1. Департамент освіти і науки молоді та спорту
Кіровоградської обласної державної адміністрації
Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат І – ІІІ
ступенів
Тематична година книги :
" Моя мала Батьківщина.
Кіровоградщина в рядах
земляків – поетів."
Підготували вихователі:
вища категорія Савельєва Т. М.,
спеціаліст Авдієнко Т. С.
м. Знам’янка
2013 – 2014

2. Мета: Поглиблення знань дітей про Україну, її центр – Кіровоградщину, про
її видатних мешканців; виховання любові та бережливого ставлення до
природи, культурної спадщини рідного краю; розвиток пам’яті , уваги, уяви,
любові до художнього слова, зв’язного мовлення.
Обладнання: ноутбук, слайди, музика, збірка книжок поетів земляків.
Хід заняття:
І. Вступне слово вихователя:
Вірш Я. Славутича «Елегія»:
Коли мене в дою поцілить куля
І я впаду, поранений смертельно,
Передихаючи , зведусь на руки
І пригадаю південь України.
Я пригадаю світ у різних барвах:
Зелений, синій, жовтий, пурпуровий,
Що розстелився в полі килимами,
Що як веселка, в небеса установ.
Я пригадаю степові могили,
Сади вишневі, села біловиді,
Могутній плин широкого Славути,
Найкращі в світі затишні гаї.
Перегляд відео про створення Кіровограда.
ІІ . Перегляд слайдів : пейзажі Кіровоградщини.
ІІІ.Огляд виставки творів поетів – земляків; зачитування віршів :
“Зачарований ліс” П. Сивалапа, “Барвінок” Ан. Дібрівного, “Вись” Вал.
Брівченка, твори Є. Маланюка.
Лунає “Пісня про степ”, вірш Я. Славутича:
Колос колосу співає:

3. Ростемо снажні, щасливі
На пухкій родючій ниві.
Слава добрій час – годині,
Поклонімось ж людині !
IV. Відео. Знайомство з талановитими земляками Ів. Карпенко – Карий,
Ю. Яновським, Ю. Олешене, Вас. Козаченком, В. О. Сухомлинським.
V. Зачитування казки В. О. Сухомлинського “Камінь”.
У лузі, під гіллястим дубом, багато років була криниця. Вона давала
людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу до
криниці прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Він подумав: «А що воно
буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне».
Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло та ще й дуже. Хлопчик
засміявся, побіг і забув про свої пустощі.
Камінь упав на дно криниці й закрив джерело.
Вода перестала прибувати.
Криниця засохла.
Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли
кудись в інше місце.
На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів на інший луг.
Замовкла соловейкова пісня.
Сумно стало в лузі.
Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на
те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко,
вабила студена криниця.
Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер
здіймає хмару пилюки.
«Де ж воно все поділося?» — подумав дідусь.
VІ . Прослуховування пісні Л. Корінь “В’ється димок”.
VІІ. Співбесіда “Розкажи про свою оселю, населений пункт”.
VІІІ. Підведення підсумків.