Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя (Гёте);
* Роби добро – не кайся, робиш зло – зла і сподівайся (укр. прислів’я);
* Світ не без добрих людей (укр. приказка);
* Все добре пам’ятай, а зла уникай (укр. прислів’я);
* Бережи честь змолоду (укр. приказка);
* Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає (укр. прислів’я);
* Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе (укр. прислів’я);
* Посієш вчинок, виросте звичка (укр. прислів’я);
* Не копай іншому яму, бо й сам у неї попадеш (укр. прислів’я);
* Не плюй в криницю, знадобиться води напитися (укр. прислів’я);
* Чого собі не зичиш і другому не жадай (укр. прислів’я);
* Зароблена копійка краще краденого карбованця (укр. приказка);
* Щоб досягти великого, треба почати з малого (укр. прислів’я).

3. 3
Учитель: Земля моя рідна – це моя Україна! Разом с тобою, моя
земле, ми сильні і щасливі. Бути свідками, учасниками подій, що
відбулися протягом двох тисячоліть і розповідати про це своїм
нащадкам – велика відповідальність. Час розкидання каміння минув,
пора збирати його. Тож не пошкодуймо для цього ні сил, ні душевних
щедрот. Пам’ятаймо, що відродження народної духовності – одна з
найважливіших умов становлення українського народу як нації.
Вічний символ – український золотий колосок пшениці, що тягнеться
до чистого неба, - сьогодні має бути символом миру, злагоди,
доброти, милосердя. У цьому вся сила, святість, цінність, духовність
нашого народу. Зарясніло сьогодні слово „духовність”. Як ви
розумієте це слово, що ви вкладаєте в його зміст?
Учениця: Духовність – це передусім внутрішній світ людини. Це те,
що робить людину красивою душею, морально чистою.
Учитель: А що ми іноді бачимо. В багатьох із нас немає віри в себе, в
людей, які нас оточують, у нашу Вітчизну. То давайте поговоримо про
виховання. Яку ж дитину з самого малку ми вважаємо вихованою?
(До розмови залучуються всі присутні).
Учитель: Першим духовним центром для кожного з нас, безперечно,
є родина. У домашній бібліотеці кожного свідомого українця-патріота
стоять твори Тараса Шевченка. Те, що пов’язали із внутрішнім світом
людини, її мораллю, думами, займало у творчості Кобзаря центральне
місце. Виливаючи тугу за рідною Україною, її народом, важко
переносячи біль і страждання, поет не забуває Бога:

4. 4
... я Богу помолюся...
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу.
Тарас Григорович Шевченко – великий син України, гордість і
слава наша. Творчість поета – згусток добра і правди. Він був сіячем
духовних якостей українського народу. Який глибокий зміст вкладено
в слова поета:
Раз добром зігріте серце
Вік не прохолоне.
Саме на прикладі Т. Г. Шевченка ми бачимо, що справжнє
щастя людське не мислиме без повної гармонії людини жити в мирі і
злагоді з усіма.
Кожен, хто з’являється на світ, претендує на щасливу долю.
Але чому одні її мають, а інших вона вперто обминає? Що таке щастя,
на вашу думку? Як його знайти?
(Учні висловлюють свої думки).
Учениця: Зрозуміло, що щасливими не народжуються, ними стають.
Вирішальну роль у щасті людини відіграє сім’я. Людина сама будує
храм духовності своєї сім’ї. Сім’я, яка буде жити в мирі і злагоді може
зробити людину щасливою.

5. 5
Учитель: Всі хто непрохано вривалися на нашу землю, щоб
поневолити її, знищити коріння нашої нації, в першу чергу нівечили її
сім’ю, відривали дітей і молодь від рідної української мови,
плюндрували самобутню культуру української родини, рили прірву
між батьками і дітьми.
Можна плакати через дітей. Можна плакати через батьків. Батьки та
діти можуть сваритися. Але сваритися за законами любові. А якщо
сваритися за законами ненависті, тоді це вже не проблема батьків і
дітей, тоді це війна батьків з дітьми, а дітей з батьками. Тому, щоб
запобігти цьому, пам’ятайте, що саме в сім’ї плекається найвища
цінність – діти - цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен
батько й мати мають можливість повторити й продовжити себе у своїх
нащадках. Кожна людина є смертною. Але сім’я, рід, народ –
безсмертний.
А як ви думаєте як треба молодій людині вашого віку готувати себе до
подружнього життя?
Учениця: Я думаю до подружнього життя треба готуватися
обов’язково, але головне тут вироблення в юнака бажання та вміння
бути вірним чоловіком, добрим хазяїном, годувальником сім’ї,
авторитетним батьком, вимогливим вихователем своїх дітей, а дівчині
– бажання бути дружиною, матір’ю, господинею, берегинею
домашнього вогника.
Учитель: Непохитною була і лишається педагогічна істина: на
материнстві та дитинстві, батьківській та родинній злагоді тримається
світ. А що думають батьки з приводу підготовки їх дітей до створення
сім’ї?
Мама учениці: Підготовка до родинного життя така ж важка як і
підготовка до праці. Трудове і родинне виховання відбувається наче
саме по собі, в природних обставинах, невимушено. І ми в цьому
допомагаємо нашим дітям. Щоб мати хорошу сім’ю слід по-перше,
цього хотіти, а по-друге, треба вміти її створити. А суть уміння

6. 6
полягає в бажанні будувати правильні родинні стосунки та
виховувати дітей. Особи обох статей мають бути однаковою мірою
готові до здійснення благородної місії батьківства та материнства. А
потреба в сім’ї найінтенсивніше формується тоді, коли дитина росте в
атмосфері сімейної злагоди, добра і ласки.
Учитель: Особливо відчутний вплив матері на емоційний світ
дитини. Саме від матері діти черпають такі необхідні для дружини й
матері риси характеру, як душевність, щирість, ласкавість. Навіть
голос матері по-особливому впливає на дитину. І позитивне ставлення
до людей передбачає також один з основних засобів створення
нормальних людських відносин. Хто не вміє спілкуватися, той часто
замикається у собі і стає самотнім. Треба вміти говорити і мати про
що говорити. Від чого ж залежить уміння висловлюватись?
Учень: Багато значить добір слів. Люди, які мало читають і мало
говорять, мають украй збіднений словниковий запас, говорячи, часто
замовкають, підшукують потрібні слова. Через це їх мова бідна,
малослівна, невиразна.
Учитель: А що можна порадити для встановлення контактів між
людьми?
Учениця: Визначте спільні інтереси, а тоді вже починайте розмову.
Встановлюючи контакт, уникайте спірних питань, зокрема таких, які
не мають принципового значення. Щоб позбутися сором’язливості під
час встановлення контактів, дайте собі слово щодня починати розмову
з незнайомою людиною. Голосно вимовляти „Ви” і напівголосно „я”.
Давайте разом
виготовимо з паперу
голубів. І почнемо
встановлювати контакти,
даруючи один одному
голубів, і щиро бажаючи

7. 7
добра, любові, злагоди і миру.
Учні починають працювати. Грає
тиха українська музика.
Учитель: Чи вмієте ви себе поводити так з людьми, щоб вас
розуміли, шоб охоче приходили вам на допомогу? Чи знаєте основні
правила поведінки в товаристві?
Учень: Кожна людина прагне завоювати репутацію симпатичної
людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення до себе. Але
абсолютно однакових людей не буває. Так само, як немає людей
цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях, за різних
обставин одна й та сама людина поводить себе не однаково.
Учитель: Так, люди різняться багатьма рисами, у них різні досвід,
характер, вдача. А чи існує взагалі якийсь загальний принцип
поведінки, який створює між людьми взаєморозуміння, злагоду.
Учениця: Так, є! І в ньому втілена мудрість позитивного ставлення до
людей: „Поводь себе так з іншими, як хотів би, щоб вони поводились
з тобою”.
Поряд з цим є не менш важливий принцип: „Увійди в становище
іншого”. Зрозумій його інтереси, бажання, побоювання, мрії.
Недаремно у народі говорять: „Не хвали себе сам, а нехай тебе люди
похвалять”. Людина повинна бути дуже самокритичною по
відношенню до себе. А також до своїх батьків і вчителів, даючи їм
правильну оцінку. «Моральний кодекс людини».
Учитель: Якось я прочитала листа в одному з журналів, де
восьмикласниця писала про те, що вона соромиться своїх батьків:
вони не освічені, обмежені, немодно вдягаються (обговорення листа).

8. 8
Учень: Зараз престиж
людини в основному
визначають наявністю чи
відсутністю автомобіля,
відеотехніки, багатством
сім’ї. Але все ж таки завжди
престижними для дітей були
батьки щирі, працьовиті.
Зважте, що багато видатних
людей як раз вийшли з сімей
середнього достатку, зате в
них були виняткові батьки:
розумні, терплячі, лагідні.
Учитель: Дуже хочеться,
щоб панівною була мода не
тільки в одязі, а були такі
„моди” в житті, про які говорить поетеса Любов Забашта в поезії
„Моди”.
Учениця: Є моди на зачіски,
На гострі носки в черевиках,
На декольте на сукні
І на короткі штанці,
На плечі – вузенькі і широкі,
На вуха – малі й великі,
І навіть на форму браслета
На ніжній дівочій руці.
І ми, незалежні. Зайняті завжди ділом,
Хоч пізно, а все ж плетемося у моди тієї в хвості.
Так тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла,
Щоб стали навік панівнише моди в житті:
Моди на світлі душі,

9. 9
На прямоту, на сердечність,
На людяність, на гуманність.
На серце, повне щедрот...
А ще, скажімо, мода
На щиру людську бентежність,
На вічний дух непокори
До скритих лакуз і підлот.
Учитель: Так, мода існує на все. Прикро лише, що мало сьогодні ми
говоримо про християнську мораль, яка сповідує добро, милосердя,
мир, злагоду. Чи зустрічали ви зараз випадки безкорисливої допомоги
один одному?
Учень: Багатьох читачів газети „Факти” схвилювала публікація про
63-річну мешканку Херсона Тамару Голубяйникову, яка добровільно
взяла на себе піклування про двох малят, кинутих ще в пологовому
будинку матерями і які тихо вмирали в жалюгідних умовах міських
лікарень.
Учитель: В наш час ми звикаємо тільки до поганого і на цьому фоні
чиєсь співпереживання здається нам оазисом в пустелі. Боляче, що на
такі вчинки здатні чомусь люди малозабезпечені. „Люби ближнього
свого, як самого себе”, - сповіщає одна з головних заповідей
християнської народної моралі. В даному випадку любов виражає
прихильне, щире, доброзичливе ставлення до людей, як прояв
прагнення до загальнолюдської консолідації. З чого ж починається
формування любові до ближнього?
Учень: Формування любові до ближнього починається з відчуття
дитиною любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів, бабусь,
рідних, близьких, знайомих. Усі ми зобов’язані любити ближнього, бо
ж живемо на одній Землі, на одній планеті. Тож повинні один одному
допомагати, не чинити зла, робити добро людям. При цьому не
забуваймо, що любов між людьми починається з кожного з нас.

10. 10
Учитель: Всі традиційні українські свята якраз передбачають
проявляти любов до ближнього. Родинну злагоду. Пригадайте які це
свята? Кожне традиційне українське свято, народне чи релігійне,
одухотворяє людські почуття, родину, злагоду, а з нею національну та
загальнолюдську єдність. Цікаво, що для дітей велике значення має не
тільки саме свято, а й сам процес тривалої підготовки до нього, в
якому активну участь беруть як дорослі, так і діти, вся сім’я. Свята
об’єднують всю родину. Про те, що треба жити в мирі і злагоді в
родині, в злагоді з природою, самим собою, завжди сповідувалося в
неписаному законі народної мудрості. Що ж утверджував кодекс
Оно как лучик здесь со мной. народної моралі?
(Вислови-листочки на дереві мудрості читають учні).
Учень: Пригадаймо такий вислів: «…Чоловік за життя
повинен збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину». Не
забуваймо про природу нашу, лани, гаї, сади… Оберігаємо її. Життя
на планеті Земля в наших руках. Пам’ятаємо про це!
Учень: В руках держу кусочок счастья,
В нем доброта моя, участие,
Заботы, грезы и покой.

11. 11
Ты подставляй ладошку смело
С тобой и с ним я поделюсь.
Оно чуть-чуть тебя согрело?
Прошла на сердце боль и грусть?
Не бойся, счастье не нарушит
Не твой покой, не твой уклад,
Лишь сердце облегчит и душу
Ведь счастью каждый очень рад!
…
Потом отдай его другому,
Тому, кому оно нужней:
Подруге, родственнику, другу,
Отдай любому из людей.
Пусть счастье – маленькое чудо
Вернет нам нежность, доброту.
Я никогда жалеть не буду,
Что подарила Вам мечту!
Учитель: Хай у ваших сім’ях завжди панує мир, злагода. Бажаємо
Вам щастя і мирного неба над головою!