1. МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС
Доповідь на педраді за темою:
«Артистизм як необхідний елемент
комунікативної культури вчителя»
Підготували
вчителі англійської мови
КНВК
Євтушевська В.М.
Цикаленко Г.О.
2013 г.

2. Тема: Артистизм як необхідний елемент комунікативної
культури вчителя
Багато дослідників стверджують, що комунікативні вміння не існують без
комунікативної діяльності, і тільки в ній вони проявляються і формуються.
Педагогічне спілкування виступає як спосіб здійснення педагогічної діяльності
й реалізації її соціальних цілей завдяки комунікативній культурі вчителя.
Соціально зумовлене покликання вчителя передбачає успішну реалізацію та
вдосконалення його комунікативних умінь у професійно-педагогічній
діяльності.
Комунікативні уміння, за Є. Косіло, це – певна система дій; володіння
соціальною перцепцією («читати по обличчю»); адекватне використання
засобів спілкування; уміння передавати раціональну і нераціональну емоційну
інформацію; уміння користуватися вербальними і невербальними засобами
передачі інформації; уміння проводити діалог, переносити знання на життєві
ситуації тощо.
Ми хочемо зупинитися на одному з необхідних елементів комунікативної
культури вчителя як артистизм. Коли передача педагогічного впливу
природними прийомами не приводить до відповідного результату, то педагогу,
на думку науковців, потрібно застосовувати артистичні прийоми і включати
додаткові можливості, відповідно до зміни ситуації у процесі навчальновиховної роботи. Артистизм повинен бути притаманний в оптимальних межах
кожному викладачу як один з елементів педагогічної техніки.
Спираючись на фундаментальні дослідження О.С. Булатової, педагогічний
артистизм, ми розглядаємо як важливий компонент творчої індивідуальності
педагога, який складає комплекс духовних і фізичних якостей, що
одухотворяють зміст і організацію навчально-виховного процесу і сприяють
впливу на внутрішній світ особистості вихованця, його розвиток і
саморозвиток. Артистизму не можна навчитися, прочитавши або запам'ятавши
положення, що містяться в книгах. Для цього потрібно розвивати здібності і
вміння, пов'язані з фантазією та інтуїцією, імпровізацією, технікою і виразністю
мови і рухів, самопрезентацією, відкритістю.
Які ж якості має артистичний педагог? За результатами характерологічного
опитувальника Леонгарда-Шмішека, «артистичним педагогам» характерні
певні елементи:



фантазування: здатність викладача до творчої уяви;
«гіпертимність: часто піднесений настрій і жадоба діяльності»;
«емотивність або сенситивність: підвищена чуттєвість, багатство почуттів і
емоцій», імпровізація;

3. 

вміння учителя «за допомогою інтуїтивного пошуку, надати уроку характеру
безпосереднього розвитку;
«оживлення»» його свіжими фарбами)», які надають мові, жестам, поведінці
викладача ефективності, колоритності, виразності, експресії.
Ще одна важлива складова педагогічного артистизму – це Слово вчителя.
Він має не просто впливати на учня, організовуючи його доцільну поведінку,
але і змінювати цю поведінку залежно від різних соціальних ситуацій. Мова
педагога повинна не лише включати учнів у живий процес свідомого творчого
освоєння знань, а й викликати у відповідь співпереживання. Найбільш
важливим у цьому процесі є не стільки сам акт передачі інформації, скільки її
оцінка слухачами, тобто ступінь впливу мовного висловлювання вчителя. Не
тільки те, що він говорить, але і те, як каже і що при цьому робить, і що роблять
учні – саме такий акцент повинен враховуватися при складанні режисерської
партитури уроку.
У роботі педагога важливу роль відіграє гумор. Гумор для педагога – одна з
важливих професійних якостей і засіб акторської майстерності. Одним із
способів психологічної розрядки в міжособистісному спілкуванні є
використання гумору, який перетворює негативні емоції в джерело сміху.
В цій частині промови нам хотілось би зупинитися на силі посмішки
педагога у навчально-виховному процесі. Посмішка – важливий засіб
спілкування, бо вона позитивно впливає на оточення і є невід’ємною частиною
педагогічного артистизму.
Почнемо словами Шалви Олександровича Амонашвілі, великого сучасного
педагога і психолога.
«Посмішка свідчить про життя, і якою ж буде школа, якщо вона не визнає
посмішку, не насичує нею весь свій простір? Яка ж це буде педагогічна
наука, для якою посмішка – несуттєве поняття? Посмішка олюднює життя,
несе в нього світло. Без учительської посмішки гасне в житті учнів світло
радості пізнання, тане любов і стремління. Учитель без посмішки – чужа
людина серед учнів.»
Однак про цей людський природний дарунок – посмішку – чомусь рідко
згадують у книгах із педагогіки. Багатьом здається, що вчителеві посміхатися
дітям необачно. Навіщо таке слово манірному педагогічному мисленню, коли є
звичні педагогічні слова: суворість, вимогливість, перевірка, контроль,
управління, оцінка, тестування, пояснення, закріплення тощо? Тут не до
посмішок. Посмішка проявляє життя, і якою ж буде школа, якщо вона не визнає
посмішку, не наситить нею весь свій простір? Якою ж буде педагогічна наука,

4. для якої посмішка – несуттєве поняття? Посмішка олюднює життя, несе в
ньому світло. Якщо ви вже обрали педагогічну професію, пам’ ятайте про
необхідність посмішки, яка дуже потрібна як учням , так і самим учителям.Крім
того, достеменно відомо, що діти не люблять учителів та вихователів,які не
вміють і не прагнуть їм посміхатися щиро. Для дітей посмішка природна.
Вони, як сонечко, яке світить і гріє. Їхня посмішка допомагає нам і допомагає
їм. Тож давайте робитимемо все від нас залежне, щоб дитина частіше
посміхалася. А що для цього потрібно? Насамперед, любити дитину,
підтримувати її в подоланні перших життєвих випробувань і посміхатися,
посміхатися їй по при все.
Посмішка є знаком, через який виражають різні спектри відносин і
передають іншій людині міць того спектра, якого їй на цей час найбільш
бракує.
Ось якими можуть бути спектри педагогічної посмішки:
Дружня посмішка,
Привітна посмішка,
Посмішка підбадьорення,
Ласкава посмішка,
Посмішка схвалення,
Посмішка згоди,
Посмішка єднання,
Посмішка розуміння,
Посмішка замилування,
Посмішка заспокоєння,
Посмішка жалю,
Посмішка співчуття.
Звісно ж, мудрість не в тому, щоб посмішка не сходила з обличчя педагога, а
в тому, щоб серцем відчути, кому, коли і якою посмішкою посміхнутися, щоб
енергію посмішки дитина прийняла. Отже, шановні педагоги, пам’ятайте, що
без учительських посмішок школа перетворюється на душогубку. Діти в’януть
без них , як квіти без живлющої вологи та без сонячних променів.
Якщо ви не звикли посміхатися, то вам потрібно навчитися це робити.
Посміхніться прямо зараз! Не бійтеся! Це ж не боляче. По суті, вам самим стає
від цього краще! Починайте посміхатися і робіть це завжди. З ким би ви не
зустрілись – з колегами, батьками, учнями. Усміхайтесь усім і кожному!
Без учительської посмішки гасне в житті учнів світло радості пізнання,
тане любов і прагнення.

5. Практичні поради вчителю щодо використання елементів
артистизму:
 Йдучи на заняття, «залишайте» всі неприємності поза аудиторією;
 Будьте цікавими для учнів,виразними у своїх проявах;
 Не віддаляйтесь на велику дистанцію від учнів, розумійте їх та
допомагайте їм;
 Озвучуйте на різних «мовах» зміст заняття;
 Старайтеся відчувати природу імпровізованості під час взаємодії з
учнями;
 Зберігайте високий емоційний тонус;
 Посміхайтесь!